Рішення

від 10.10.2018 по справі 813/2018/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/2018/18

10 жовтня 2018 року

зал судових засідань №9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника відповідача Пасічник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ессет до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ессет (місцезнаходження: 79493, м.Львів, вул.В.Стуса, 1б) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл.Міцкевича, 8), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу №071 від 11.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області відповідно до ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.п.19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 у присутності генерального директора ОСОБА_2 проведено інспекційне відвідування у ТзОВ Ессет . За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 22.03.2018 №13-01-100/0125, у якому зафіксовані порушення законодавства про працю. Згодом було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.04.2018 №071, справу щодо накладення штрафу відповідач розглянув за відсутності позивача, оскільки належним чином не повідомив останнього про її розгляд. Щодо суті порушення позивач зазначав, що відповідач застосував штрафні санкції за відсутності достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування порушення підприємством законодавства про працю. На думку позивача, порушення вимог трудового законодавства, встановлені відповідачем є безпідставними та необґрунтованими, так як на підприємстві при укладені трудових договорів про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці заробітна плата працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виплачена з розрахунками законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати. Також зазначає, що при виявленні відповідної обставини під час інспектування товариство невідкладно усунуло виявлені порушення, працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за січень та лютий 2018року бухгалтерією підприємства донараховано різницю між з/п згідно зі штатним розписом (з розрахунку 0,125ставки) та фактично виплачена за цей період. Крім того, виправлено помилку в програмі нарахування заробітної плати внаслідок якої зарплата вказаних працівників нараховувалась неправильно (без тисячних після коми, тобто, 0,12 ставки замість 0,125 ставки згідно зі штатним розписом) . На думку позивача, вказані у приписі вимоги органу контролю ним виконано, а тому встановлення порушення ТзОВ Ессет вимог ч.4 ст.96 КЗпП України є помилковим. Тому вважає, що накладення на товариство штрафу на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є безпідставним та неправомірним, жодних дій, які би становили склад будь-якого правопорушення, ним не допущено.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що згідно з Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення, та згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою КМ України від 17.07.2013 №509 - штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю, що підставою для проведення інспекційного відвідування був аналіз інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством. Відповідач зазначає, що у період з 19.03.2018 по 22.03.2018 було проведено інспекційне відвідування товариства. Вважає, що відповідачем дотримано порядок проведення інспекційного відвідування, оформлення його результатів, додержано вимоги Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 та повідомлення про дату та час розгляду справи надіслано позивачу в строк, передбачений законодавством. Також додатково наголошує на тому, що ч.1 ст.4 Порядку №295 встановлено, що порядок складання та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики. На думку відповідача, оскаржена постанова винесена на підставі акта затвердженої Мінсоцполітики форми, відповідно до процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю встановленого Порядком №295. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Проте, подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в інших судових засіданнях. Однак на обґрунтування поданих клопотань жодних доказів ним подано не було. Клопотання аналогічного змісту подавались представником позивача неодноразово.

Суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з визначенням, наведеним в ст.4 КАС України, розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13.12.2011 (17-рп/2011) зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі .

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, практика Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання .

Суд враховує, що представник позивача в судовому засіданні 01.08.2018 адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає можливим закінчити судовий розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - ТзОВ Ессет зареєстроване як юридична особа 23.04.2007 за №14151020000017316, включене до ЄДРПОУ за номером 35101921, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.03.2018 №0473-П інспекторам праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у м. Львові Щербі Н.І.на підставі пп.6 п.5 Порядку за листом ГУПФУ у Львівській області від 28.02.2018 №4163/07-74, в термін з 19.03.2018 по 20.03.2018 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці ТзОВ Ессет (місцезнаходження: 79493, м.Львів, вул.В.Стуса, 1б).

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 20.03.2018 №0498-П внесено зміни до п.1 наказу ГУ Держпраці у Львівській обласчті від 16.03.2018 №0473-П в частині продовження термінів, а саме, продовжено термін проведення інспекційного відвідування до 22.03.2018.

У період з 19.03.2018 по 22.03.2018 уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Львівській області головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у м. Львові Щербою Н.Р., службове посвідчення №461, відповідно до ст.259 КЗпП У, ч.3 ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.п.19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, проведено інспекційне відвідування з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю у ТзОВ Ессет , за результатами якого складено акт №13-01-100/0125 від 22.03.2018.

Згідно з актом перевірки, у зв'язку з недотриманням позивачем норм трудового законодавства з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, Головне управління Держпраці у Львівській області дійшло висновку про порушення у ТзОВ Ессет ч.4 ст.96 Кодексу законів про працю України, ч.5 ст.3, ч.4 ст.6 Закону України Про оплату праці , а саме, при укладенні трудових договорів про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при виконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці заробітна плата вказаним працівникам виплачена з розрахунку нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, що позивачем не оскаржується та заперечується.

Зазначений акт було направлено на адресу позивача та отримано останнім.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України, п. 6 Порядку 509 накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення 30.03.2018 відповідачем винесено рішення про розгляд справи про накладення штрафу на ТзОВ Ессет , в якому зазначено, що розгляд зазначеної справи відбудеться за адресою Головного управління Держпраці у Львівській області: 79000, м.Львів, пл.Міцкевича, 8, 11.04.2018 о 14:30год. Зазначене повідомлення надіслано на адресу позивача, та отримано останнім.

Представник ТзОВ Ессет на розгляд справи не прибув.

Керуючись п.п. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О. було розглянуто справу та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовими особами від 11.04.2018 №071 якою за порушення законодавства про працю, на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на ТзОВ Ессет накладено штраф у розмірі 111690,00грн.

Вказана постанова була скерована на адресу підприємства рекомендованим листом.

Позивач, не погодившись з правомірністю притягнення до відповідальності на підставі абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України, звернувся з даним позовом до суду.

Суд при вирішенні спору виходив з такого.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Відповідно до п.п.1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 №295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 цього Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

У п.п.6 п.5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ПФ України та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.

Як вбачається з наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 16.03.2018 №0473-П проведено інспекційне відвідування ТзОВ Ессет на підставі листа ГУПФ України у Львівській області 28.02.2018 вх.№4163/07-74, що свідчить про підставність її проведення відповідачем.

За результатами цієї перевірки відповідач склав акт №13-01-100/0125 від 22.03.18 та виніс оскаржувану постанову.

Даючи оцінку постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.04.2018 №071, згідно з якою на позивача за порушення вимог абз.4 ч. 2 ст.265 КЗпП України накладено штраф в розмірі 111690,00грн., суд враховує таке.

Судом встановлено, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення того, що ТзОВ Ессет при укладенні трудових договорів про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при виконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці заробітна плата вказаним працівникам (ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5) виплачена з розрахунку нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

Так, відповідно до штатних розписів підприємства, затверджених генеральним директором ОСОБА_10 від 19.12.2017 (введеного в дію з 01.01.2018) та від 28.02.2018 (введеного в дію з 01.02.2018) передбачено кількість штатних одиниць для секретаря, обліковця з реєстрації бухгалтерських даних та прибиральника службових приміщень по 0,125 ставки та встановлено посадові оклади, в еквівалентні повної зайнятості у розмірі 3800,00грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, при відпрацюванні у січні 2018року згідно з табелем обліку робочого часу за січень 2018року, секретарем ОСОБА_6, обліковцем з реєстрації бухгалтерських даних ОСОБА_4 та прибиральником службових приміщень ОСОБА_5 по 21год кожен (при нормі робочого часу у січні 2018року 168год), бухгалтерією підприємства нараховано заробітну плату вказаним працівникам у розмірі 456,00грн, що є нижчим встановленого для цих працівників з розрахунку окладу (у січні 2018року-3800,00грн) та крім цього, є нижчим з розрахунку законодавчо встановлено розміру мінімальної заробітної плати(3723,00грн).

Крім цього, аналогічно ситуація мала місце у лютому 2018року, при відпрацюванні у лютому 2018року згідно з табелем обліку робочого часу за лютий 2018року секретарем ОСОБА_6, обліковцем з реєстрації бухгалтерських даних ОСОБА_4 та прибиральником службових приміщень ОСОБА_5 по 20год кожен (при нормі робочого часу у січні 2018року 160год), бухгалтерією підприємства нараховано заробітну плату вказаним працівникам у розмірі 456,00грн, що є нижчим встановленого для цих працівників з розрахунку окладу (у січні 2018року-3800,00грн) та крім цього, є нижчим з розрахунку законодавчо встановлено розміру мінімальної заробітної плати(3723,00грн).

Також судом встановлено, що на підприємстві формування тарифної системи оплати праці, яка включає схеми посадових окладів для генерального директора, виконавчого директора, директора з розвитку, директора з капітального будівництва департаменту та головного бухгалтера проводяться, в еквіваленті повної зайнятості на однаковому рівні, а саме: впродовж 2017року у розмірі 6600,00грн. та за період січень-лютий 2018року у розмірі 6800,00грн., тобто без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), яка повинна використовуватися для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації яка є основою формування та диференціації заробітної плати працівників.

Таким чином, відповідачем встановлено порушення позивачем ч.4 ст.96 Кодексу законів про працю України, ч. 5 ст.3, ч.4 ст.6 Закону України Про оплату праці .

Факт допущення вказаних порушень, представник позивача в підготовчому засіданні не заперечував, що, відповідно в свою чергу підтверджується листом ТзОВ Ессет від 28.03.2018 щодо виконання припису.

Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.(далі - Порядок № 509).

Відповідно до абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки.

Відповідно до п.27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Щодо посилань позивача на те, що всі недоліки були виправлені, а саме на ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частиною 5 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль), у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.ч.1, 4, 6,7, 8, абз.2 ч.10, ч.13 та ч.14 ст.4, ч.ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1-4, 6 с.7, ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Тому, ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (наслідки виконання припису), на яку позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, за сферою дії не поширюється на заходи державного контролю за дотримання вимог законодавства про працю.

Згідно з п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, відповідно до положень п. 29 Порядку № 295, заходи про притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Судом встановлено, що ТзОВ Ессет на виконання вимог припису №071 від 11.04.2018, усунуло допущену помилку та повідомило Головне управління Держпраці у Львівській області листом від 28.03.2018 про їх усунення.

Тобто, у цьому спорі виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб'єкта господарювання фінансові санкції, і не звільняє його від обов'язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, відповідно до абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а навпаки, заходи про притягнення об'єкта відвідування до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень.

Отже, вказаними нормами, покладено одночасно обов'язок на суб'єкта господарювання, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № К/9901/2769/18 (697/2073/17).

Враховуючи зміст порушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, суд вважає його кваліфікацію такою, що відповідає абзацу 4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Щодо посилань позивача про неналежне повідомлення його про розгляд справи для накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше, ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509).

Відповідно до пункт 6 Порядку № 509 про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 509, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що не приймає до уваги доводи позивача щодо неналежного повідомлення останнього про розгляд справи про накладення штрафу та надіслання оскаржуваної постанови, оскільки в матеріалах справи наявні квитанції про належне скерування виклику та постанови на адресу позивача в межах встановленого строку визначеного Порядком № 509.

Отже, суд дійшов висновку про підтвердження встановленого територіальним органом Держпраці порушення позивачем законодавства України про працю.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем допущено порушення законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно прийнято спірну постанову про накладення штрафу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Проте, п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача безпідставні, а тому постанова від 11.04.2018 №071 винесена Головним управлінням Держпраці у Львівській області відповідає нормам чинного законодавства, відтак відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.10.2018.

Суддя Лунь З.І.