Рішення

від 09.10.2018 по справі 916/1473/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1473/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Прим" (3100, м. Бєлць, вул. Індепенденцей, б. 33, ідентифікаційний код - 1002602005396)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Дорожник" (68142, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Приморське, вул. Свердлова, б. 70, код ЄДРПОУ - 31529427)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з ОСОБА_1

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності №01 від 23.07.2018 р.;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) Реал -Прим , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) Реал-Дорожник про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 16 278 ОСОБА_1, процентів за користування цими коштами у розмірі 23 372 ОСОБА_1 в гривні за курсом НБУ на момент фактичного стягнення та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 108 000 грн., пені за прострочення сплати орендної плати у розмірі 173 013 грн. та процентів за користування чужими коштами у розмірі 86 203 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1473/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.08.2018р.

28 серпня 2018р. до суду надійшло клопотання відповідача- ТОВ Реал-Дорожник про роз'єднання позовних вимог та виділення у самостійне провадження позовних вимог про стягнення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 серпня 2018р. роз'єднано позовні вимоги, викладені у позовній заяві ТОВ Реал-Прим до ТОВ Реал-Дорожник , що надійшла до господарського суду Одеської області 19.07.2018р., та виділено в самостійне провадження вимоги ТОВ Реал-Прим до ТОВ Реал-Дорожник щодо стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 108 000 грн.,пені за прострочення сплати орендної плати у розмірі 173 013 грн. та процентів за користування чужими коштами у розмірі 86 203 грн., які нараховані на суму заборгованості з орендної плати.

З урахуванням зазначеного, у справі №916/1473/18 розглядаються лише вимоги ТОВ Реал-Прим до ТОВ Реал-Дорожник щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 16 278 ОСОБА_1, процентів за користування цими коштами у розмірі 23 372 ОСОБА_1 в гривні за курсом НБУ на момент фактичного стягнення.

Ухвалою суду від 20.09.2018р. закрито підготовче провадження у справі №916/1473/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09.10.2018р.

Представник позивача позов підтримує у повному обсязі, наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. 28 серпня 2018р. від ТОВ Реал-Дорожник надійшли заява про застосування строків позовної давності, клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ Реал-Дорожник та відзив на позовну заяву.

Позивач у справі - ТОВ Реал-Прим зазначає, що рішенням засідання Ради ТОВ Реал-Дорожник , оформленим Протоколом №4 від 18.12.2007р., вирішено виключити зі складу засновників ТОВ Реал-Дорожник Акціонерне товариство « Magistrala» ; повернути частку статутного фонду ТОВ Реал-Дорожник в розмірі 46 000 грн. АТ « Magistrala ; прийняти до складу засновників ТОВ Реал-Дорожник ТОВ Реал-Прим з часткою статутного фонду у розмірі 1000 грн.; зобов'язати ТОВ Реал-Прим поповнити статутний фонд ТОВ Реал-Дорожник в розмірі 46 000 грн. відповідно до вимог Статуту; після перерахування частки статутного фонду ТОВ Реал-Прим внести відповідні зміни до Статуту ТОВ Реал-Дорожник та затвердити його зі змінами та доповненнями в новій редакції.

Позивач зазначив, що за таких обставин, на підставі правочину у вигляді рішення загальних зборів учасників ТОВ Реал-Дорожник , ТОВ Реал-Прим , у зв'язку із набуттям статусу учасника ТОВ Реал-Дорожник , платіжним дорученням №1 від 17.01.2008р. було внесено до статутного фонду товариства 6 290 ОСОБА_1. У подальшому, для забезпечення господарської діяльності ТОВ Реал-Дорожник було перераховано: платіжним дорученням №10 від 24.12.2010р. - 1022 ОСОБА_1; платіжним дорученням №10 від 24.01.2011р. - 546 ОСОБА_1; платіжним дорученням №2 від 23.02.2011р. - 1000 ОСОБА_1; платіжним дорученням №3 від 16.03.2011р. - 1300 ОСОБА_1; платіжним дорученням №1 від 26.04 від 2011р. - 1000 ОСОБА_1; платіжним дорученням №1 від 11.05.2011р. - 1100 ОСОБА_1; платіжним дорученням від 26.05.2011р. - 1000 ОСОБА_1; платіжним дорученням №1 від 01.06.2011р. - 900 ОСОБА_1; платіжним дорученням №1 від 27.06.2011р. - 1120 ОСОБА_1; платіжним дорученням №1 від 01.08.2011р. - 1000 ОСОБА_1. Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума грошових коштів, перерахованих ним ТОВ Реал-Дорожник для забезпечення господарської діяльності, становить 16 278 ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2016р. у справі №916/1173/16 за позовом АТ МАДЖИСТРАЛА (АТ « Magistrala ) до ТОВ Реал-Дорожник та Центру надання адміністративних послуг Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, визнання недійсними змін до Статуту та зобов'язання скасувати реєстраційні записи щодо внесення змін до Статуту, позов задоволено частково: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Реал-Дорожник , оформлене протоколом №4 від 18.12.2007р.; визнано недійсними зміни та доповнення до Статуту ТОВ Реал-Дорожник , що були затверджені рішенням, оформленим протоколом №4 загальних зборів учасників ТОВ Реал-Дорожник від 18.12.2007р.; стягнуто з ТОВ Реал-Дорожник витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756 грн. В решті позову відмовлено.

За таких обставин, позивач вважає, що даним рішенням суду ТОВ Реал-Прим було позбавлено прав учасника (власника) ТОВ Реал-Дорожник , отже, відпали підстави, за яких ТОВ Реал-Прим було перераховано кошти ТОВ Реал- Дорожник .

З урахуванням викладеного, із посиланням на ч.1 ст.216 та ст.1212 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 16 278 ОСОБА_1 є безпідставно набутими ТОВ Реал-Дорожник та наявні правові підстави для стягнення цих коштів в гривні за курсом НБУ на момент фактичного стягнення .

У судовому засіданні представник позивача також зазначив, що саме відповідач має довести правомірність отримання ним грошових коштів та надати документи, що зазначені у платіжних документах у якості підстави (призначення ) платежу. Відсутність цих документів у позивача і є доказом того, що грошові кошти перераховано безпідставно.

Крім того, позивач зазначив, що окрім повернення грошей, ТОВ Реал-Дорожник має сплатити ТОВ Реал-Прим проценти за користування чужими грошовими коштами, адже, відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, позивач зазначив, що змістом правовідносин, які виникли між ним та ТОВ Реал-Дорожник , є користування особою чужими коштами, які були добровільно передані їй іншою особою, та які особа, що користувалася ними, зобов'язана повернути. Подібними за змістом відносинами є відносини з позики коштів, згідно з якими позикодавець передає позичальнику кошти у власність, а позичальник має їх повернути (ст.1046 Цивільного кодексу України). З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що у даному випадку має застосовуватися аналогія закону, а саме: норма закону, яка визначає розмір процентів за користування чужими грошовими коштами при позиці - ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За розрахунком позивача, ТОВ Реал-Дорожник має сплатити на користь ТОВ Реал-Прим за користування коштами 23 372 ОСОБА_1. При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 39 650 ОСОБА_1 в гривні за курсом НБУ на момент фактичного стягнення.

Позивач також вважає, що ним не пропущено встановлений ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, адже, підстава, з якої ТОВ Реал-Прим передавало, а ТОВ Реал-Дорожник отримувало майно (грошові кошти) у користування, відпала з моменту, коли ТОВ Реал-Прим було позбавлено права власника ТОВ Реал-Дорожник , що відбулося у 2016 році. Саме з цього моменту, на думку позивача, у нього виникло право витребувати у ТОВ Реал-Дорожник все безпідставно набуте, так як підстава набуття відпала.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що реституція як спосіб захисту цивільного права ( ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що Протокол №4 засідання ради ТОВ Реал-Дорожник , що відбулося 18.12.2007р., є документом, що фіксує факт прийняття рішення вищим органом юридичної особи, відповідно, на нього не розповсюджуються вимоги ст.215 Цивільного кодексу України ( недійсність правочину) та ст.216 цього Кодексу (правові наслідки недійсності правочину ).

За таких обставин, відповідач зазначив, що застосування реституції за наслідками виконання положень протоколу органу управління юридичної особи не відповідає приписам українського законодавства, у зв'язку з чим позовна вимога щодо повернення в натурі грошових коштів у розмірі 6 290 ОСОБА_1, перерахованих за призначенням як вклад до статутного капіталу та 9 988 ОСОБА_1, перерахованих для забезпечення господарської діяльності учасника ТОВ Реал-Дорожник , суперечить вимогам українського законодавства.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано підтвердження того, що перерахування грошових коштів за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями було проведено з метою здійснення вкладу до статутного капіталу, адже надані платіжні доручення не містять вказівки або зазначення щодо цільового призначення грошових коштів, які були направлені ТОВ Реал-Дорожник .

Вимогу позивача щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 23 372 ОСОБА_1 відповідач також вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, та зазначає, що підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 Цивільного кодексу України є: по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. За відсутності договору та норми закону, яка встановлювала б обов'язок боржника сплатити проценти за користування грошовими коштами, застосування ст.536 Цивільного кодексу України виключається.

Також, відповідач вважає, що застосування ст.1048 Цивільного кодексу України за аналогією шляхом покладання на юридичну особу обов'язку, який не встановлений нормами законодавства, є недопустимим та суперечить ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог за позовною заявою ТОВ Реал-Прим до ТОВ Реал-Дорожник та відмовити у задоволенні позову, адже, вважає, що з дати направлення останнього переказу грошових коштів - 01.08.2011р. розпочався перебіг строку позовної давності, так як за відсутності належного підтвердження призначення платежів як вклад до статутного капіталу, грошові кошти вважаються направленими товариству без цільового призначення. При цьому, відповідач вважає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що перерахування грошових коштів ТОВ Реал-Прим до ТОВ Реал-Дорожник було здійснено з метою здійснення вкладу до статутного капіталу .

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як встановлено судом, рішенням засідання Ради ТОВ Реал-Дорожник , оформленим Протоколом №4 від 18.12.2007р., вирішено виключити зі складу засновників ТОВ Реал-Дорожник Акціонерне товариство « Magistrala» ; повернути частку статутного фонду ТОВ Реал-Дорожник в розмірі 46 000 грн. АТ « Magistrala ; прийняти до складу засновників ТОВ Реал-Дорожник ТОВ Реал-Прим з часткою статутного фонду у розмірі 1000 грн.; зобов'язати ТОВ Реал-Прим поповнити статутний фонд ТОВ Реал-Дорожник в розмірі 46 000 грн. відповідно до вимог Статуту; після перерахування частки статутного фонду ТОВ Реал-Прим внести відповідні зміни до Статуту ТОВ Реал-Дорожник та затвердити його зі змінами та доповненнями в новій редакції.

Судом також встановлено, що ТОВ Реал-Прим платіжним дорученням №1 від 17.01.2008р. було перераховано 6 290 ОСОБА_1 із призначенням платежу : внесення коштів до статутного капіталу, протокол №4 від 18.12.2007р. У подальшому ТОВ Реал-Прим було перераховано ТОВ Реал-Дорожник : платіжним дорученням №10 від 24.12.2010р. - 1022 ОСОБА_1 із призначенням платежу: контракт 12 від 03.05.2010р., аванс за путівки; платіжним дорученням №10 від 24.01.2011р. - 546 ОСОБА_1 із призначенням платежу : контракт 12 від 03.05.2010р., аванс за путівки; платіжним дорученням №2 від 23.02.2011р. - 1000 ОСОБА_1 із призначенням платежу: контракт 12 від 03.05.2010р., аванс на господарські витрати, обслуговування адміністративного апарату; платіжним дорученням №3 від 16.03.2011р. - 1300 ОСОБА_1 із призначенням платежу : контракт 12 від 03.05.2010р., аванс на господарські витрати, обслуговування адміністративного апарату; платіжним дорученням №1 від 26.04 від 2011р. - 1000 ОСОБА_1 із призначенням платежу : контракт 12 від 03.05.2010р., аванс на господарські витрати, обслуговування адміністративного апарату; платіжним дорученням №1 від 11.05.2011р. - 1100 ОСОБА_1 із призначенням платежу: контракт 14 від 04.05.2011р., аванс на господарські витрати, обслуговування адміністративного апарату; платіжним дорученням №1 від 26.05.2011р. - 1000 ОСОБА_1 із призначенням платежу: контракт 14 від 04.05.2011р., аванс на господарські витрати, обслуговування адміністративного апарату; платіжним дорученням №1 від 01.06.2011р. - 900 ОСОБА_1 із призначенням платежу : контракт 14 від 04.05.2011р., аванс на господарські витрати, обслуговування адміністративного апарату; платіжним дорученням №1 від 27.06.2011р. - 1120 ОСОБА_1 із призначенням платежу : оплата за терміном за путівки, контракт 14 від 04.05.2011р. ; платіжним дорученням №1 від 01.08.2011р. - 1000 ОСОБА_1 із призначенням платежу : оплата за терміном за путівки, контракт 14 від 04.05.2011р. .

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2016р. у справі №916/1173/16 за позовом АТ МАДЖИСТРАЛА (АТ « Magistrala ) до ТОВ Реал-Дорожник та Центру надання адміністративних послуг Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, визнання недійсними змін до Статуту та зобов'язання скасувати реєстраційні записи щодо внесення змін до Статуту, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017р., позов задоволено частково: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Реал-Дорожник , оформлене протоколом №4 від 18.12.2007р.; визнано недійсними зміни та доповнення до Статуту ТОВ Реал-Дорожник , що були затверджені рішенням, оформленим протоколом №4 загальних зборів учасників ТОВ Реал-Дорожник від 18.12.2007р.; стягнуто з ТОВ Реал-Дорожник витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756 грн. В решті позову відмовлено.

При цьому, підставою для прийняття судом зазначеного рішення було те, що згідно вироку суду м.Белць, республіка Молдова, №1-17/2011 від 18.11.2011р., ОСОБА_3 у період з 04.05.2007р. по 06.03.2008р. діючи у якості заступника голови Ради АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ), діючи умисно та у змові з ОСОБА_4 - генеральним директором АТ „МАДЖИСТРАЛА» , виготовили, володіли та використовували офіційний документ, а саме: протокол засідання загальних зборів АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ) від 12.12.2007р., до якого включили неправдиві відомості про збільшення статутного капіталу ТОВ „Реал -Дорожник» на 1 000 українських гривень та про прийняття у якості засновника ТОВ „Реал -Дорожник» ТОВ „Реал-Прім» . Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виготовили, володіли та використовували підроблений офіційний документ, а саме: протокол засідання Ради АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ) від 17.12.2007р., до якого включили неправдиві відомості про виключення АТ „МАДЖИСТРАЛА» зі складу засновників ТОВ „Реал -Дорожник» . Венаслідок цих дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ТОВ „Реал-Прім» стало єдиним засновником ТОВ „Реал -Дорожник» , що призвело до заподіяння шкоди АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ) на суму 811041,66 лей. Ухвалою Апеляційної палати Белць від 23.12.2013р. у справі №1а-21/13 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 записали в протоколах Ради АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ) від 12.12.2007р. та від 17.12.2007р. факти, які не мали місця, таким чином своїми діями сприяли відчуженню майна, що заподіяло шкоди АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ). Рішенням Вищої судової палати республіки Молдова по справі №1га-1342/2014р. від 16.12.2014р. рішення Колегії по кримінальним справам Апеляційної палати Белць від 23.12.2013р. у відношенні ОСОБА_3 частково скасовано та направлено на новий судовий розгляд . Обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо доведеності здійснення ОСОБА_3 дій із внесенням неправдивих відомостей до протоколів засідань Ради АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ) від 12.12.2007р. та від 17.12.2007р. під час перегляду судових рішень сумнівів не викликала.

За таких обставин, судом було встановлено, що єдиний учасник ТОВ „Реал -Дорожник» станом на 18.12.2007р. - АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ) в особі Ради АТ „МАДЖИСТРАЛА» не приймав рішень щодо виходу АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ) зі складу учасників ТОВ „Реал -Дорожник» , та АТ „МАДЖИСТРАЛА» (АТ « Magistrala ) не повідомлялось належним чином про проведення позачергових загальних зборів ТОВ „Реал -Дорожник» 18.12.2007р. та участі у цих зборах не приймало.

Позивач у справі - ТОВ Реал-Прим вважає, що рішення загальних зборів ТОВ „Реал -Дорожник» від 18.12.2007р. є правочином, оформленим протоколом №4, спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, ТОВ Реал-Прим набуло прав та обов'язків єдиного учасника ТОВ „Реал -Дорожник» . Згідно ж ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Крім того, відповідно до ст.1212 цього ж Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що наявні правові підстави для повернення йому перерахованих на користь ТОВ „Реал -Дорожник» грошових коштів, як таких, що отримані за правочином, визнаним судом недійсним.

Але, з такою позицією позивача не можна погодитися з огляду на таке: згідно правової позиції, викладеної Вищим господарським судом України у постанові Пленуму №4 від 25.02.2016р. Про деякі питання практики у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин , рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, у даному випадку, суд погоджується з позицією відповідача у справі, щодо відсутності правових підстав для застосування реституції за наслідками виконання положень протоколу органу управління юридичної особи.

Крім того, суд не погоджується з позицією позивача стосовно безпідставності отримання відповідачем перерахованих йому ТОВ Реал-Прим грошових коштів, адже, як вже зазначалося вище, кожне з платіжних доручень, наданих позивачем до матеріалів справи у якості доказу, містить призначення платежу, зокрема, платежі здійснювалися на виконання контрактів тощо.

Посилання представника позивача у судовому засіданні на відсутність у нього зазначених у платіжних документах контрактів у якості доказу перерахування грошових коштів без достатньої правової підстави до уваги судом не приймається, адже, не надання стороною до суду документу, на підставі якого вона здійснювала платіж, ще не є підставою вважати, що такий платіж було вчинено за відсутності такого документу.

Як вбачається з тексту платіжних доручень, та про що вже зазначалося вище, частина грошових коштів була перерахована позивачем користь ТОВ „Реал -Дорожник» з урахуванням певних господарських відносин між ТОВ „Реал -Дорожник» та ТОВ Реал-Прим , на виконання контрактів №12 від 03.05.2010р. та №14 від 04.05.2011р., та для використання цих коштів на господарські витрати, обслуговування адміністративного апарату, отже, ці витрати не пов'язані із внесенням грошових коштів у якості внеску до статутного капіталу товариства та повернення цих грошових коштів жодним чином не може бути пов'язано із визнанням недійсним рішення загальних зборів ТОВ „Реал -Дорожник» від 18.12.2007р., оформленого протоколом №4.

Що стосується грошових коштів, перерахованих ТОВ Реал-Прим платіжним дорученням №1 від 17.01.2008р., у розмірі 6 290 ОСОБА_1 із призначенням платежу : внесення коштів до статутного капіталу, протокол №4 від 18.12.2007р. , то у цій частині питання щодо повернення частки у статутному капіталі товариства має розглядатися виходячи з положень установчих документів ТОВ „Реал -Дорожник» та законодавства, що регулює корпоративні правовідносини.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів у розмірі 23 372 ОСОБА_1, нарахованих відповідачу у якості процентів за користування чужими грошовими коштами виходячи з положень ст.536 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, слід зауважити, що, на думку суду, така позиція також є хибною, адже, у даному випадку мова не йде про користування чужими грошовими коштами, а тим більше про правовідносини позики.

Згідно із ч.2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу). Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту в силу ч.2 ст. 1057 Цивільного кодексу України.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами ст. 1048 Цивільного кодексу України .

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, позиція позивача про необхідність застосовувати до спірних відносин положення ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковою, бо, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Слушною у даному випадку є позиція відповідача у справі, який зазначає, що підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 Цивільного кодексу України є: по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. За відсутності договору та норми закону, яка встановлювала б обов'язок боржника сплатити проценти за користування грошовими коштами, застосування ст.536 Цивільного кодексу України виключається. Застосування ст.1048 Цивільного кодексу України за аналогією шляхом покладання на юридичну особу обов'язку, який не встановлений нормами законодавства, є недопустимим та суперечить ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Прим до Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Дорожник про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 16 278 ОСОБА_1, процентів за користування цими коштами у розмірі 23 372 ОСОБА_1 в гривні за курсом НБУ на момент фактичного стягнення - відмовити повністю .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 16 жовтня 2018 р.

Суддя Н.В. Рога