Рішення

від 15.06.2010 по справі 2-720/10

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Заводський районний суд м. Миколаєва

м. Миколаїв, вул. Радісна, 3, 54020, (0512) 47-80-02

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

червня 2010 р. Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Кваші С.В.

при секретарі - Вдовиченко І.С., Дем'янюк I.A.

адвокаті - ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики на 123000 грн. від 03.11.2008 р. та на 35500 грн. від 22.01.2009 p., відповідно Позов обґрунтував тим, що відповідач добровільно в обумовлений строк не повертає позичені кошти, у зв'язку із простроченням просив стягнути на свою користь проіндексовану сумузаборгованості за позиками 135778,28 грн.зараховані проценти у розмірі облікової ставки НБУ в сумі 12533,67 грн., 3% річних 2193,62 грн. а також понесені судові витрати.

В подальшому позовні вимоги уточнив та доповнив - просив стягнути на свою користь індексовану заборгованість за позиками від 03.11.2008 р. та від 22.01.2009 р. в сумі 171299,23грн. 16313,49 грн. нарахованих процентів за користування позиками та 3571.19 грн. в якості 3% річних, судові витрати у 1730 грн.

В судовому засіданні позивач із представником позовні вимоги підтримали.

Відповідач із адвокатом позовні вимоги визнали частково. ОСОБА_3 пояснив, що дійсно позичив у ОСОБА_2 суму у 35500 грн. і розписка про даний факт відповідає дійсності, а розписку про те, що він узяв у позивача в борг 123000 грн., він написав під психологічним тиском ОСОБА_2 і погрозою про порушення кримінальної справи за фактом недостачі у касі підприємства, де вони обидва працювали.

Суд вислухавши доводи сторін та їх представників, пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, на підставі ст. 1046-1052 ЦК України, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до розписки від 03.11.2008 р. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 123000 грн., які зобов'язався повернути до 31.12.2008 p.; згідно розписки від 22.01.2009 р. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошову суму у 35500. під зобов'язання повернути її до 22.02.2009 р.

У відповідності положень ст. 1046 ЦК України з договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,. визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Законом ч.І ст. 1047 ЦК України для договору позики передбачена письмова форма

Підтвердженням укладання договору позики та його умов згідно ч. 2 ст. 1047 є розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Доводи відповідача щодо не існування його боргу перед ОСОБА_2 на суму 123000 грн. суд до уваги не бере, оскільки предмет та форма договору позики від 03.11.2008 р. відповідали вимогам законодавства.

Крім того, ст. 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором або на підставах, що договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Проте, відповідач таким право не скористався, зустрічних позовних вимог про оспорювання договору позики не пред'явив, достовірних доказів своїх тверджень не надав.

Навпаки, ОСОБА_3 підтвердив написання розписки від 03.11.2008 р. власноруч, факту тиску на нього при написанні цієї розписки процесуальним рішенням правоохоронного органу не встановлено. Допитані судом Красик 1.Д. та ОСОБА_6, підтвердили, що факт передачі грошей позивачем ОСОБА_3 03.11.2008 р. дійсно мав місце, вони були присутніми при цьому і в якості свідків зазначені у розписці.

Таким чином, факт боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 на суму 123000 грн. за розпискаю від 03.11.2008 р. підтверджено.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Строків повернення позики встановлені обома розписками відповідач не дотримався.

Наслідками порушення договору позичальником, у відповідності до ст. 1050 ЦК України, є обов'язок сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник сваєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проте, пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень закону Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим з Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовим установам, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено Законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

А тому позивач, фізична особа, права на отримання процентів з договору позики немає.

Згідно ч 2 ст. 625 ІДК України боржник, який прострочив виконання грошовогозобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за обома позиками з врахуванням інфляційних втрат -171299,23грн., 3% річних 3571,19 грн. підлягають задоволенню, оскільки розрахунок здійснений відповідно до законодавства.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума судових витрат у 1730 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5-8, 10-11. 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 заборгованість за договорами позиками з врахуванням інфляційних втрат - 171299,23 грн., 3% річних - 3571,19 грн., 1730 грн. судових витрат, а всього 176600,42 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 294, 296 ЦПК України до апеляційного суду Миколаївської області.

Судця Заводського

районного суду м. Миколаєва С.В.Кваша