Рішення

від 27.09.2018 по справі 910/7776/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2018Справа №910/7776/18

За позовомАкціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківгаз" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка" простягнення 443860,28 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачаЖирний О.С., довіреність від 12.03.2018; від відповідачане з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківгаз" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка" 443860,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів №1611000007 від 01.11.2016, а саме: порушенням строку поставки товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 279467,58 грн та 7% штрафу на суму 164392,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засіданні у справі призначено на 31.07.2018; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у підготовчому засіданні 31.07.2018 оголошено перерву до 14.08.2018.

У підготовчому засіданні 14.08.2018 оголошено перерву до 27.08.2018. Відповідачу направлено виклик у судове засідання 27.08.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.09.2018.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала про відкриття провадження у справі від 23.06.2018, ухвали від 31.07.2018, від 14.08.2018 та від 27.08.2018 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м.Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 5-Б, офіс 11.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшли рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №0103045656644, №0103047346375, №0103047433103 та №0103047634419 відповідно до яких ухвали Господарського суду міста Києва були вручені відповідачу.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.09.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів №1611000007 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця вироби з бетону для будівництва (бетон, бордюр, опори, плити) (код згідно ДК 016-2010 - 23.61.1) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар (п.1.1), найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2), обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3), ціна цього договору становить 10676100,00 грн, у тому числі ПДВ 1779350,00 грн (п.3.1), ціна договору є кінцевою і не може бути збільшена (п.3.2), ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.3), строк поставки товару протягом 15 місяців з дати укладення договору (п.5.1), умови поставки DDP (Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) (п.5.2), місце поставки товару постачальником: Харківське ЛВУМГ, м.Харків, пр.Гагаріна, 350, м.Дніпро, Криворізьке шосе, 24 (п.5.3), товар повинен доставлятись поетапно, взаємно погодженими партіями, за рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати отримання заявники покупця (п.5.4), постачальник зобов'язаний (п.6.3), зокрема, поставити товар у строки, встановлені цим договором та заявкою покупця (п.6.3.1), за порушення строків постачання товару або постачання товару в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від постачання товару в обсягах та за ціною, що вказані в договорі, постачальник виплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п.7.2), договір набирає чинності з дати його укладання та діє протягом 19 місяців (п.10.1).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 22.11.2016 до договору сторони погодили зменшення ціни договору, у зв'язку з чим внесли зміни до додатку №1 "Специфікація" до цього договору та виклали п.3.1 договору про закупівлю товарів №1611000007 від 01.11.2016 в наступній редакції: "ціна цього договору становить 9875392,50 грн, у тому числі ПДВ 1645898,75 грн".

Додатковою угодою №2 від 30.03.2017 до договору сторони погодили внесення змін щодо місцезнаходження та банківських реквізитів покупця.

Як вбачається з видаткових накладних постачальника, копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали оглянуті в судовому засіданні, за період з 01.11.2016 по 01.09.2017 відповідачем був поставлений, а покупцем прийнятий та оплачений товар на загальну суму 7526925,43 грн.

10.01.2018 позивачем було надіслано на адресу відповідача лист за №2101вих-18-16 від 04.01.2018 щодо поставки товару за договором про закупівлю товарів №1611000007 від 01.11.2016 за визначеним переліком, а саме: кільце колодязів КС15-9 - 2 шт, панелі огорожі ПО-2 - 255 шт, елементи з/б огорож П-6В - 90 шт, плита дорожна ПД 60.20.30 к7 - 33 шт, плита тротуарна К-7И - 798 шт, поребрик БР 100.20-8 - 820 шт, елементи з/б огорож Ф-1 - 61 шт, перемичка 2ПБ22-3П - 1182 шт на склад Харківського ЛВУМГ УМГ "Харківтрансгаз", м.Харків, пр.Гагаріна, 350, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист №6116609296380 відділення зв'язку від 10.01.2018.

Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення №6116609296380, яке було скероване на адресу постачальника, було отримано останнім 17.01.2018.

Однак, за твердженнями позивача, у строк визначений п.5.4 укладеного між сторонами, відповідач товар не поставив, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 443860,28 грн штрафних санкцій, з яких 279467,58 грн пені, 164392,70 грн штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов укладеного між сторонами правочину, направив на адресу відповідача лист за №2101вих-18-16 від 04.01.2018 щодо поставки товару за договором про закупівлю товарів №1611000007 від 01.11.2016 за визначеним переліком, а саме: кільце колодязів КС15-9 - 2 шт, панелі огорожі ПО-2 - 255 шт, елементи з/б огорож П-6В - 90 шт, плита дорожна ПД 60.20.30 к7 - 33 шт, плита тротуарна К-7И - 798 шт, поребрик БР 100.20-8 - 820 шт, елементи з/б огорож Ф-1 - 61 шт, перемичка 2ПБ22-3П - 1182 шт на склад Харківського ЛВУМГ УМГ "Харківтрансгаз", м.Харків, пр.Гагаріна, 350, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.

З витягу з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що зазначений лист отриманий відповідачем 17.01.2018.

У п.5.4 договору сторонами погоджено, що товар повинен доставлятись поетапно, взаємно погодженими партіями, за рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати отримання заявники покупця.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та приписів п.5.4 договору строк виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару позивачу сплив 06.02.2018.

Однак, як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка" своїх зобов'язань по поставці товару позивачу належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором, не виконало, тобто відповідач прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

За умовами п.7.2 договору про закупівлю товарів №1611000007 від 01.11.2016, за порушення строків постачання товару або постачання товару в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від постачання товару в обсягах та за ціною, що вказані в договорі, постачальник виплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару, у строк, який погоджений контрагентами в договорі, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки та штрафу є законними та обґрунтованими.

При цьому, за розрахунком суду, вартість товару, який не був поставлений відповідачем за заявкою позивача №2101вих-18-16 від 04.01.2018 відповідно до специфікації до договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.11.2016 складає: кільце колодязів КС15-9 - 2 шт*1646,13 грн = 3292,26 грн, панелі огорожі ПО-2 - 255 шт*4255,74 грн = 1085213,70 грн, елементи з/б огорож П-6В - 90 шт*3478,74 грн = 313086,60 грн, плита дорожна ПД 60.20.30 к7 - 33 шт*9023,19 грн = 297765,27 грн, плита тротуарна К-7И - 798 шт*243,19 грн = 193985,82 грн, поребрик БР 100.20-8 - 820 шт*97,68 = 80097,60 грн, елементи з/б огорож Ф-1 - 61 шт*1510,71 грн = 92153,31 грн, перемичка 2ПБ22-3П - 1182 шт*237,54 грн = 280772,28 грн, а всього на суму 2346366,84 грн.

З огляду на наведений розрахунок, суд, перевіривши розрахунок пені за період з 07.02.2018 по 05.06.2018, який наданий позивачем, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня на суму 279217,65 грн.

Щодо суми заявленого позивачем до стягнення штрафу, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає штраф на суму 164245,68 грн. При цьому, суд зазначає, що нарахування штрафу здійснювалось виходячи з того, що відбулось прострочення постачання товару понад 30 днів.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 в справі №910/6046/16.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка" (03150, м.Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 5-Б, офіс 11, ідентифікаційний код 39448398) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківгаз" (61001, місто Харків, вулиця Культури, будинок 20-А, ідентифікаційний код 25698645) пеню в розмірі 279217 (двісті сімдесят дев'ять тисяч двісті сімнадцять) грн 65 коп., штраф на суму 164245 (сто шістдесят чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн 68 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6651 (шість тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн 95 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.10.2018

Суддя Ю.М. Смирнова