Рішення

від 13.09.2018 по справі 472/530/18

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/530/18

Провадження №2/472/332/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2018 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.,

при секретарі Чорної О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

третя особа ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області справуОСОБА_3 до Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В позовній заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_9

Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті, зокрема, право на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП Перше Травня Веселинівського району Миколаївської області площею 7, 36 умовних кадастрових гектарів, яке було посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданим Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованим у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 28.05.1997 р. за № 4309, що підтверджується довідкою № 43/138-17, виданою відділом у Веселинівському районі ГУД у Миколаївській області.

За життя померла ОСОБА_9 заповіту не склала, тому право на спадкування за законом у першу чергу отримали її діти: вона , ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.Інших спадкоємців немає.

Спадщину вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме прийняла на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім'я ОСОБА_9

Інші спадкоємці спадщину не прийняли, оскільки заяви про прийняття спадщину не подавали та в управління та володіння спадковим майном не вступали.

При зверненні до Веселинівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, нотаріус ознайомившись з наданими нею документами відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) з підстав відсутності оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай), що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.11.2017 р..

Даний сертифікат був прийнятий на зберігання, однак під час переїзду на постійне місце проживання до с. Худиківці Борщівського району Тернопільської області його було втрачено.

Пошук загубленого Сертифікату, в тому числі й розміщення оголошення в місцевій газеті Зоря , не дали результату.

В зв'язку з цим, просить встановити факт прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Для підтвердження зазначених у позовній заяві обставин разом з позовною заявою надійшло клопотання позивача про витребування спадкової справи заведеної за фактом смерті ОСОБА_9

Ухвалою суду від 04 червня 2018 року було відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання. Від державного нотаріуса Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області витребувано копію спадкової справи № 112/2017, заведеної за фактом смерті ОСОБА_9

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Зокрема зазначили, що після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП Перше Травня Веселинівського району Миколаївської області площею 7, 36 умовних кадастрових гектарів,однак через відсутність оригіналу сертифікату на право на земельну ділянку частку (пай) не можуть оформити спадщину.

Представник відповідача Кубряцької сільської ради Веселинівського району Рибалко С.А. в судове засідання не з"явився до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Крім того в заяві зазаначив, що позов визнають повністю та не заперечують проти встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) за позивачем.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з"явилися, про розгляд даної справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду на повідомили.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, та зазначених і доведених обставин, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, щ ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кубряки померла ОСОБА_9, смерть якої було зареєстровано 05 квітня 2001 року Кубряцькою сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 04, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3/а.с. 12/

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло, зокрема, право на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП Перше Травня Веселинівського району Миколаївської області площею 7, 36 умовних кадастрових гектарів, яке було посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданим Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованим у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 28.05.1997 р. за № 4309, що підтверджується довідкою № 43/138-17, виданою відділом у Веселинівському районі ГУД у Миколаївській області/ а.с.17/.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто раніше 1 січня 2004 року при вирішенні спадкових відносин необхідно керуватися нормами діючого на той час законодавства.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 553 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Згідно п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини та втратила чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 20/5 від 03.03.2004, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_9 за життя заповіту не склала, тому позивачка, як дочка спадкодавця, відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, отримала право на спадкування за законом у першу чергу.

Родинні відносини позивачки зі спадкодавцем підтверджуються: свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 08 червня 1985 року, де в графі мати дитини записана ОСОБА_9. /а.с. 15/

Матеріалами спадкової справи № 112/2017 встановлено, що позивачка з заявою про прийняття спадщини після смерті матері не зверталась.

Як встановлено в судовому засідані, після смерті матері ОСОБА_9, позивачка розпорядилась особистими речами померлої, а також прийняла на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай).Даний факт в судовому засіданні підтвердили свідкиОСОБА_11 та ОСОБА_12

Таким чином, позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9, у порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР,шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Інші спадкоємці ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спадщину не прийняли, оскільки заяви про прийняття спадщину не подавали та в управління та володіння спадковим майном не вступали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дана позовна заява в частині встановлення факту фактичного прийняття спадщини є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно матеріалів спадкової справи № 112/2017, ОСОБА_3. звернулась до Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9., яка була зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 302.

Постановою державного нотаріуса Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Євстратової О.М. від 03 листопада 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва, у зв"язку з відсутністю оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статею 1297 та ст. 1298 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 49 ЗУ Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 N 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , (надалі - Указ), паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 Указу встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.04. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Виходячи з аналізу вказаних норм законодавства, моментом набуття права на земельну частку законодавством є момент видачі колективному сільськогосподарському підприємству Державного акту на право колективної власності на землю та включення члена цього колективного сільськогосподарського підприємствадо списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що 19 квітня 1996 році Колективному сільськогосподарському підприємству Перше Травня Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області було передано в колективну власність земельну ділянку для виробництва сільськогосподарської продукції, право власності на яку було посвідчено Державним актом на право колективної власності на землю серія НОМЕР_5, який булло зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 333.

Згідно копії списку членів КСП Перше Травня , які мають право на земельну частку (пай), що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_9 включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

В подальшому 28 травня 1997 року Веселинівською районною державною адміністрацією Миколаївської області на ім'я ОСОБА_9 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, яким посвідчувалося право на земельну частку (пай) площею 7, 36 в умовних кадастрових гектарах у землях, переданих у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству Перше Травня Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Після смерті ОСОБА_9 позивачка прийняла вищевказаний Сертифікат на право на земельну частку (пай) на зберігання, але під-час переїзду у 2003 році на постійне місце проживання в с. Худиківці Борщівського району Тернопільської області загубила його.

Позивачем ОСОБА_3 було розміщенно оголошення в місцевій газеті Зоря про втрату загубленого Сертифікату, але на даний час сертифікат не знайдено.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясування обставин справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд приходить до переконання, що позовна заява в частині визнання права власності теж підлягає задоволенню.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Козак Вікторії Олександрівни до Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, - задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кубряки Веселинівського району Миколаївської області шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування право на земельну частку (пай) площею 7,36 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Перше Травня" Кубряцької сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, успадковану після смерті ОСОБА_9, право якої було посвідчено Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого та зареєстрованого 28.05.1997 року Веселинівською райдержадміністрацією в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №4309.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач : ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання, с. Худиківці Борщівського району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач :Кубряцька сільська рада Веселинівського району Миколаївської області, зареєстроване місце знаходження : вул. Єфименка,7 с. Кубряки Веселинівського району Миколаївської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 04376067.

Повний текст рішення буде виготовлено 21 вересня 2018 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіС. С. Кучерявенко