Рішення

від 10.10.2018 по справі 352/1691/18

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1691/18

Провадження № 2/352/1085/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої -судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Братковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Позивач 22.08.2018 р. звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просив визнати за ним право власності на будинковолодіння № 16 по вул. Шкільна в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області у порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_2

Заявлений позов обґрунтовував тим, що його дід ОСОБА_2 був власником будинковолодіння № 16 по вул. Шкільна в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області, 1949 року побудови. Право власності на будинок підтверджується відповідним записом у погосподарській книзі сільської ради, однак, право власності не було зареєстровано, належний правовстановлюючий документ відсутній. Вартість будинковолодіння на даний час складає 26265 грн. Після смерті 18.03.1988 р. діда позивач як єдиний спадкоємець за заповітом, посвідченим 17.03.1988 р. секретарем виконкому Братковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, прийняв спадщину відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців немає. У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове будинковолодіння нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Тому він змушений звернутись до суду з даним позовом про визнання права власності.

Позивач у підготовче засідання не з'явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути у його відсутності, позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, у поданій суду заяві відповідач позов визнав, не заперечував щодо його задоволення, просив справу розглянути у відсутності свого представника.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що дід позивача ОСОБА_2 був власником будинковолодіння № 16 по вул. Шкільна в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області, 1949 року побудови, інвентаризаційна вартість якого на даний час складає 26265 грн. Право власності ОСОБА_2 на вказане будинковолодіння презюмується, воно підтверджується відповідним записом у погосподарській книзі Братковецької сільської ради, який визнавався в якості акту органу влади (публічного акту), що підтверджує право приватної власності. Однак, належний правовстановлюючий документ відсутній, реєстрація права власності не проводилась.

Після смерті 18.03.1988 р. ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вказане будинковолодіння, яку прийняв позивач як єдиний спадкоємець за заповітом, посвідченим 17.03.1988 р. секретарем виконкому Братковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців немає.

Вказані обставини, що не оспорювались відповідачем, який визнав позов, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що позивач успадкував спірне будинковолодіння як єдиний спадкоємець за заповітом відповідно до правил, які діяли на час відкриття спадщини, передбачених ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), однак, відсутність правоустановлюючого документу на спадкове будинковолодіння позбавляє позивача можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у нотаріальному порядку.

При вирішенні спору суд застосовує наступні норми права.

Статею 100 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) визначалося, що в особистій власності громадян може бути, зокрема, і житловий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією.

Відповідно до п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р., реєстрації підлягали всі будинки та домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності та розташовані в межах міст і селищ міського типу.

Жодною інструкцією не встановлювався обов'язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у сільських населених пунктах.

Закон України Про власність від 07.02.1991 р. також не передбачав обов'язкової державної реєстрації права власності.

За загальним правилом закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено у ч.1 ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України, згідно якої дію акту цивільного законодавства в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності. До події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до вимог ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин міг залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Відповідно до вимог ст.548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та визнання за позивачем права власності на спірне будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом після померлого діда.

На підставі наведеного, відповідно до ст.58 Конституції України, ст.5 ЦК України, ст. 534, 548, 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), керуючись ст. 200, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння № 16 по вул. Шкільна в с. Братківці Тисменицького Івано-Франківської області вартістю 26265 грн. у порядку спадкування за заповітом, посвідченим 17.03.1988 р. секретарем виконкому Братковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, після померлого ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, с. Братківці, вул. Шевченка, 52,Тисменицького Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Братковецька сільська рада Тисменицького Івано-Франківської області, с. Братківці, вул. Шевченка, 30,Тисменицького Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356171.

Повне судове рішення складено 16.10.2018 р.

Суддя М.М.Хоминець