Рішення

від 01.10.2018 по справі 510/1456/18

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1456/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2018 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про народження позивача; копія свідоцтва про народження відповідачки; копія свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 із ОСОБА_4; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - померла 02.07.2007р.; довідка Орлівської сільської ради Ренійського району про склад сім'ї ОСОБА_5; копія заповіту від 21.05.2003р., оформленого на ім'я ОСОБА_1; копія технічного паспорту на житловий будинок, розташований по вул. Тітова, 6 в с.Орлівка Ренійського району, оформленого на ім'я ОСОБА_5; копія державного акту серії ЯА №273260 від 21.03.2005р. на право власності на земельні ділянки загальною площею 2,81 га, оформленого на ім'я ОСОБА_5; копія витягу з рішення Орлівської сільради Ренійського району від 02.03.1994р. про приватизацію земельної ділянки; копія довідки Відділу у Ренійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області про нормативну грошову оцінку земельних ділянок; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку від 19.07.2018р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.07.2018 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є сином нині померлої ОСОБА_5, відповідачка - її донькою. За життя ОСОБА_5 належало наступне майно:

житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул.Тітова, 6 в с.Орлівка Ренійського району Одеської області;

на підставі державного акту серії ЯА №273260 від 21.03.2005р. про право власності на земельну ділянку - земельні ділянки загальною площею 2,81 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також ОСОБА_5 розпочала проходження процедури приватизації та державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану по вул.Тітова, 6 в с.Орлівка Ренійського району Одеської області, виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі рішення Орлівської сільської ради народних депутатів Ренійського району Одеської області №78-ХХІ від 02.03.1994 року.

За життя ОСОБА_5 розпорядилася належним їй майном, 21.05.2003р. склала заповіт на ім'я позивача, 02.07.2007р. померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно (на житловий будинок та земельні ділянки). Крім того, залишилася незавершеною процедура приватизації присадибної земельної ділянки.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за заповітом. Проте, навіть у випадку своєчасного звернення позивача за прийняттям спадщини, оформити її було б неможливо у зв'язку із тим, що в нього були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Останні роки перед смертю ОСОБА_5 мешкала разом із позивачем, який доглядав за матір'ю, як син. Цей факт підтверджується довідкою Орлівської сільської ради Ренійського району. Відповідачка у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталась.

У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказані житловий будинок та земельні ділянки, про що 27.07.2018р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв'язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивача не було оформлено, він не в змозі отримати дублікати державного акту на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Перешкодою в оформленні права на спадщину також є і те, що матір позивача за життя не оформила належним чином право власності на житловий будинок, не зареєструвала його в установленому законом порядку.

З вищенаведеного виходить, що після смерті ОСОБА_5 вирішити питання про отримання оригіналів необхідних правовстановлюючих документів у позасудовому порядку неможливо, за визнанням права власності на житловий будинок та земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, можуть звернутися тільки спадкоємці в судовому порядку.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_5 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України).

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті матері у нього були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові житловий будинок та земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (мешкання у спадковому будинку, зберігання правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на житловий будинок та земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно. Суд також визнає за позивачем право на проходження процедури приватизації та державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану по вул.Тітова, 6 в с.Орлівка Ренійського району Одеської області, виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі рішення Орлівської сільської ради народних депутатів Ренійського району Одеської області №78-ХХІ від 02.03.1994 року.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії КК №836504, виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 26.01.2002 року, КФО-ПП НОМЕР_1) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул.Тітова, 6 в с.Орлівка Ренійського району Одеської області;

-земельні ділянки загальною площею 2,81 га із кадастровими номерами №1 5124183600:01:006:0110, №2 5124183600:01:006:0125, №3 5124183600:01:006:0431, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ЯА №273260 від 21.03.2005р. про право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_5, померлій 02.07.2007 року.

Визнати за ОСОБА_1 право на проходження процедури приватизації та державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану по вул.Тітова, 6 в с.Орлівка Ренійського району Одеської області, виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі рішення Орлівської сільської ради народних депутатів Ренійського району Одеської області №78-ХХІ від 02.03.1994 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник