Рішення

від 05.10.2018 по справі 925/791/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року м. Черкаси справа № 925/791/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Камоцці до товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Нова про стягнення 375663 грн. 02 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Камоцці звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Нова (далі - відповідач), про стягнення, на підставі договору № К.15.000140 від 23.09.2015 року, 233489 грн. 25 коп. основного боргу, 152173 грн. 77 коп. пені, що разом складає 385663 грн. 02 коп. та відшкодування понесених судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку розрахунків за поставлений йому позивачем товар згідно договору № К.15.000140 від 23.09.2015 року.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі №925/791/18 за правилами загального позовного провадження, зобов'язано позивача надати усі документи в обґрунтування позовних вимог та оригінали цих документів для огляду в судовому засіданні; довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо позивача та відповідача станом на день розгляду справи; а відповідача - письмовий відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову у разі їх наявності; довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Копії ухвали суду від 30.07.2018 направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві, їм вручені 06.08.2018, що підтверджується повідомленнями відділень поштового зв'язку про вручення, які приєднані до матеріалів справи (а. с. 125-127).

Позивач в особі свого представника 13.09.2018 року подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 27106/18) в якій остаточно просив суд, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основної заборгованості в розмірі 10000 грн., стягнути з останнього 223489 грн. 25 коп. основної заборгованості, 152173 грн. 77 коп. пені та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою суду від 20.09.2018 року заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до провадження. Подальший розгляд справи здійснювався із урахуванням зазначеної заяви. Цією ж ухвалою. підготовче провадження у справі № 925/791/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце, дату і час судового розгляду справи, письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку свого представника в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

23.09.2015 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Камоцці , як постачальник, і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Нова , як покупець, уклали договір № К.15.000140 (далі - Договір, а. с. 16-18), за умовами пункту 1.1 якого постачальник продає та поставляє, а покупець оплачує та приймає пневмоапаратуру (далі у тексті Договору - продукція) виробництва фірми Camozzi S.p.A. (Італія) та ТОВ Камоцці (Україна).

Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про таке:

п. 2.1. - постачання продукції здійснюється у відповідності з погодженими рахунками-фактурами, невід'ємними частинами цього Договору;

п. 2.2., 2.3. - кожен рахунок-фактура складається постачальником на підставі заявок покупця. У рахунку-фактурі вказується: модель кожної одиниці продукції згідно з каталогом Camozzi, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість рахунку-фактури і термін постачання продукції на момент складання рахунку-фактури. Ціна продукції приймається на умовах франко-склад покупця і включає вартість митного очищення на території України, вартість упаковки, вантаження і доставки;

п. 3.1., 3.2. - у зв'язку з переважаючою частиною імпортних комплектуючих в продукції, вартість продукції що поставляється, прив'язана до курсу євро на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) на день складання рахунку-фактури і встановлюється в національній валюті України. Загальна сума Договору складається з вартості погоджених рахунків-фактур на постачання продукції;

п. 4.1. - оплата за продукцію здійснюється покупцем впродовж 10-ти банківських днів з моменту надходження продукції на склад покупця;

п. 4.2. - датою постачання продукції вважається день отримання продукції покупцем;

п. 8.1. - всі спори і розбіжності за даним договором повинні вирішуватися в порядку досудового врегулювання суперечок. В разі неможливості розгляду взаємних претензій в досудовому порядку, спір передається на розгляду до господарського суду

Згідно п. 6.2. Договору, сторони домовилися, що у разі порушення обов'язків по строку оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.2. Договору, термін дії Договору встановлений до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань за даною угодою. Договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 14 днів до терміну його закінчення, письмово не заявить про його розірвання.

Договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, скріплений печатками юридичних осіб, його дія продовжувався у відповідності до п. 9.2. Договору.

Із видаткових накладних: № 931297983 від 13.05.2017 року на суму 2145,54 грн., № 931298279 від 13.05.2017 року на суму 13440,25, № 931299707 від 16.05.2017 року на суму 27544,94 грн., № 931300090 від 16.05.2017 року від 1833,48 грн., № 931308545 від 29.05.2017 року на суму 243,76 грн., № 931309245 від 30.05.2017 року на суму 5337,07 грн., № 931309246 від 30.05.2017 року на суму 1201,32 грн., № 931309631 від 30.0.52017 року на суму 6320,82 грн., № 931317401 від 12.06.2017 року на суму 11220 грн., № 931317402 від 12.06.2017 року на суму 17818,56 грн., № 931317403 від 12.06.2017 року на суму 2236,22 грн., № 931317404 від 12.06.2017 року на суму 4505,62 грн., № 931317989 від 13.06.2017 року на суму 2673,48 грн., № 931317990 від 13.06.2017 року на суму 6325,96 грн., № 931317991 від 13.06.2017 року на суму 13041,84 грн., № 931318376 від 13.06.2017 року на суму 10278,96 грн., № 931318385 від 13.06.2017 року на суму 1101,11 грн., № 931319211 від 14.06.2017 року на суму 4668,12 грн., № 931320977 від 16.06.2017 року на суму 8704,80 грн., № 931320978 від 16.06.2017 року на суму 2605,22 грн., № 931320979 від 16.06.2017 року на суму 2919,58 грн., № 931326849 від 26.06.2017 року на суму 1356,22 грн., № 931326850 від 26.06.2017 року на суму 1786,96 грн., № 931326851 від 26.06.2017 року на суму 2394,42 грн., № 931326852 від 26.06.2017 року на суму 7569,86 грн., № 931331656 від 04.07.2017 року на суму 575,28 грн., № 931331657 від 04.07.2017 року на суму 4180,40 грн., № 931331655 від 04.07.2017 року на суму 74,88 грн., № 931334316 від 07.07.2017 року на суму 6457 грн., № 931340160 від 17.07.2017 року на суму 2533,91 грн., № 931340161 від 17.07.2017 року на суму 1286,38 грн., № 931340162 від 17.07.2017 року на суму 9643,08, № 931342218 від 20.07.2017 року на суму 3005,12 грн., № 931342697 від 20.07.2017 року на суму 11318,54 грн., № 931373442 від 06.09.2017 року на суму 54136,22 грн., № 931401924 від 21.09.2017 року на суму 1514,06 грн., № 931401925 від 21.09.2017 року на суму 31711,61 грн. (суми вказані із урахуванням ПДВ), вбачається, що за період з травня по вересень 2017 року позивач поставив відповідачеві товар, а відповідач в особі уповноважених довіреностями № 12 від 13.05.2017року, № 13 від 13.05.2017 року, № 15 від 16.05.2017 року, № 16 від 16.05.2017 року, № 25 від 29.05.2017 року, № 27 від 30.05.2017 року, № 28 від 30.05.2017 року, № 30 від 30.05.2017 року, №44 від 12.06.2017 року, № 43 від 12.06.2017 року, №44 від 12.06.2017 року, № 42 від 12.06.2017 року, № 45 від 13.06.2017 року, № 46 від 13.06.2017 року, № 47 від 13.06.2017 року, № 42 від 12.06.2017 року, № 49 від 13.06.2017 року, № 52 від 14.06.2017 року, №55 від 16.06.2017 року,№ 56 від 16.06.2017 року, № 57 від 16.06.2017 року, № 70 від 26.06.2017 року, № 68 від 26.06.2017 року, № 47 від 26.06.2017 року, № 69 від 26.06.2017 року, № 83 від 04.07.2017 року, № 82 від 04.07.2017 року, № 95 від 07.07.2017 року, № 124 від 17.07.2017 року, № 126 від 17.07.2017 року, № 127 від 17.07.2017 року, № 128 від 20.07.2017 року, № 129 від 20.07.2017 року, № 155 від 06.09.2017 року, № 160 від 21.09.2017 року, № 161 від 12.09.2017 року представників товар прийняв без зауважень, що підтверджується їхніми підписами на видаткових накладних (а. с. 20-93).

Для оплати поставленого товару у відповідності до вимог Договору, позивач виписав і передав відповідачу рахунки-фактури № 2094937 від 29.05.2017 р. на суму 243,76 грн., № 2096241 від 30.05.2017 р. на суму 6320,82 грн., № 2095782 від 30.05.2017 р. на суму 1201,32 грн., № 2097882 від 12.06.2017 року на суму 4505,62 грн., № 2106721 від 12.06.2017 року на суму 2236,22 грн., № 2095763 від 12.06.2017 року на суму 11220,00 грн., № 2094178 від 12.06.2017 року на суму 10052,66 грн., № 2108673 від 13.06.2017 року на суму 1101,11 грн., № 2097882 від 13.06.2017 року на суму 10278,96 грн., № 2107637 від 13.06.2017 року на суму 13041,84 грн., № 2107637 від 13.06.2017 року на суму 6325,96 грн., № 2107496 від 13.06.2017 року на суму 2673,48 грн., № 2109717 від 14.06.2017 року на суму 4668,12 грн., № 2110444 від 16.06.2017 року на суму 2605,22 грн., № 2099867 від 16.06.2017 року на суму 8704,80 грн., № 2112029 від 16.06.2017 року на суму 2919,58 грн., № 2119768 від 26.06.2017 року на суму 1786,96 грн. № 2119946 від 26.06.2017 року на суму 2394,42 грн., № 2119738 від 26.06.2017 року на суму 7569,86 грн., № 2110231 від 26.06.2017 року на суму 1356,22 грн., № 2118996 від 04.07.2017 року на суму 4180,40 грн., № 2126788 від 04.07.2017 року на суму 74,88 грн., № 2125505 від 04.07.2017 року на суму 575,28 грн., № 2130680 від 07.07.2017 року на суму 6457,00 грн., № 2135835 від 13.07.2017 року на суму 3097,48 грн., № 2135825 від 13.07.2017 року на суму 2748,36 грн., № 2137657 від 17.07.2017 року на суму 2533,91 грн., № 2138501 від 17.07.2017 року на суму 1286,38 грн., № 2135006 від 17.07.2017 року на суму 9643,08 грн., № 2135453 від 20.07.2017 року на суму 11318,54 грн., № 2141346 від 20.07.2017 року на суму 3005,12 грн., № 2165591 від 06.09.2017 року на суму 54136,22 грн., № 2184054 від 21.09.2017 року на суму 31711,61 грн., № 2165591 від 21.09.2017 року на суму 1514,06 грн., які зазначені у вище перелічених видаткових накладних та довіреностях на представників відповідача.

22.11.2017 року відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 22/11/2017/001 у якому зазначив, що згідно Акту звірки між позивачем та відповідачем станом на 21.09.2017 року відповідач має непогашену заборгованість у сумі 233489 грн. 25 коп. та просить позивача дозволити йому здійснювати погашення заборгованості частинами за наступним графіком: до 27.11.2017 - 30000 грн.; до 04.12.2017 - 30000 грн.; до 11.12.2017 - 30000 грн.; до 18.12.2017 - 50000 грн.; до 25.12.2017 - 50000 грн.; до 29.12.2017 - 43489 грн. 25 коп. Також він приносить вибачення за затримку оплати поставленої продукції та гарантує дотримання графіку і якнайшвидшого погашення заборгованості, що виникла (а. с. 19).

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару та надісланого ним на адресу позивача листа за вих. № 22/11/2017/001 від 22.11.2017 року, 26.01.2018 року позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_1 № 7 в порядку досудового врегулювання вимоги про сплату заборгованості на суму 233489 грн. 25 коп. (вих. № 02-3/25) з вимогою про сплату такої заборгованості та повідомив, що у разі її непогашення він буде змушений звернутися з позовом до господарського суду про її примусове стягнення та стягнення передбачених договором фінансових санкцій (а. с. 94-97, докази направлення а. с. 98).

Відповідно до кредитових повідомлень банку вхідних платежів по рахунку позивача, після подання позовної заяви, відповідач частково сплатив основну заборгованість 11.07.2018 на суму 3000 грн., 13.07.2018 на суму 1500 грн., 16.07.2018 на суму 500 грн., 17.07.2018 на суму 500 грн., 18.07.2018 на суму 500 грн., 20.07.2018 на суму 500 грн., 24.07.2018 на суму 1000 грн., 25.07.2018 на суму 1000 грн., 26.07.2018 на суму 500 грн., 27.07.2018 на суму 500 грн., 01.08.2018 на суму 500 грн., що разом становить 10000 грн. (а. с. 130-143).

За розрахунком позивача, на момент прийняття рішення у даній справі, зобов'язання відповідача по оплаті товару, поставленого йому згідно Договору № К.15.000140 від 23.09.2015 року становлять 223489 грн.25 коп. та 152173 грн. 77 коп. пені. Вимога позивача до відповідача про їх стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № К.15.000140 від 23.09.2015 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір поставки укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 223489 грн. 25 коп. позивачем доведено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, тому вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 152173 грн. 77 коп. пені.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229-232 (зокрема, абз. 3 ч. 2 ст. 231), 234 ГК України, роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17.12.2013 року, умовами п.п. 6.2. Договору № К.15.000140 від 23.09.2015 року.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і умови договору спірну вимогу позивача суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача щодо періоду нарахування пені, протягом якого відбувалось прострочення відповідача та її розміру, з огляду на таке.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач у позовній заяві, доданому до неї розрахунку пені та його представник у засіданнях суду стверджували, що умовами п.п. 6.2. Договору передбачено що у разі порушення обов'язків по строку оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. Проте, такі вимоги Договору та здійснений у відповідності до нього розрахунок пені суперечать вищезазначеним нормам законодавства

Виходячи з наведеного, відповідно до вимог законодавства пеня на суму боргу 233489 грн. 25 коп. становить 31802 грн. 95 коп. (вираховувалася судом по кожному рахунку за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідні періоди). Ця сума пені і підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо своєчасності розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому вимога про стягнення 223489 грн. 25 коп. основної заборгованості та 31802 грн. 95 коп. пені судом визнається обґрунтованою, доказаною і задовольняється в такому розмірі.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову - сплачений судовий збір у розмірі 3829 грн. 39 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Нова , місцезнаходження: 18016, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Пастерівська, буд. 21, код ЄДРПОУ 40013984, п/р 26001580926000 в АТ Укрсиббанк , МФО 351005, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Камоцці , місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 1-3, секція Д , код ЄДРПОУ 14290527, п/р 26002612319700 в ПАТ Укрсиббанк , МФО 351005 - 223489 грн. 25 коп. основної заборгованості, 31802 грн. 95 коп. пені та 3829 грн. 39 коп. судових витрат.

В частині вимог про стягнення 120370 грн. 82 коп. пені та 1955 грн. 56 коп. судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 16.10.2018 року.

Суддя В.М. Грачов