Ухвала

від 16.10.2018 по справі 826/11689/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/11689/17

адміністративне провадження №К/9901/60756/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №826/11689/17 за адміністративним позовом Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдіпродор до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдіпродор звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 31.08.2018 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Також, до матеріалів касаційної скарги додано клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та надано заявнику строк на усунення виявлених недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 21.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102925385589.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду повторно направлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано неможливістю сплати судового збору у відведений судом строк, у зв'язку зі складністю виконання такої сплати. При цьому, відповідач зазначає, що податковим органом вживалися заходи сплати судового збору, однак на момент звернення з вказаним клопотанням платіжний документ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не надходив.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, податковим органом не надано належних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Посилання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на складність проведення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі не може бути поважною причиною невиконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги буз руху у відведене ний судом строк, оскільки податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу є проблемою внутрішньої організації роботи податкового органу.

Одночасно суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для сплати судового збору та надання платіжного доручення, а тому вищенаведені заявником обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, повторне клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення даної ухвали на адресу Верховного Суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві не виконано вимоги ухвали Верховного Суду щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №826/11689/17.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №826/11689/17 за адміністративним позовом Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства Укрдіпродор до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає .

...........................

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду