Рішення

від 10.10.2018 по справі 926/1476/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10 жовтня 2018 року Справа № 926/1476/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗНАКИ УА

до Дочірнього підприємства Чернівецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

про стягнення заборгованості у сумі 26294,00 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Чепишко М.І.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 97 від 14.04.2017 року)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗНАКИ УА звернулося з позовом до Дочірнього підприємства Чернівецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості у сумі 26294,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21 липня 2017 року ТОВ ЗНАКИ УА запропонувало ДП Чернівецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України укласти правочин на придбання дорожніх знаків та комплектів кріплень і виставило рахунок на оплату № 5074. Натомість, як стверджує позивач, відповідач акцептував вказану пропозицію шляхом прийняття вказаного товару на загальну суму 26294,00 грн., про що сторони підписали видаткову накладну № 801 від 01.09.2017 року. Проте, відповідач не здійснив розрахунків за отриманий товар, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 26294,00 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04 вересня 2018 року, якою задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, та призначено розгляд справи по суті на 24 вересня 2018 року.

Також, означеною ухвалою суд зобов'язав позивача надати суду для огляду оригінал видаткової накладної № 801 від 01.09.2017 року, а відповідача відзив на позовну заяву (у строк до 16 календарних днів з дня отримання ухвали) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову, а також надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

Ухвалою від 24 вересня 2018 року розгляд справи в судовому засіданні відкладено до 10 жовтня 2018 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням учасниками провадження вимог ухвали від 04 вересня 2018 року, зокрема, неподанням позивачем оригіналу видаткової накладної № 801 від 01.09.2017 року, а відповідачем відзиву на позов.

25 вересня 2018 року від позивача до суду надійшло письмове клопотання від 17.09.2018 року № 205-юр, до якого додано оригінал видаткової накладної № 801 від 01.09.2017 року. Одночасно в означеному клопотанні позивач просить суд розглянути вказану справу без участі його представника, а також, після огляду оригіналу видаткової накладної № 801 від 01.09.2017 року повернути її шляхом направлення поштою на адресу позивача.

До початку судового засідання 10 жовтня 2018 року відзиву на позов не надійшло.

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача у своїх усних поясненнях зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки у видатковій накладній № 801 від 01.09.2017 року біля підпису отримувача відсутні ініціали особи, яка підписала вказану накладну. Проте факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Так, неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

21 липня 2017 року позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 5074 поіменованого в цьому рахунку товару на загальну суму 26294,00 грн., а саме:

- дорожній знак 1.4.1 (500х600мм)(ДСТУ2014) у кількості 30 шт. на суму 11940,00 грн.;

- дорожній знак 4.7 (ДСТУ2014) з флюорисцентною окантовкою у кількості 6 шт. на суму 6696,00 грн.;

- ТВР (350х1050мм)(знак 4.7)(ДСТУ2014) у кількості 6 шт. на суму 2832,00 грн.;

- дорожній знак 5.21.1 (ДСТУ2014) у кількості 2 шт. на суму 1166,00 грн.;

- дорожній знак 4.9 (ДСТУ2014) у кількості 1 шт. на суму 588,00 грн.;

- дорожній знак 4.4 (ДСТУ2014) у кількості 1 шт. на суму 588,00 грн.;

- комплект кріплення (40-76мм) у кількості 92 шт. на суму 2484,00 грн.

Тим самим, позивач зробив відповідачу пропозицію придбати у нього зазначений в рахунку на оплату № 5074 від 21 липня 2017 року товар.

Так, згідно виставленого рахунку на оплату № 5074 від 21.07.2017 року та на підставі видаткової накладної № 801 від 01.09.2017 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 26294,00 грн., а саме:

- дорожній знак 1.4.1 (500х600мм)(ДСТУ2014) у кількості 30 шт. на суму 11940,00 грн.;

- дорожній знак 4.7 (ДСТУ2014) з флюорисцентною окантовкою у кількості 6 шт. на суму 6696,00 грн.;

- ТВР (350х1050мм)(знак 4.7)(ДСТУ2014) у кількості 6 шт. на суму 2832,00 грн.;

- дорожній знак 5.21.1 (ДСТУ2014) у кількості 2 шт. на суму 1166,00 грн.;

- дорожній знак 4.9 (ДСТУ2014) у кількості 1 шт. на суму 588,00 грн.;

- дорожній знак 4.4 (ДСТУ2014) у кількості 1 шт. на суму 588,00 грн.;

- комплект кріплення (40-76мм) у кількості 92 шт. на суму 2484,00 грн.

Оглянувши у судовому засіданні оригінал видаткової накладної № 801 від 01.09.2017 року, суд встановив, що вона підписана від постачальника - директором позивача ОСОБА_2 і скріплена печаткою ТОВ «ЗНАКИ УА» , від покупця - особою, прізвище якої не зазначено, але скріплена печаткою Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» .

Терміну оплати товару у видатковій накладній № 801 від 01.09.2017 року постачальник і покупець не обумовили.

07 серпня 2018 року позивач надіслав відповідачу датовану 18.07.2018 року за вих. № 13-юр вимогу про оплату вартості товару в сумі 26294,00 грн., отриманого по видатковій накладній № 801 від 01.09.2017 року, однак відповідач залишив цю вимогу без реагування.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК).

Згідно положень статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За загальним правилом зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин повинен вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Статтею 205 Цивільного кодексу передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно положень статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 181 ГК України унормовано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи, що відповідачем прийнята пропозиція позивача про поставку товару, вказаного в рахунку на оплату № 5074 від 21.07.2017 року, що виразилося в отриманні ним цього товару по видатковій накладній № 801 від 01.09.2017 року, слід визнати, що між позивачем і відповідачем у такий спрощений спосіб було укладено договір поставки знаків дорожніх і кріплень до них на загальну суму 26294,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 3 статті 712 ЦК України).

Згідно зі статтями 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Тобто, у разі невиконання грошового зобов'язання відповідальність боржника настає незалежно від наявності його вини у невиконанні цього зобов'язання.

Слід вказати, що не зазначення у видатковій накладній № 801 від 01.09.2017 року прізвища особи, яка від імені відповідача отримала товар, не позбавляє цю накладну доказової сили з огляду на те, що на оригіналі видаткової накладної підпис отримувача завірено печаткою ДП Чернівецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України .

У судовому засіданні на підставі досліджених у сукупності за правилами статті 86 ГПК України доказів суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов'язку з оплати отриманого ним від позивача по видатковій накладній № 801 від 01.09.2017 року товару впродовж 7-ми днів від дня пред'явлення вимоги від 18.07.2018 р. № 13-юр. Будь-яких доказів на спростування вимог позивача або на підтвердження здійснення оплати отриманого товару відповідач до суду не надав.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судового збору у справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 20, 73, 80, 92, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 205, код ЄДРПОУ 31963989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ УА» (04209, м. Київ, вул. Озерна, 1, код ЄДРПОУ 37332960) борг у сумі 26294,00 та 1762,00 грн. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ УА» (04209, м. Київ, вул. Озерна, 1, код ЄДРПОУ 37332960) оригінал видаткової накладній № 801 від 01.09.2017 року.

У судовому засіданні 10 жовтня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17 жовтня 2018 року.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.С. Тинок