Рішення

від 16.10.2018 по справі 1340/4175/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/4175/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Дочірнього підприємства "Львівенергорембуд" Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Львівенергорембуд" Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (82125, вул. Івасюка, 48, м.Винники, Львівська область) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (79003, вул. Стрийська,35, м.Львів) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що господарські операції з названим контрагентом є реальними, підтверджені всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства. За наведених обставин, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі доказами. Зазначеною ухвалою суд запропонував відповідачу в 15-денний строк з дня одержання ухвали, подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що проведеною перевіркою встановлено, що у ТОВ Топтранс плюс відсутні в необхідній кількості трудові ресурси, а саме достатньої кількість працюючих для надання послуг по ремонту будівель і споруд Дочірнього підприємства Львівенергорембуд Приватного підприємства Львівобленерго , відсутністю власних або орендованих основних засобів необхідних для надання такого виду послуг (в актах виконаних робіт зазначено про використання будівельних машин - на підприємстві відсутні працівники за професією водій). Вказують, на неможливість підтвердження факту надання послуг для ДП Львівенергорембуд у відповідності до договорів. Зазначають, що сам факт наявності у позивача податкових, видаткових накладних інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на підставі наявних матеріалів згідно з ч.5 ст.262, КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач) проведено документальну планову виїзну перевірку ДП Львівенергорембуд (30995056) податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 року. За результатами перевірки складено акт від 18.12.2017 року за № 2297/13-01-14-02/30995056.

Проведеною перевіркою встановлено порушення: пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№ 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється на загальну суму 70 170 грн., у тому числі за 1 - й кВ.2017 року у сумі 70 170 грн.;

п.п. 198.1, п. 198.2, ст.198; п. 201.6, п.201.7 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, із змінами та доповненнями, яким занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 767 грн., в тому числі: за вересень 2017 року в сумі 14 767 гривень.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено:

податкове повідомлення - рішення форми Р № 0000541402 від 09.01.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 105 255, 00 грн., за податковим зобов'язанням у розмірі 70 170, 0 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 35 085 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням від 09.01.2018 № 0000541402, позивач звернувся до суду.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства. За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 21.02.2018 у справі №817/537/17, 27.06.2017 у справі №808/1062/14, від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Топтранс плюс .

В акті перевірки було використано акт від 08.08.2017 року № 1210/13-01-14-14/37259247 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ Топтранс - Плюс (37259247) з питань взаємовідносин з ТзОВ Імпекс інвестмент , ТОВ Аманд - М , ДП Львівенергорембуд ВАТ Львівобленерго , ФОП ОСОБА_1, (НОМЕР_1) за період березень 2017 року. Вказано, що відповідно до наданого до перевірки штатного розпису встановлено, наявність на підприємстві протягом березня 2017 року 6 працівників, з яких - 1 директор, 1 бетонувальник, 1 робітник, 3 різноробочі. В ході проведення перевірки встановлено відображення в актах приймання виконання будівельних робіт за березень 2017 року використання трудових ресурсів в кількості 8089, 66 людини - годин, що при кількості працюючих на підприємстві 5 особах є неможливим. (8089, 66 (кількість робочих днів в місяць - 26/5) =62,22 год. В день) а саме по договору № 02-С від 02.03.2017 використано 2688, 71 людина /годин в т.ч.174, 23 людина/годинна залучених при використанні використання будівельних машин та механізмів. по договору № 05/03.-17 від 03.03.2017 використано 2227, 40 людина /годин в т.ч. 411, 54 людина/годинна залучених при використанні використання будівельних машин та механізмів. По договору № 01-С від 28.02.2017 використано 3178, 55 людина /годин в т.ч.42, 11 людина/годинна залучених при використанні використання будівельних машин та механізмів. В даному акті зазначено, що даною перевіркою не встановлено наявності та будь - якої оренди протягом березня 2017 року основних засобів (будівельних машин) про використання яких зазначено в актах виконаних робіт.

З наявних в матеріалах справи матеріалів вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Топтранс плюс , а саме:

03.03.2017 року між ТзОВ Топтранс - Плюс надалі (Підрядник) та ДП Львівенергорембуд ПАТ Львівобленерго надалі (Замовник укладеного договір №05/03-17. Згідно умов договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується у відповідності до умов даного Договору виконати роботи по прокладанню кабельної лінії від ТП- 122 до ВОП на вул. Городоцькій, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити. (а.с. 53-55).

02.03.2017 року між ТзОВ Топтранс - Плюс надалі (Виконавець) та ДП Львівенергорембуд ПАТ Львівобленерго надалі (Замовник укладеного договір №02-С. Згідно умов договору виконавець бере на себе зобов'язання по ремонту будівель і споруд ПАТ Львівобленерго . Згідно п. 2 даного договору виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт з підписами представників замовника та виконавця, з врахуванням у ньому об'ємів виконаних робіт. (а.с. 62-63).

28.02.2017 року між ТзОВ Топтранс - Плюс надалі (Виконавець) та ДП Львівенергорембуд ПАТ Львівобленерго надалі (Замовник укладеного договір №01-С. Згідно умов договору виконавець бере на себе зобов'язання по ремонту будівель і споруд ПАТ Львівобленерго . Згідно п. 2 даного договору виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт з підписами представників замовника та виконавця, з врахуванням у ньому об'ємів виконаних робіт. (а.с.66-67).

Позивачем, на підтвердження умов договорів з ТзОВ Топтранс - Плюс долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, випискою по рахунку з банку.

Разом із тим, як підтверджується матеріалами справи контрагент уклав із ПП І.С.С договір субпідряду №18 від 03.03.2017 року. Згідно даного договору виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору виконувати ремонтні роботи будівель Львівобленерго та підготовчі роботи для прокладання кабельної лінії для замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконувані роботи та своєчасно їх оплатити. (а.с.71).

На підтвердження фактичного здійснення робіт з метою виконання умов договору позивачем надано копії: актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017 року. (а.с. 72-99).

За результатами дослідження вказаних первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

В той же час, Головним управлінням ДФС у Львівській області в акті перевірки від 18.12.2017 року за № 2297/13-01-14-02/30995056, вказано, що ТОВ Топтранс плюс відсутні необхідної кількості трудові ресурси, а саме достатньої кількості працюючих для надання послуг по ремонту будівель і споруд Дочірнього підприємства Львівенергорембуд Приватного підприємства Львівобленерго , відсутністю власних або орендованих основних засобів необхідних для надання такого виду послуг (в актах виконаних робіт зазначено про використання будівельних машин - на підприємстві відсутні працівники за професією водій).

Щодо вказаних тверджень, суд вважає за необхідне зазначити наступне, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Варто відмітити й те, що відповідачем не надано жодних доказів, окрім як на посилання на розрахунок норм часу, зазначений у актах виконаних робіт.

Щодо такого поняття як людино-година, то це не абсолютна одиниця робочого часу, вона відображає час витрачений групою працівників урочно і понаднормово на виконання завдання. Водночас обставини, що наведені вище, не дають підстав вважати, що зазначена в первинних документах величина затрат робочого часу позбавляла можливості наявними у контрагента позивача трудовими ресурсами виконати спірні роботи.

Наведене вище підтверджується позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 17.05.2017 по справі №К/800/24983/16.

Суд вважає, що відповідачем не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Топтранс плюс , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як закріплено частиною другою статті 2 КАС України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір у сумі 1762, 00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань. Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Дочірнього підприємства "Львівенергорембуд" Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (82125, вул. Івасюка, 48, м. Винники, Львівська область, код ЄДРПОУ 30995056) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (79003, вул. Стрийська,35, м. Львів, код ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 09.01.2018 № 0000541402.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства Львівсенергорембуд (місцезнаходження: 82125, вул. Івасюка, 48, м. Винники, Львівська область, код ЄДРПОУ 30995056) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції із врахуванням п.п.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.