Ухвала

від 16.10.2018 по справі 0840/3782/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

16 жовтня 2018 року Справа № 0840/3782/18

м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши адміністративний позов Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546)

до Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т.Слободчикова Вільнянської районної ради (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 38-А, код ЄДРПОУ 20521190)

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т.Слободчикова Вільнянської районної ради, в якому просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до відповідача, а саме: зупинити виконання робіт водієм без забезпечення спеціальним одягом та взуттям; керування автотранспортними засобами водієм без проведення перед рейсового та після рейсового медичного огляду з проведенням тестування на алкоголь та реєстрацію результатів в журналі; експлуатацію зовнішнього надземного газопроводу без проведення комплексного приладового обстеження з оформленням акту перевірки технічного стану газопроводу та паспорту технічного стану газопроводу; використання в роботі електроінструменту кутової шліфувальної машинки інв.. №1137407 без проведення періодичної перевірки згідно з вимогами ДСТУ ІЕС 60745-1:2010; експлуатацію енергообладнання без проведення опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів з оформленням відповідного акту.

Ухвалою суду від 17.09.2018 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачу наданий строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем суду: документу про сплату судового збору в розмірі 1762,00 грн., оформленого відповідно до вимог законодавства шляхом перерахування коштів через установи банків чи відділення зв'язку на наступний розрахунковий рахунок: отримувач коштів УК у Дніпровськ. р-ні м.Зап/Дніпровський/22030101, ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34310206084010, код бюджетної класифікації 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), наявність відомчої ознаки: «84» Окружні, прізвище, ініціали, ідентифікаційний код.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху вручена уповноваженому представнику позивача за довіреністю 25.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

09 жовтня 2018 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх. №31998) про відстрочення сплати судового збору по справі, в якому позивач посилається на відсутність бюджетних коштів для сплати судового збору у 2018 році, разом з тим, такі обставини не є підставою для відстрочення судом сплати судового збору, відповідно до приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Щодо клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суддя зазначає наступне.

Суд, за правилами ч.1 ст.133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд вважає за необхідне зауважити, що судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.133 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.133 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З урахуванням вимог ст.133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст.8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано суду належних доказів майнового стану, який би позбавляв можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі або відсутність достатніх коштів на рахунках позивача для оплати судових витрат.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Також, суд звертає увагу і на ту обставину, що предметом даного спору не є захист трудових прав працівників Михайлівського навчально-виховного комплексу ім.О.Т.Слободчикова Вільнянської районної ради, оскільки ГУ Держпраці не звертається та не має повноважень на звернення до суду від імені працівників вказаного підприємства.

Предметом звернення є реалізація саме владно-управлінських функцій органу Держпраці, який полягає у державного нагляді (контролі) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 153 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, згідно із ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву Головного управління Держпраці у Запорізькій області до Михайлівського навчально-виховного комплексу ім. О.Т.Слободчикова Вільнянської районної ради про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду повернути.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч.2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                      І.В.Батрак