Ухвала

від 05.10.2018 по справі 237/1821/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

05 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 237/1821/17

провадження № 61-44896ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення боргу. У ході розгляду справи сторонами було надано мирову угоду й просили суд її затвердити.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня

2017 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, відповідно до якої, ОСОБА_4, та ОСОБА_5, прийшли до такої угоди:

1. Сторони домовились про можливість врегулювання спору шляхом міни земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 розміром 0,0276 га, на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_5, розміром 7,2350 га пай 164, 6,8797 га (рілля); 0,3553 га (пасовище).

2. Сторони визнають, що договір позики, укладений 25 листопада 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є припиненим внаслідок укладення мирової угоди між сторонами.

3. Сторони за вільним волевиявленням домовились про визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку 7,2350 га, що розташована на території села Дальнє, Мар'їнського району Донецької області, пай 36; 6,8797 га (рілля); 0,3553 га (пасовище) на підставі державного акту, виданого Мар'їнським районним відділом земельних ресурсів 17 серпня 2006 року.

4. Сторони за вільним волевиявленням домовилися про визнання за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку розміром 0,0276 га, що розташована на території Дачненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області.

5. Сторони за цим позовом інших претензій один до одного не мають.

6. Сторони стверджують, що ця мирова угода не суперечить їхнім інтересам та не порушує їхніх прав.

7. У разі невиконання сторонами умов цієї мирової угоди, вона виконується примусово державним виконавцем.

8. Наслідки укладення мирової угоди, зміст статтей 205, 206 ЦПК України сторонам роз'яснені і зрозумілі.

9. У зв'язку з тим, що спір врегульовано справжньою мировою угодою, провадження у нашій справі просимо припинити.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку

7,2350 га, що розташована на території села Дальнє, Мар'їнського району, Донецької області пай 36; 6,8797 га (рілля); 0,3553 га (пасовище) на підставі державного акту, виданого Мар'їнським районним відділом земельних ресурсів 17 серпня 2006 року.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку розміром 0,0276 га, що розташована на території Дачненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу Волноваської місцевої прокуратури задоволено. Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2018 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України 2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Згідно з пунктом 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , відповідно до статті

14 передбачено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться в середині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах

від 17 листопада 2003 року № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно підпунктів 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться в середині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву.

Згідно з частиною третьою статті 119 ЦПК України 2004 року позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Задовольняючи апеляційну скаргу Волноваської місцевої прокуратури та скасовуючи ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області

від 11 вересня 2017 року, апеляційний суд, направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вірно виходив із того, що суд першої інстанції припустився помилки при застосуванні норм права, оскільки при винесенні ухвали фактично узаконив договір міни земельних ділянок, що суперечить вимогам законодавства та відійшов від предмету спору, який заявлявся при поданні позовної заяви, а саме стягнення боргу, а по суті вирішив земельний спір.

Крім того, судом першої інстанції було упущено те, що позовна заява не відповідає вимогам частини третьої статті 119 ЦПК України 2004 року, оскільки вона не підписана особою, яка її подає, що унеможливлювало відкриття провадження у справі.

Таким чином, апеляційним судом обґрунтовано, повно та всебічно досліджено обставини справи та визначено необхідність направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм матеріального права та норм процесуального права є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Донецької області

від 21 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю.В.Черняк