Рішення

від 03.10.2018 по справі 461/1897/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №461/1897/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас», представник – не з'явився

до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, представник – не з'явився

про визнання протиправним і скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ № 67Д від 25.10.2017 року Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу вивіски Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» по вул. Лазаренка, 2 у м. Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2017 року позивач отримав вимогу № 23/Р-12-3021 відповідача, в якій зазначено про порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну(і) конституцію(ї) зовнішньої реклами рекламо носій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка, 2. Розміри площини рекламної конструкції – 0,90 х 1,10 м (місце №1). Характеристика конструкції зовнішньої реклами – на фасаді будинку.

Позивач 24.10.2017 року направив відповідь до відповідача, в якій спростовується твердження відповідача, що позивач розмістив рекламу, зазначивши, що це є вивіска, яка розміщена на фасаді будинку при вході в приміщення, які є у власності у позивача і не є рекламним носієм.

30.10.2017 року Комунальне підприємство «Адміністративно технічне управління» надіслало попередження № 2410-06-8467, яким повідомило позивача про те, «що згідно наказу № 67Д від 25.10.2017 року Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» та невиконання вимоги № 23/р-12-3021 від 05.10.2017 року за адресою вул. Лазаренка 2: 0,90 х 1,10 місце (1), встановлена конструкція зовнішньої реклами підлягає демонтажу у зв'язку з незаконним встановленням.

Також позивач зазначає, що відповідач не є центральної органом виконавчої влади і у нього відсутні повноваження щодо визначення та ідентифікації реклами. А відповідно спірний наказ прийнятий з перевищенням владних повноважень.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, розгляд справи просив здійснювати без його участі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив з підстав, що на даній конструкції міститься не тільки назва закладу, а міститься заклики та інші відомості, керуючись чинним законодавством України у даному випадку має місце зовнішня реклама. На виконання приписів та норм, які закріплені, як у Законі України «Про рекламу», так і у Типових правилах розміщення зовнішньої реклами затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 були розроблені Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові затвердженні Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569.

Згідно підпункту б) пункту 8.1.1 Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, демонтажу згідно з цими Правилами підлягають самовільно встановлені рекламні засоби власник яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав.

Згідно абз. 2 п. 8.2 цих Правил, у випадку, зазначеному у підпункті 8.1.1 б), демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушення Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

У разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції оператор звертається з поданням до робочого органу не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги для підготовки наказу про примусовий демонтаж.

Згідно п. 83 цих Правил, демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора або на його замовлення – підрядною організацією.

У разі необхідності під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або законний користувач рекламного засобу, представники державних органів, міських служб та інших організацій.

Враховуючи вище викладене, відповідачем та КП «АТУ» було у повному обсязі дотримано процедуру передбачену чинним законодавством, а також Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові затверджених Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569.

Щодо твердження позивача, щодо не скерування спірного наказу для ознайомлення, відповідач зазначає, що до повноважень Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не входить скерування наказу про демонтаж, оскільки позивач був проінформований за допомогою вимоги та попередження, наказ видається на виконання КП «Адміністративно технічне управління».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час, та місце розгляду справи.

Представником позивача через канцелярію суду 26.06.2018 року подано відповідь на відзив, в якому зазначив що виходячи з ознаки розташування реклами та вивіски, законодавець відзначив, що вивіска розташовується при вході у приміщення де надаються послуги чи реалізується товар, при цьому приміщення може перебувати як у власності особи так і в користуванні. Зовнішня реклама ж знаходиться лише, якщо особі було надано власником або уповноваженою власника дозвіл (тимчасове користування) на розміщення рекламної продукції на поверхні будинку. Таким чином, позивач вважає, що вивіска розміщена на фасаді будинку біля входу у приміщення позивача, що є у його власності, де він надає послуги споживачам, конструкція 0,90 х 1,10 метра не містить індивідуалізації, не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретної послуги, що надається позивачем у цьому приміщенні, а тому не є рекламою та не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

17.07.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшло заперечення на відповідь позивача, в якому відповідач зазначає, що на даній конструкції міститься не тільки назва даного закладу, а містяться заклики та інші відомості, які створюють переваги та не конкуренто спроможну ситуацію серед інших суб'єктів господарювання, а від так керуючись чинним законодавством України у даному випадку має місце розміщення самовільно встановленої реклами. Також, відповідач зазначає, що у позивача вже є вивіска, що підтверджується фотографіями.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 15.05.2018 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою судді від 01 червня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі, ухвалою суд від 30 липня 2018 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

05.10.2017 року Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до позивача з вимогою № 23/Р-12-3021, в якій зазначено, що ТОВ «Фелікітас» порушено вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну(і) конституцію(ї) зовнішньої реклами рекламо носій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка, 2. Розміри площини рекламної конструкції – 0,90 х 1,10 м (місце №1). Характеристика конструкції зовнішньої реклами – на фасаді будинку. Запропоновано в термін до 20.10.2017 року усунути вказане порушення.

25.10.2017 року Департамент економічного розвитку Львівської міської прийняв наказ № 67Д «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», яким вирішено демонтувати самовільно встановлену конструкцію зовнішньої реклами за адресою вул. Лазаренка, 2.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, позивач не згідний із спірним наказом відповідача про демонтаж його ж вивіски, яку він сам виготовив та розмістив при вході у власне приміщення, де надаються послуги громадського харчування позивачем.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», вивіска є малою архітектурною формою, елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.

Згідно п. 48 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» затверджених в Постанові № 2067 від 29.12.2003 року, вивіски чи таблички:

повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються;

не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків;

не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об'єктах незавершеного будівництва;

площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та у будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи такого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про рекламу», реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Тобто згідно Закону України «Про рекламу» існує лише два критерії розмежування вивісок та зовнішньої реклами - зміст інформації, та місце її розташування.

Судом встановлено що, п. 48 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» затверджених у Постанові КМУ № 2067 від 29.12.2003 року містить вичерпний перелік вимог щодо розміщення вивіски чи таблички.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки відповідачем жодним чином не наведено тексту на підставі якої саме інформації розміщеної на конструкції на фасаді будівлі на вул. Лазаренко, 2, чи інших відомостей має місце саме зовнішня реклама.

Посилання відповідача в листі 29.11.2017 № 2410-10-8818 про те що інформація має ознаки конкретності пропонованого товару і вказує на переваги одного суб'єкта господарювання перед іншим у даній сфері, на думку суду відповідачем жодними належними доказами не підтверджено, відтак суд приходить до висновку про протиправність спірного наказу «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», та наявність підстав для визнання протиправним та скасувати цього ж наказу.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду належних доказів правомірності прийняття свого рішення, в даному випадку спірного наказу.

Таким чином, на думку суду, спірний наказ «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу вивіски Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» по вул. Лазаренка, 2 у м. Львові, не відповідає вищевказаним нормам, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача вказані у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Закон України «Про благоустрій населених пунктів», Закон України «Про рекламу», Постанова КМ України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» за № 2067 від 29.12.2003 року.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» (79026, м. Львів, вул. Лазаренка, 2) до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) про визнання протиправним і скасування наказу - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 67Д від 25.10.2017 року Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу вивіски Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» по вул. Лазаренка, 2 у м. Львові.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» (ЄДРПОУ 20797070, м. Львів, вул. Лазаренка, 2) 1762,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 16.10.2018 року.

           Суддя                                                                       Гавдик З.В.