Рішення

від 16.10.2018 по справі 2340/3236/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року справа № 2340/3236/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Чигиринського районного будинку культури до Управління Держпраці у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 районна рада Черкаської області, про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

13 серпня 2018 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 районний будинок культури (20901, вул. Б. Хмельницького, 28, м. Чигирин , Черкаська область, ЄДРПОУ 02136436) до Управління Держпраці у Черкаській області ( бульвар Шевченка, 295, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № ЧК-313/371/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-228 від 18.05.2018 про накладення штрафу у розмірі 37230 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем необгрунтовано при неповному з'ясуванні усіх обставин та за відсутності належних доказів вчинення позивачем порушень ст. 107 КЗпП України виніс оскаржувану постанову.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 залучено до участі у даній справі ОСОБА_1 районну раду Черкаської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору на стороні позивача.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом термін надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи це тим, що за наслідками інспекційного відвідування позивача, 18.05.2018 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК № ЧК-313/371/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-228, якою за не проведення оплати у подвійному розмірі за роботу у вихідний день чи не надання іншого дня відпочинку ОСОБА_2 на позивача накладено штраф на загальну суму 37320,00 грн.

Третя особа, 31.08.2018 надала до суду пояснення щодо даного позову, в яких зазначила, що штатний розпис та кошторис Чигиринського районного будинку культури затверджуються начальником відділу культури і туризму та взаємодії з громад кістю ОСОБА_1 районної державної адміністрації.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

23.06.2018 на адресу Управління Держпраці у Черкаській області надійшло звернення від ОСОБА_2 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю ОСОБА_1 районним будинком культури.

На підставі наказу від 19.04.2018 №226-Н та направлення від 19.04.2018 №648 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_3 проведено інспекційне відвідування Чигиринського районного будинку культури на предмет додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці.

У ході проведеного інспектування перевіряючим встановлено ряд порушень законодавства про працю, зокрема щодо не дотримання ОСОБА_1 РБК норм ст.ст. 72, 107 КЗпП, що виявилось у не проведенні оплати у подвійному розмірі за роботу у вихідний день. Також виявлено порушення ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці щодо не забезпечення ОСОБА_1 РБК достовірного обліку виконуваної ОСОБА_2 роботи.

На підставі акту перевірки від 26.04.2018 №ЧК-313/371/АВ управлінням Держпраці у Черкаській області винесено оскаржувану постанову № ЧК-313/371/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-228 від 18.05.2018 про накладення штрафу на ОСОБА_1 РБК у розмірі 37230,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що повноваження із нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017 року (далі по тексту - Положення), Головне управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом. Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення встановлено, що Управління Держпраці у Черкаській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням. законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі по тексту - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Щодо порушень, встановлених під час інспекційного відвідування, суд виходить з такого.

Статтею 7 Закону № 108/95-ВР передбачено, що законодавство про оплату праці ґрунтується на ОСОБА_4 України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України «Про колективні договори і угоди» , Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.

Відповідно до статті 12 Закону № 108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно зі статті 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Статтею 73 КЗпП встановлені такі святкові дні, зокрема, 28 червня - ОСОБА_4 України, один день (неділя) - Трійця.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Так, відповідно до табеля обліку робочого часу у ОСОБА_2 02.12.2017 був вихідний день, проте за усною вказівкою директора Чигиринського РБК виконував свої посадові обов'язки під час проведення фестивалю Зоряний дощ . Наказу про його залучення до роботи у вихідний день видано не було.

Щодо аргументів позивача про те, що ним не порушено вимог статті 107 КЗпП України в частині оплати праці ОСОБА_2 у вихідний день, оскільки за його заявою йому надано інший день відпочинку відповідно до його заяви та наказу Чигирнського РБК, суд зазначає таке.

На підтвердження вказаних обставин позивач додав до матеріалів справи копії:

- заяви ОСОБА_2 від 20.12.2017, в якиій просив роботодавця компенсувати йому роботу у вихідний день - суботу 02.12.2017 шляхом надання іншого дня відпочинку, а саме 21.12.2017;

- наказу позивача від 21.12.2017 № 26 А Про надання відгулу за роботу у вихідний день .

Разом з тим, наявність порушень вимог статті 107 КЗпП України підтверджується не лише актом перевірки від 26.04.2018 №ЧК-313/371/АВ, а й табелем обліку використання робочого часу за грудень 2017 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 відпрацював 8 годинний робочий день, що спростовує твердження позивача про надання йому відгулу в цей день.

Крім того суд зазначає, що ні під час проведення інспекційного відвідування, а ні під час винесення оскаржуваної постанови позивач не зазначав про недостовірність будь-яких інших даних відображених у табелі обліку робочого часу за грудень 2017 року.

Частиною 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі Закон № 108/95) визначено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Вказане свідчить про те, що позивачем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку судом, що є порушенням частини 2 статті 30 Закону України Про оплату праці .

Також суд звертає увагу, що вищезазначений акт перевірки позивачем отриманий особисто, жодних зауважень чи заперечень до нього додано не було ні під час підписання акту, а ні протягом трьох робочих днів з дня його підписання.

Отже, наявність заяви ОСОБА_2 про компенсацію роботи у святкові дні шляхом надання іншого дня відпочинку та відповідного наказу позивача викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності, а тому суд їх до уваги не приймає.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 823/708/17, у якій відповідачем також було управління Держпраці у Черкаській області.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про правомірність винесення оскаржуваного рішення, при його винесенні відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Статтею 19 ОСОБА_4 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та Законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає та сплачений судовий збір не повертається.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко