Рішення

від 10.10.2018 по справі 514/1039/18

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1039/18

Провадження по справі № 2/514/392/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді - Козирєва М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чолак Я.П.,

позивача - не з'явився,

представника відповідача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Юбіс Екко", про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.10.2015 року уклав із ОСОБА_4 договір позики на загальну суму 25000 доларів США, без визначення часу повернення позики. На підтвердження укладення договору позики відповідач власноруч написав розписки від 28.10.2015 року, 11.05.2016 року та 20.09.2016 року. 25.05.2018 року позивачем телефоном повідомлено позивачу про необхідність повернення боргу, проте відповідач відмовився з огляду на скрутне матеріальне становище. 28.06.2018 року на адресу відповідача позивачем направлено письмову претензію, однак до цього часу борг не повернутий, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом (а.с. 2-3).

25 липня 2018 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 15-16).

29.08.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач, посилаючись на порушення відповідачем ст.ст. 526, 612 ЦК України, просив стягнути з відповідача за укладеним договором позики 35000 доларів США боргу, 2587,99 доларів США процентів, що склало, відповідно до наданого позивачем розрахунку 1027655,65 гривень (а.с. 41-44).

Відповідач у справі ОСОБА_4 не погодився з позовними вимогами в повному обсязі, надав відповідний відзив, посилаючись на те, що надані позивачем розписки підтверджують укладення не договору позики, оскільки не містять зобов'язання про повернення коштів, а свідчать про намір сторін, виступаючих як керівники юридичних осіб - ФГ Кристал та ТОВ Юбіс-Екко відповідно, укласти в подальшому договір купівлі-продажу нерухомого майна - зернотоку (а.с. 57-59).

04 вересня 2018 року по справі проведено перше судове засідання і залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Юбіс-Екко (а.с. 76).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Юбіс-Екко адвокат ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність (а.с. 123-130).

12 вересня 2018 року на адресу суду надійшла заява позивача про зміну підстави позову, відповідно до якої позивач просив стягнути з ОСОБА_4 кошти за розписками, як безпідставно набуте майно, на підставі ст. 121 ЦК України. Дана заява датована позивачем 13 серпня 2018 року, однак це викликає у суду розумні сумніви, позаяк відповідно до описів вкладення, квитанцій та поштової штемпелю на конверті дана заява була відправлена поштою до суду та відповідачу лише 06 вересня 2018 року, тобто вже після першого судового засідання (а.с. 80-87).

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами ч.ч. 3, 5 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Таким чином, враховуючи, що позивачем подано заяву про зміну підстави позову 06 вересня 2018 року, тобто з пропуском встановленого ч. 3 ст. 49 ЦПК строку, окрім того, не додано до заяви доказі її направлення ТОВ Юбіс-Екко , як третій особі, суд на підставі ч. 5 ст. 49 ЦПК України не приймає до розгляду та повертає її позивачеві, розглядаючи позовні вимоги в межах первісного позову.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона проживала спільно із позивачем ОСОБА_3 декілька років тому, і в цей період вони разом вирішили придбати за її власні кошти базу в смт Тарутине Одеської області для виробництва.

Вони домовилися із керівником ФГ Кристал ОСОБА_4 про купівлю належної йому бази зернотоку за 50000 доларів США. В подальшому ОСОБА_5 передала позивачу ОСОБА_3 власні грошові кошти в сумі 50000 доларів США для передачі ОСОБА_4 як оплату за нерухоме майно - зерноток, проте ОСОБА_4 взяв тільки 45000 доларів США, а решту погодився взяти після переоформлення зазначеного майна. На підтвердження передачі грошей ОСОБА_4 написав розписки, проте їх оригінали ОСОБА_3 забрав разом з її документами, коли стосунки між ними погіршилися.

Також ОСОБА_5 додала, що при цій домовленості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виступали як директори юридичних осіб - ФГ Кристал та ТОВ Юбіс-Екко відповідно, про що свідчить укладений в подальшому між ФГ Кристал та ТОВ Юбіс-Екко стосовно зазначеного майна договір оренди з правом викупу. При цьому зазначений договір як керівники юридичних осіб підписали ті ж самі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 145-155).

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, в судовому засіданні встановлено і не оспорювалося сторонами, що 28 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_3 передав відповідачу ОСОБА_4 10000 доларів США, 29 грудня 2015 року - 10000 доларів США, 11 травня 2016 року - 10000 доларів США, 20 вересня 2016 року - 5000 доларів США (а.с. 4, 5, 45).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів зробити відповідні правові висновки щодо дійсної природи існуючих між сторонами правовідносин. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та зазначення дати отримання коштів.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України, ухвалюючи постанову від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

З наданих позивачем розписок вбачається, що вони написані на підтвердження зобов'язання в подальшому продати базу - зерноток, кошти за розписками передавалися саме для цього, а не у тимчасове користування із зобов'язанням їх повернення, тобто у позику.

Викладене також підтверджується укладеним в подальшому договором № 16 оренди майна з правом викупу від 01 лютого 2016 року, який підписали ФГ Кристал та ТОВ Юбіс-Екко в особі їх керівників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 28-30).

ОСОБА_3, звертаючись з даним позовом, посилався на наявність у ОСОБА_4 статусу позичальника і на існування між ними позикових правовідносин, які регулюються положеннями статей 1046-1050 ЦК України.

Проте, на підставі наданих і досліджених доказів судом з'ясовано, що грошові кошти у розмірі 35000 доларів США не є позикою, відповідач у правовідносинах із позивачем не має статусу позичальника та існуючі між ними правовідносини за своєю природою не є позиковими, а відтак в задоволенні позову щодо стягнення суми боргу слід відмовити. Відповідно суд відмовляє з цих же підстав у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів.

На підставі ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Представником відповідача ОСОБА_4 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано Договір про надання юридичної допомоги, розрахунок, відповідно до якого одна година роботи адвоката оплачується в розмірі 500 гривень, всього витрачено 14 годин, а участь у суді першої інстанції додатково оплачується в розмірі 10000 гривень, квитанція до прибуткового касового ордеру № 11, відповідно до якого ОСОБА_4 сплачено представнику 17000 гривень, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 68-71).

При цьому судом на підставі ч. 4 ст. 137 ЦПК України враховано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в цій справі є співмірним, виходячи із складності справи, ціни позову, часу, витраченого адвокатом на участь в судових засіданнях, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з позивача документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Юбіс Екко", про стягнення боргу - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1, паспорт 0К002220, виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 18 березня 2016 року) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) 17000 (сімнадцять тисяч) гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2018 року.

Суддя М.В. Козирєв