Рішення

від 11.10.2018 по справі 137/265/18

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/265/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретарів Гуменюка Б.І., Іванової І.О.,

позивача ОСОБА_1,

предстаника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Фавор ВГВ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: сектор з питань державної реєстрації Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та витребування майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 056303 від 08.10.2004 р. він є власником земельної ділянки в Літинському районі Вінницької області площею 3,6025 га, кадастровий номер 0522483600:02:000:0032.

Позивач вказує, що у 2008 році він уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 5 років із ФГ Фавор ВГВ , в особі ОСОБА_4. Після закінчення строку дії договір було переукладено терміном ще на 5 років. Екземпляр цього договору позивачу повинно було бути надано представником відповідача після його державної реєстрації, проте зазначений договір так і не був наданий. Навесні 2017 року, позивач повідомив ОСОБА_4, що після завершення строку дії зазначеного договору бажає припинити його дію, оскільки планує використовувати земельну ділянку для власних потреб, на що останній повідомив про необхідність прийти восени після збору урожаю. Коли ж позивач звернувся восени 2017 р., ОСОБА_4відмовився повернути земельну ділянку посилаючись на існування договору її оренди з 2016 р. строком на дванадцять років. При дослідженні змісту договорк позивач виявив, що у договорі міститься неналежний йому підпис. Експертизою було встановлено, що підпис в договорі оренди землі не належить позивачу. Однак попри доведення підробки земельна ділянка не була повернута позивачу, відтак ОСОБА_1 змушений звернутись до суду. Просить визнати недійсними договір оренди землі та скасувати державну реєстрацію, витребувати з незаконного володіння відповідача земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 11.10.2018 р. у судове засідання не з'явився, хоча про місце дату та час судового засідання був повідомлений заздалегідь та належним чином (а.с. 109). В минулих судових засіданнях позов підтримав.

Представник позивача - ОСОБА_2 (уповноважений представляти інтереси позивача на підставі довіреності від 11.05.2018 р. (а.с. 37)) до судового засідання також не з'явився надавши через канцелярію суду заяву, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги позивача, а справу розглянути за відсутності представника відповідача мотивуючи зловживанням останнім своїми процесуальними правами (а.с. 113).

Представник третьої особи - Сектору з питань державної реєстрації Літинської райдержадміністрації Вінницької області до судового засідання не з'явився, надавши на адресу суду заяву згідно якої просять розгляд справи проводити без участі третьої особи (а.с. 57).

Представник відповідача ОСОБА_3- до судового засідання не з'явився, хоча про місце дату та час судового засідання був повідомлений заздалегідь та належним чином (а.с. 107-108). Натомість на адресу суду в черговий раз надіслав клопотання про перенесення судового засідання мотивуючи відрядженням у м. Києві. Зі змісту клопотання зобов'язався в наступне судове засідання надати підтвердження про відрядження (а.с. 110). В минулих судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с39-43).

Дослідивши клопотання представника відповідача, матеріали справи, дослідивши думку представника позивача, суд вважає за можливе провести подальший розгляд справи за відсутності представника відповідача з огляду на наступне.

У судове засідання на 24.09.2018 р. представник відповідача ОСОБА_3 надав клопотання про перенесення судового засідання мотивуючи своїм відрядженням у м. Києві. На наступне судове засідання зобов'язався надати докази відрядження (а.с. 98). У судове засідання призначене на 11.10.2018 р. в черговий раз надав клопотання про перенесення судового засідання мотивоване службовим відрядженням, а також зобов'язався в наступне судове засідання надати докази про відрядження (а.с. 110). Докази перебування 24.09.2018 р. у відрядженні не надано. У судовому засіданні представник відповідача 15.06.2018 р. зобов'язався доставити у судове засідання свідка для встановлення обставин справи, явку свідка не забезпечив.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду , суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду, як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97- ВР, гарантованого кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

За наведених обставин суд вважає за можливе проводити подальший розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки дії останнього свідчать про зловживання ним процесуальними правами (в черговий раз не забезпечив явку свідка на спростування позовних вимог позивача, а також заявив клопотання без зазначення доказів перебування у відрядженні).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін дані у судових засіданнях часом раніше, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 056303 від 15.07.2016 р. ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки на території Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області площею 3,6025 га (а.с. 5).

Згідно договору оренди землі від 15.07.2016 р. № 32-К ОСОБА_1 передав в оренду ФГ Фавор ВГВ земельну ділянку терміном на 12 років (а.с. 6).

У відповідності до витягу від 18.10.2017 р. за заявою ОСОБА_5 внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення по факту підробки договору оренди землі (а.с. 7).

Відповідно до висновку експерта від 25.01.2018 р. підписи у графах реквізити сторін: Орендодавець у договорі оренди землі № 32 -к від 15.07.2016 р. виконанний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 11).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 ЗУ "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України).

Також суд вважає за доцільне звернути увагу, що згідно із ст. 18 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення позивачкою договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20, 30 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент реєстрації зазначеного договору), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди) станом на 15.07.2016 р. були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, відповідно до п. 2 якого державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Чинне на той час законодавство, а саме Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах України від 04 травня 1999 року № 43 та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом цього ж органу від 02 липня 2003 року № 174 (в редакціях, чинних на момент державної реєстрації договору) передбачали одночасно реєстрацію договору оренди і права з цього договору в державному реєстрі земель з відміткою про це державного реєстратора.

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже- оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Правова позиція, висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при розгляді справи № 6-99цс13 містить роз'яснення, що договір оренди землі є укладеним з моменту його державної реєстрації, а отже-оспорюваним й витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння без визнання цього договору оренди землі недійсним не грунтується на вимогах, встановлених ст. 210, ст. 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України і ст. 18 ЗУ "Про оренду землі".

Оскільки ОСОБА_1 не підписував оспорюваний договір № 32-К від 15.07.2016 р., то в силу ч. 3 ст. 203 ЦК України та ст. 215 ЦК України є всі підстави для визнання договору оренди недійсним.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В силу ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Не можуть братись до уваги посилання сторони відповідача наведені у відзиві на позовну заяву про те, що у 2013 році позивачем було підписано договір відповідно до якого погоджено та здійснено внесення змін до договору в частині строку оренди земельних ділянок на 12 років (а.с39-43) з наступних причин. Як зазначалось у рішенні порядком вище, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Оскільки договір від 2013 р. на який посилається сторона відповідача (а.с. 44-45) не зареєстрований, в ньому відсутня відмітка державного реєстратора, а відтак зазначений договір не явлється укладеними у встановленому законом порядку, та не несе юридичних наслідків.

За наведених вище обставин, суд вважає вимоги позову доведеними та такими, що підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд не може прийняти до уваги, оскільки вони повністю спростовуються встановленими у судовому засіданні обставинами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 18, ч.1 ст. 20 ЗУ "Про оренду землі", ч.1 ст. 210, ст.ст. 203,215,216, 236,387, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247,258-259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 32-К від 15.07.2016 р. укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Фавор ВГВ".

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 32-К від 15.07.2016 р. укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Фавор ВГВ".

Витребувати із незаконного володіння фермерського господарства Фавор ВГВ (код ЄДРПОУ 33618995) земельну ділянку площею 3,6025 га кадастровий номер 0522483600:02:000:0032, що знаходяться на території Літинського району Вінницької області.

Стягнути із фермерського господарства Фавор ВГВ (код ЄДРПОУ 33618995, розташованого за адресою вул. Хмельницьке шосе, 2, с. Літинські Хутори Літинського району Вінницької області) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1) 2114 ( дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.3

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.