Рішення

від 18.09.2018 по справі 600/672/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/672/17

Справа № 2/600/194/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Карнас М.З.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності ,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідачапро визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в с.Вівся по вул. Центральна, №52, Козівського району, Тернопільської області, зокрема: житловий будинок (А), побудований з каменю загальною площею 57,1 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., літню кухню (Б), побудовану з каменю загальною площею 20,8 кв.м., гараж (В), побудований з каменю загальною площею 30,1 кв.м., огорожу (№1) із штахетами загальною площею 16,5 кв.м., ворота (№2) металеві загальною площею 6,0 кв.м..

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що його дідові - ОСОБА_2, належав житловий будинок в с.Вівся по вул.Центральна, №52 Козівського району, Тернопільської області - колишній колгоспний двір. В даному будинку проживало троє осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожному з яких належало по 1/3 зазначеного домоволодіння. Бабця - ОСОБА_3 померла 13.12.1993 року, дідо - ОСОБА_2 помер 31.01.2003 року. Заповіту після своєї смерті не залишили. 29.10.2015 року пометла тітка - ОСОБА_4, однак за життя остання розпорядилася своїм майном, склавши заповіт на позивача. Вказує, що після смерті тітки звернувся із заявою до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, але йому було роз'яснено, що такий суб'єкт приватної власності, як колгоспний двір, не визначений діючим законодавством України, а відтак свідоцтво про право на спадщину на майно такого двору визнане бути не може у зв'язку із невідповідністю правовстановлюючих документів вимогам чинного законодавства України. На підставі вказаного, просить позов задовольнити в повному обсязі .

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 24.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі вказаного, суд приходить до висновку про необхідність продовження розгляду справи за правилами ЦПК України в редакції закону №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з'явились, однак позивач подав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та справу слухати у його відсутності (а.с.50).

Представник Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги визнає, просить справу слухати у його відсутності (а.с.46).

Оскільки сторони в підготовче засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси .

Судом встановлено, що 19.08.1991 року ОСОБА_2 як голові колгоспного двору видано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок, що в с. Вівся по вул. Центральна, №52. Згідно копії вказаного свідоцтва колгоспний двір складався із 3 (трьох) членів (а.с.11).

Крім цього, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Центральна №52, с.Вівся, Козівського району, Тернопільської області належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується довідкою Козівського РБТІ від 25.04.2017 року №32 (а.с.12).

Згідно відомостей з погосподарської книги №01-49/2-11 Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області до домогосподарства ОСОБА_2 належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.15).

Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії VII-УР №1345846 (а.с.5).

Батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ЯШ №998790 (а.с.6).

15.12.1993 року померла бабця позивача - ОСОБА_3 (а.с.8), 31.01.2003 року помер його дідусь - ОСОБА_2 (а.с.19) та 29.10.2015 року померла його тітка ОСОБА_4 (а.с.10).

За життя ОСОБА_4 розпорядилась своїм майном та склала заповіт про те, що на випадок її смерті все належне їй майно заповідає ОСОБА_1 Вказаний заповіт був посвідчений 21.01.2011 року секретарем виконавчого комітету Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області (а.с.7).

У відповідності до ст. 17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Враховуючи те, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то кожному із них фактично належить 1/3 частина колгоспного двору.

26.05.2017 року приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_1 було роз'яснено щодо оформлення спадкових прав на майно, що належить колгоспному двору, відповідно до змісту якого житловий будинок останнього, як колгоспний двір не визначений діючим законодавством України (а.с.16).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Згідно ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Враховуючи, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами зокрема: житловий будинок (А), побудований з каменю загальною площею 57,1 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., літню кухню (Б), побудовану з каменю загальною площею 20,8 кв.м., гараж (В), побудований з каменю загальною площею 30,1 кв.м., огорожу (№1) із штахетами загальною площею 16,5 кв.м., ворота (№2) металеві загальною площею 6,0 кв.м., розташований по вул. Центральна, №52 у с. Вівся, Козівського району Тернопільської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 77, 81, 141, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4, яка померла 29.10.2015 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, зокрема: житловий будинок (А), побудований з каменю загальною площею 57,1 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., літню кухню (Б), побудовану з каменю загальною площею 20,8 кв.м., гараж (В), побудований з каменю загальною площею 30,1 кв.м., огорожу (№1) із штахетами загальною площею 16,5 кв.м., ворота (№2) металеві загальною площею 6,0 кв.м., розташований по вул. Центральна, №52 у с.Вівся, Козівського району, Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1; місце знаходження: с.Вівся, Козівський район, Тернопільська область; місце реєстрації: вул. В.Великого, 10/4, м.Тернопіль; РНОКПП: НОМЕР_1; паспорт серія МС №598427.

Відповідач - Вівсянська сільська рада Козівського району Тернопільської області; місцезнаходження: с.Вівся, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ - 04392592.

Суддя О.Б.Гриновець