Рішення

від 04.10.2018 по справі 916/1034/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1034/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Елпромпроект» до товариства з обмеженою відповідальністю „Гюріш» про визнання робіт такими, що прийняті, стягнення 3 223 621,60 грн. та розірвання договору та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Гюріш» до товариства з обмеженою відповідальністю „Елпромпроект» про стягнення 1 298 516,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Елпромпроект» (далі по тексту - ТОВ „Елпромпроект» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Гюріш» (далі по тексту - ТОВ „Гюріш» ) про визнання виконаних позивачем на підставі угоди №б/н від 25.07.2017р. будівельних робіт за березень 2018р, квітень 2018р., травень 2018р. такими, що прийняті відповідачем; про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 223 621,60 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 2 632 135,26 грн. та 10% від вартості незавершених робіт на момент розірвання угоди, що становить 591486,34 грн.; про розірвання угоди №б/н від 25.07.2017р., укладеної між сторонами по справі. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами угоди №б/н від 25.07.2017р. в частині оплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт.

Відповідач під час розгляду справи судом повністю заперечував проти задоволення заявлених ТОВ „Елпромпроект» вимог. Зокрема, ТОВ „Гюріш» було наголошено про безпідставність доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо перерахування авансу, оскільки сума попередньої оплати за угодою №б/н від 25.07.2017р. була сплачена відповідачем у повному обсязі відповідно до виставленого позивачем рахунку. Окрім того, відповідачем було наголошено, що ТОВ „Елпромпроект» у порушення прийнятих на себе зобов'язань за угодою №б/н від 25.07.2017р. виконання підрядних робіт проводилось з порушенням обумовлених угодою строків та з численними недоліками в супереч затвердженій замовником технічній документації.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ТОВ „Елпромпроект» в частині визнання робіт такими, що прийняті, відповідачем була звернута увага на відсутність у чинному законодавстві такого способу захисту порушеного права. Крім того, відповідач наполягав на відсутності правових підстав для розірвання угоди №б/н від 25.07.2017р., укладеної між сторонами по справі, з огляду на відмову останнього від цієї угоди на підставі ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України.

26.06.2018р. ТОВ „Гюріш» було подано до господарського суду зустрічну позовну заяву до ТОВ „Елпромпроект» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1298516,40 грн. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання позивачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами угоди №б/н від 25.07.2017р., в частині своєчасного виконання підрядних робіт.

Ухвалою від 02.07.2018р. господарським судом було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ „Гюріш» до розгляду та об'єднано позовні вимоги за зустрічним позовом зі справою №916/1034/18 в одне провадження.

ТОВ „Елпромпроект» заперечувало проти задоволення пред'явленого відповідачем зустрічного позову, посилаючись на відсутність факту прострочення виконання підрядних робіт. Так, позивачем було наголошено, що фактично датою початку виконання робіт є 29.09.2017р., а не 27.08.2017р. як вказано у зустрічному позові, тобто після фактичного передання відповідачем позивачу будівельного майданчику в стані готовому для виконання робіт. ТОВ „Елпромпроект» було зауважено, що погодженою сторонами кінцевою датою виконання підрядних робіт за договором є 24.05.2018р., на яку безпосередньо сам відповідач посилається у своїх листах, адресованих позивачу.

07.08.2018р. ТОВ „Гюріш» звернулось до суду із заявою про зміну підстав зустрічного позову, у відповідності до якої відповідачем, із посиланням на приписи ст. ст. 46, 75 ГПК України, було визнано наступні обставини: датою початку виконання будівельних робіт є 29.09.2017р., датою закінчення будівельних робіт є 16.04.2018р.. Крім того, ТОВ „Гюріш» , по тексту даної заяви, з огляду на звернення ТОВ „Елпромпроект» до суду із позовною вимогою про розірвання угоди №б/н від 25.07.2017р., було визнано чинність даного договору на день вирішення спору. При цьому, відповідачем з посиланням на надане умовами договору право Замовника на стягнення неустойки предмет зустрічного позову було залишено без змін, а саме: стягнення штрафних санкцій у розмірі 1298516,40 грн., нарахованих протягом періоду з 26.03.2018р. по 24.06.2018р.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на наведені приписи процесуального закону, суд зазначає, що подана відповідачем заява від 07.08.2018р. не містить в собі змін підстав позову, оскільки спрямована на визнання деяких обставин, які обговорювалися сторонами в процесі підготовчого провадження.

Ухвалою від 05.09.2018р. господарським судом було відмовлено ТОВ „Гюріш» у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи по даній справі. Докладна мотивація суду з цього питання викладена по тексту зазначеної ухвали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

25.07.2017р. між ТОВ „Гюріш» (Замовник) та ТОВ „Елпромпроект» (Підрядник) було укладено угоду №б/н, відповідно до умов якої Підрядником були прийняті на себе зобов'язання із будівництва вітрової енергетичної станції на території Овідіопольського району Одеської області. Відповідно до умов укладеної угоди вартість робіт визначена сторонами у сумі 14 427 963,95 грн. з урахуванням ПДВ або може бути визначена у будь-якій іншій сумі, яка може бути установлена умовами договору.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. п. 3.1, 7.1 угоди №б/н від 25.07.2017р. Підрядник зобов'язується виконати роботи належним чином та відповідно до умов контракту. Підрядник надає всі необхідні ресурси, а також робочу силу, матеріали та обладнання. Всі матеріали й устаткування на місці проведення робіт вважаються власністю Замовника. Підрядник розпочинає виконання робіт відповідно до дати початку їх виконання та буде їх виконувати безперервно і без затримок та завершить у строк, вказаний у додатку, Підрядник надасть Замовнику план-графік виконання робіт по формі, вказаній у додатку.

Згідно з п. 11.1 угоди №б/н від 25.07.2017р. оцінка робіт проводиться відповідно до додатку та відповідно до положень статті 10 договору. Підрядник має право на отримання щомісячних виплат, сума яких включає: а) вартість виконаних за цей період робіт; 6 відсоток, вказаний у додатку; вартість доставленого на місце виконання робіт матеріалів та обладнання плюс/ мінус нарахування / відрахування за цей період.

Положеннями п. 11.3 угоди №б/н від 25.07.2017р. визначено, що протягом 28 днів після отримання від Підрядника звіту Замовник повинен виплатити Підряднику суму, зазначену в звіті, за вирахуванням суми утримання, зазначеної в Додатку, і також за вирахуванням тієї частини представленої в звіті Підрядником суми, з якої Замовник має підстави не погодитися з обґрунтуванням причини незгоди. Замовник не зобов'язаний виплачувати будь-які суми, які раніше вважалися належними до виплати Підряднику.

Згідно з п. 12.1 угоди №б/н від 25.07.2017р. у випадку, якщо Підрядник припиняє виконання робіт, відмовляється від виконання або не може виконати вказівку Замовника, або не може продовжити виконання робіт безперервно і без затримок, або порушує умови договору, не дивлячись на отримання від Замовника письмового попередження з приводу цього, Замовник має право повідомити Підрядника, з посиланням на даний пункт, про невиконання Підрядником своїх зобов'язань. Якщо Підрядник протягом 14 днів після отримання від Замовника вищевказаного повідомлення не вжив усіх можливих заходів для того, щоб в повній мірі відновити виконання своїх зобов'язань, Замовник має право протягом 21 дня після закінчення цього терміну повідомити Підрядника про розірвання Контракту. В цьому випадку Підрядник повинен покинути місце проведення робіт.

Положеннями підпункту 1.1.7 угоди №б/н від 25.07.2017р. у редакції додаткової угоди визначено, що термін „дата початку робіт» означає дату, наступну за датою закінчення перебазування Підрядником техніки і робочої сили, за умови отримання Підрядником вказаної в угоді суми попередньої оплати. Перебазування техніки і робочої сили відбувається протягом 7 календарних днів після отримання Підрядником попередньої оплати вартості робіт.

Згідно з п. 8.1 угоди №б/н від 25.07.2017р. у редакції додаткової угоди Підрядник повинен повідомити Замовника про завершення робіт (окремих видів робіт, етапів) і передати Замовнику для затвердження і підписання акти приймання-передачі виконаних робіт (видів робіт, етапів). Повний обсяг виконаних робіт оформляється фінальним актом виконаних робіт, який підписується Замовником протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після завершення виконання передбачених угодою робіт. Невід'ємною частиною фінального акту виконаних робіт є акт перерахунку остаточної вартості робіт з урахуванням всіх курсових змін, що сталися на дати фактичного здійснення оплат Замовником.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.2, 11.4 угоди №б/н від 25.07.2017р. у редакції додаткової угоди базова ціна і вартість робіт (ціна угоди) узгоджена сторонами в Додатку № 2 і становить 14 427 963,95 грн. Сторони дійшли згоди визначити еквівалент грошового зобов'язання, зазначеного в п. 11.1, в іноземній валюті - євро, що складає 506 066,73 євро за курсом 28,51 три./ 1 євро станом на 14.04.2017р. У разі, якщо на дату здійснення платежу за угодою курс євро-гривня за даними, зазначеними в п. 11.3. угоди, зміниться у порівнянні з курсом, зафіксованому в угоді, сума кожного платежу, який Замовник повинен виплатити Підряднику буде скоригована Замовником в момент здійснення оплати самостійно, в сторону збільшення/зменшення відповідно до формули: Ц = Ц 1 * К1 / К2; де Ц - сума, яка підлягає до сплата з урахуванням коригування вартості; Ц 1 - сума поточного базового платежу, встановленого угодою; К2 - курс євро до гривні, зафіксований в угоді на момент його підписання; К2 курс євро до гривні на день здійснення поточного платежу. Умова щодо коригування остаточної вартості робіт є обов'язковою для обох сторін і не вимагає окремого додаткового узгодження.

Умовами п. 11.6.1 угоди №б/н від 25.07.2017р. у редакції додаткової угоди визначено, що Замовник зобов'язаний здійснити передоплату в розмірі 10% від загальної вартості робіт за угодою, що еквівалентно 50 606,68 євро з урахуванням вимог п. 11.4. про коригування платежу.

Відповідно до п. п. 11.6.2, 11.7 угоди №б/н від 25.07.2017р. у редакції додаткової угоди Замовник зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 80% від загальної вартості робіт, що еквівалентно 404 853, 42 євро, з урахуванням вимог п. 11.4. про коригування платежу, поступово за вирахуванням авансового платежу за фактом підписання з боку Замовника кожного акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 банківських днів від дати підписання відповідного акту. Сторони домовились, що Підрядник щомісяця, до кожного 15-го і/або 30-го числа поточного місяця складає і передає Замовнику акти приймання-передачі виконаних робіт з вказівкою обсягу виконаних робіт та відповідної вартості таких робіт. Підставою для оплати робіт є акти приймання-передачі виконаних робіт з урахуванням умов п. 11.6.2 та фінальний акт виконаних робіт.

Згідно з п. 12.4 угоди №б/н від 25.07.2017р. у редакції додаткової угоди у разі розірвання угоди Замовник зобов'язаний провести повний розрахунок з Підрядником за всі виконані роботи на момент розірвання угоди.

15.08.2017р. ТОВ „Елпромпроект» було виставлено ТОВ „Гюріш» рахунок №131 за угодою №б/н від 25.07.2017р. на суму 1 230 503,46 грн., який відповідно до платіжного доручення №307 був оплачений відповідачем 18.08.2017р. у повному обсязі. Проектна документація була передана від ТОВ „Гюріш» до ТОВ „Елпромпроект» за актом від 27.09.2017р.

28.09.2017р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі площадки під будівництво вітрової енергетичної станції у Овідіопольському районі Одеської області.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі на виконання умов угоди №б/н від 25.07.2017р. було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017р. - січень 2018р.

Листом від 02.05.2018р. ТОВ „Гюріш» , посилаючись на п. 12.1 угоди №б/н від 25.07.2017р., було повідомлено ТОВ „Елпромпроект» про невідповідність наданих актів розрахунку вартості виконаних робіт, а, також про затримку виконання ТОВ „Елпромпроект» підрядних робіт відповідно до графіку робіт. Листом від 03.05.2018р. відповідач повторно повідомив позивача про необхідність надання актів проміжних робіт відповідно до реально виконаних на будівельному майданчику робіт.

24.05.2018р. ТОВ „Гюріш» звернулось до ТОВ „Елпромпроект» із листом №87 GU-EPP про припинення дії договору посилаючись на неможливість виконання підрядником робіт у строк до 24.05.2018р. (відповідно до графіку робіт). Крім того, ТОВ „Гюріш» посилаючись на офіційне звернення від 02.05.2018р., надіслане ним на адресу позивача, повідомив останнього про необхідність виконати демобілізацію з місця виконання робіт до кінця тижня на підставі п. 12.1 угоди №б/н від 25.07.2017р.,

25.05.2018р. ТОВ „Елпромпроект» звернулось до ТОВ „Гюріш» із листом №7480, у відповідності до якого позивач просив повернути підписані з боку відповідача акти приймання-передачі виконаних робіт за березень 2018 - травень 2018р. Листом №7487 від 29.05.2018р. позивачем повторно було повідомлено відповідача про необхідність підписання та повернення на адресу ТОВ „Елпромпроект» актів за березень 2018 - травень 2018р. Окрім того, листом №7486 від 29.05.2018р. позивачем було повідомлено відповідача про розірвання угоди №б/н від 25.07.2017р. та направлено додаткову угоду про розірвання договору для підписання.

У відповідь, зокрема, на лист позивача №7487 від 29.05.2018р., ТОВ „Гюріш» листом від 31.05.2018р. повідомило позивача, що з огляду на не виконання підрядником робіт у строк до 24.05.2018р., відповідач відмовився від договору, а, також повідомлено, що виконані роботи будуть прийняті та оплачені замовником пропорційно розміру їх виконання підрядником.

Невиконання з боку ТОВ „Гюріш» зобов'язань, прийнятих на себе за умовами угоди №б/н від 25.07.2017р. в частині підписання та повернення на адресу позивача актів за березень 2018р, квітень 2018р., травень 2018р., не сплата виконаних відповідно до актів за травень 2018р. робіт, і спричинило звернення ТОВ „Елпромпроект» до господарського суду з даними позовними вимогами.

Звертаючись до ТОВ „Елпромпроект» із зустрічними позовними вимогами, ТОВ „Гюріш» вказувало, що позивачем у порушення прийнятих на себе зобов'язань не було своєчасно виконано будівельні роботи (відповідно до заяви про зміну підстав позову - у строк до 16.04.2018р.), що стало підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 1 298 516,40 грн., нарахованих протягом періоду з 26.03.2018р. по 24.06.2018р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Положеннями ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ „Гюріш» листами від 02.05.2018р. та від 24.05.2018р. із посиланням на п. 12.1 угоди №б/н від 25.07.2017р. було повідомлено позивача про припинення дії договору та про необхідність підрядника залишити місце виконання підрядних робіт, що дозволяє суду дійти висновку про розірвання замовником угоди №б/н від 25.07.2017р. в односторонньому порядку. Наведе свідчить що спірний договір є розірваним за ініціативою ТОВ „Гюріш» .

З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку, що угода №б/н від 25.07.2017р. є розірваною з 25.05.2018р., у зв'язку з відмовою відповідача від договору в силу приписів ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 653, ст. 849 ЦК України.

У пункті 3 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 18.02.2013 р. N 01-06/374/2013 зазначено, що оскільки замовник на підставі статті 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є припиненим, а предмет спору у даній справі відсутній.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підсумовуючи викладене вище, та керуючись приписами ст. ст. 651, 653, 849 ЦК України, господарський суд доходить висновку про відсутність предмета спору між ТОВ „Гюріш» та ТОВ „Елпромпроект» в частині позовних вимог про розірвання угоди №б/н від 25.07.2017р., що має наслідком необхідність застосування до позовних вимог ТОВ „Елпромпроект» в частині розірвання угоди п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України. Позиція господарського суду щодо правомірності закриття провадження у даній частині позовних вимог підтверджується, в тому числі, висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 03.07.2018р. по справі №916/332/17.

При цьому, господарський суд, з огляду на згоду відповідача з правовою позицією позивача щодо необхідності розірвання угоди №б/н від 25.07.2017р., вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку згода відповідача з цього питання не є обставинами у розумінні приписів ст.75 ГПК України, що, в свою чергу, не позбавляє суд обов'язку надати правову оцінку заявленим ТОВ „Елпромпроект» вимогам в цій частині позову з прийняттям відповідного процесуального рішення.

Вирішуючи питання щодо правомірності та обґрунтованості заявлених ТОВ „Елпромпроект» позовних вимог до ТОВ „Гюріш» про стягнення 3 223 621,60 грн. та зустрічних позовних вимог ТОВ „Гюріш» до ТОВ „Елпромпроект» про стягнення 1 298 516,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу , виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. п. 88-91, 96 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 1 серпня 2005 р. N 668 приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду. Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання. Фінансування витрат на організацію приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва) покладається на замовника, якщо інше не встановлено договором підряду, за винятком додаткових витрат, що виникли з вини підрядника. Передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 18.02.2013 р. N 01-06/374/2013 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Окрім того, господарський суд зауважує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі N 23/236, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) закон покладає саме на замовника.

Господарський суд вважає за необхідне зауважити, що ТОВ „Елпромпроект» листами із описом вкладення надсилало на адресу відповідача акти виконаних робіт від 03.05.2018р. та 16.05.2018р. факт отримання яких з боку останнього під час розгляду справи не заперечувався. При цьому, акт приймання-передачі виконаних робіт від 16.05.2018р. з боку ТОВ „Гюріш» був підписаний але не повернутий на адресу позивача. Акт від 03.05.2018р. підписаний відповідачем не був та на адресу позивача не повертався. В матеріалах справи відсутні як докази на підтвердження звернення відповідача як замовника будівництва до позивача із зауваженнями з приводу виконаних робіт згідно акту від 03.05.2018р. . Наведене дозволяє суду дійти висновку, що виконані позивачем роботи відповідно до актів за травень 2018р. є такими, що прийняті з боку ТОВ „Гюріш» в силу вищенаведених законодавчих норм, що має наслідком виникнення у останнього зобов'язання оплатити виконанні відповідно до угоди №б/н від 25.07.2017р. підрядні роботи у сумі, вказаній у актах за травень 2018р.

Положеннями ст. 854 ЦК України визначено наступне: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за угодою №б/н від 25.07.2017р. ТОВ „Гюріш» не було оплачено виконаних позивачем підрядних робіт за травень 2018р. відповідно до акту від 03.05.2018р. та акту від 16.05.2018р., що дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Елпромпроект» в частині стягнення із відповідача як вартості виконаних підрядних робіт, так і вартості раніше виконаних, проте не оплачених робіт відповідно до п. 12.4 угоди №б/н від 25.07.2017р. у редакції додаткової угоди, а саме: суми боргу у розмірі 2 632 135,26 грн., яка розрахована наступним чином: 2 163 620,09 грн. (вартість виконаних за травень 2018р. робіт) + 939 077,22 грн. (вартість виконаних, але раніше не включених до актів робіт) = 3 102 697,31 грн.; 3102697,31 грн. - 470562,05 грн. (залишок оплаченого авансу) = 2 632 135,26 грн.

При цьому, слід зауважити про відсутність правових підстав для стягнення із ТОВ „Гюріш» на користь ТОВ „Елпромпроект» грошових коштів у розмірі 591486,34 грн., які були заявлені позивачем на підставі підпункту 12.4 п. 12 угоди №б/н від 25.07.2017р.. Як вбачається з тексту особливих умов, підписаних сторонами 25.07.2017р., які за своїм змістом фактично є різновидом протоколу розбіжностей, даний пункт був викладений в іншій редакції, яка, в свою чергу, не передбачає стягнення заявлених позивачем коштів.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність часткового задоволення заявлених ТОВ „Елпромпроект» до ТОВ „Гюріш» позовних вимог у названій частині, що має наслідком необхідність стягнення на користь позивача із відповідача суми основного бору за угодою №б/н від 25.07.2017р. у розмірі 2 632 135,26 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог ТОВ „Елпромпроект» про визнання виконаних позивачем на підставі угоди №б/н від 25.07.2017р. будівельних робіт за березень 2018р, квітень 2018р., травень 2018р. такими, що прийняті відповідачем, господарський суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

ОСОБА_5 Верховного Суду у постанові від 11.09.2018р. по справі №905/1926/16 дійшла висновку, що предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Судом було зауважено, що встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Господарський суд зауважує, що звернення позивача до суду із позовною вимогою про визнання виконаних позивачем на підставі угоди №б/н від 25.07.2017р. будівельних робіт за березень 2018р, квітень 2018р., травень 2018р. такими, що прийняті відповідачем, не відповідає способам захисту порушеного права, так як безпосередньо не спрямоване на його відновлення та фактично спрямоване на встановлення судом певного юридичного факту, що втім не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Окрім того, господарський суд зауважує, що під час розгляду справи, позивачем було надано копії підписаних з боку відповідача актів за березень 2018, квітень 2018р. та одного акту за травень 2018р., що дозволяє суду дійти висновку про відсутність взагалі будь-яких підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Елпромпроект» у названій частині. Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Елпромпроект» в частині визнання робіт такими, що прийняті відповідачем, що, в свою чергу, має наслідком необхідність відмови у задоволенні позову ТОВ „Елпромпроект» у названій частині.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ „Гюріш» до ТОВ „Елпромпроект» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 298 516,40 грн., нарахованих протягом періоду з 26.03.2018р. по 24.06.2018р., відповідно до п. 7.4 угоди №б/н від 25.07.2017р. у редакції додатку №4 до угоди, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з п. 7.3 угоди №б/н від 25.07.2017р. відповідно до п. 10.3 Підрядник матиме право на продовження терміну виконання робіт, якщо мала місце (або матиме місце) затримка, спричинена невиконанням Замовником своїх зобов'язань. У випадку отримання від Підрядника відповідного повідомлення, Замовник повинен розглянути його і продовжити термін виконання робіт настільки, наскільки це необхідно. Якщо Підрядник не виконав роботи до закінчення встановленого терміну завершення робіт, єдиним його зобов'язанням перед Замовником у зв'язку з таким невиконанням буде виплата пені за кожний день прострочення, як це вказано в додатку.

У додатку №4 до угоди №б/н від 25.07.2017р. передбачено, що сума до оплати, у зв'язку з неможливістю виконання відповідно до п. 7.4 угоди складає 0,1 % за кожний день, але не більше 20% від ціни контракту.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування штрафних санкцій слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, відповідно до абзацу 3 п. 2.1 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Господарський суд першочергово вважає за необхідне зауважити, що по тексту угоди №б/н від 25.07.2017р., безпосередньо п.7.4. взагалі відсутній. Додаток №4 судом розцінюється як угода, спрямована на уточнення та деталізацію деяких позицій та умов, до яких домовилися сторони при укладанні основного договору. При цьому, відсутність в основному договорі п.7.4. та відсутність у додатку №4 умов про доповнення тексту основного договору даним пунктом не дозволяє суду дослідити питання правомірності застосування до позивача заявленої до стягнення штрафної санкції, з огляду на неможливість з'ясування взаємозв'язку між діями позивача та відповідного права відповідача як замовника будівництва на нарахування пені.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити про неправомірність нарахування ТОВ „Гюріш» штрафних санкцій протягом періоду з 26.03.2018р. по 16.04.2018р. (дата, яка за твердження відповідача, є датою закінчення будівельних робіт), оскільки, в даному випадку, взагалі відсутній факт прострочення з боку позивача; а також протягом періоду з 25.05.2018р. (дата розірвання договору) по 24.06.2018р., оскільки після розірвання договору у односторонньому порядку обов'язок підрядника виконувати підрядні роботи взагалі припинився.

Поряд з цим, враховуючи доводи учасників справи щодо наявності або відсутності факту порушення з боку підрядника строків виконання підрядних робіт, суд вважає за необхідне зауважити, що узгодженого сторонами графіку виконання робіт суду надано не було.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ „Гюріш» до ТОВ „Елпромпроект» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 298 516,40 грн., нарахованих протягом періоду з 26.03.2018р. по 24.06.2018р., що має наслідком необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову.

Господарським судом при вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", відповідно до яких пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приведену практику Європейського суду з прав людини та враховуючи висновки, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку всім доводам, які наводились в процесі вирішення спору учасниками справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Елпромпроект» до товариства з обмеженою відповідальністю „Гюріш» шляхом присудження до стягнення на користь позивача 2 632 135,26 грн. Провадження у справі в частині позовних про розірвання угоди необхідно закрити. В задоволенні зустрічного позову товариству з обмеженою відповідальністю „Гюріш» необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись принципом пропорційності, та з метою забезпечення розумного балансу між витратами, понесеними позивачем під час розгляду справи, та витратами, які має понести відповідач, приймаючи до увагу часткове задоволення заявлених позовних вимог, а також заявлене ТОВ „Елпромпроект» клопотання про відшкодування судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 64000,00 грн., виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №07/19 від 15.05.2018р., укладений між ТОВ „Елпромпроект» та адвокатським об'єднанням „АНК. Бізнес адвокати» , рахунок №2435 від 19.07.2018р., платіжне доручення №60 від 23.07.2018р. на суму 64000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю представником позивача та докази здійснення останньою діяльності у адвокатському об'єднанні „АНК. Бізнес адвокати» .

Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, господарський суд враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог немайнового характеру (про визнання робіт такими, що прийняті відповідачем), а також враховуючи закриття провадження в частині позовних вимог про розірвання угоди, вважає за необхідне віднести на рахунок позивача витрати на правову допомогу у розмірі 53334,00 грн.; приймаючи до уваги часткове задоволення позовної вимоги майнового характеру (про стягнення) суд вважає за необхідне розподілити витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 666,00 грн. шляхом присудження їх до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Гюріш» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Елпромпроект» . При цьому, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, оскільки позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено факт понесення витрат на правову допомогу. Окрім того, суд зауважує, що розподілений судом між сторонами по справі розмір витрат на правову допомогу відповідає категорії справи, обсягу залучених представниками позивача доказів, ціні заявленого позову та забезпечує дотримання принципи розумного балансу та пропорційності.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Гюріш» до товариства з обмеженою відповідальністю „Елпромпроект» про розірвання угоди №б/н від 25.07.2017р. - закрити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Гюріш» /67801, м. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, вул. Берегова, 2А, ідентифікаційний код 38224770/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Елпромпроект» /65091, м. Одеса, вул. Південна, буд.26, ідентифікаційний код 35359577/ заборгованість у загальному розмірі 2 632 135,26 грн. /два мільйони шістсот тридцять дві тисячі сто тридцять п'ять грн. 26 коп./, судовий збір у розмірі 39 482,03 грн. /тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 03 коп./, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 666,00 грн. /десять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 00 коп./

.

4. В решті позову відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 жовтня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна