Постанова

від 03.10.2018 по справі 756/13847/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 756/13847/14-ц

провадження № 61-18396св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), СімоненкоВ. М.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка ,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року в складі судді Васалатія К. А. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2014 року Комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка (далі - КП Житлосервіс Куренівка ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП Житлосервіс Куренівка . Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, проте за житлово-комунальні послуги вона не сплачує, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2014 року утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 23 052,75 грн.

На підставі викладеного, КП Житлосервіс Куренівка просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 23 052,75 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП Житлосервіс Куренівка 23 052,75 грн заборгованості за комунальні послуги та судовий збір у розмірі 230,52 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконала своє зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, внаслідок чого виник борг у розмірі 23 052,75 грн, який і підлягає стягненню на користь позивача.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено суму заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2. на користь КП Житлосервіс Куренівка з 23 052,75 грн до 20 789,10 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що квартира відповідача знаходиться на балансі позивача, який своєчасно надавав житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку й прибудинкової території. Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності. Васильєва Л. Л. періодично оплачувала надані послуги, тому заборгованість за період з 01 грудня 2007 року до 01 вересня 2014 року становить 20 789,10 грн.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у 2006-2007 роках було здійснено перепланування квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого було відключено централізоване опалення всіх приміщень, тобто відповідач не отримує теплову енергію за допомогою централізованого опалення з 07 листопада 2007 року. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, тому позивач безпідставно нарахував заборгованість. Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності, тому безпідставно нараховано борг за період з 2005 року.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

07 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі КП Житлосервіс Куренівка та обслуговується ЖЕК № 512.

Позивач своєчасно надавав житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку й прибудинкової території.

Суди встановили, що відповідач без погодження в установленому законом порядку проекту здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1, зокрема, її системи газопостачання та опалення.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вказувала, що в процесі перепланування квартири, було відключено централізоване опалення усіх приміщень квартири.

Задовольняючи заявлений у справі позов, суд першої інстанції визнав доведеним існування у ОСОБА_2 перед позивачем заборгованості по сплаті комунальних послуг та квартплати в період 06 червня 2005 року до 01 вересня 2014 року в розмірі 23 052,75 грн.

Апеляційний суд встановив, що у квартирі ОСОБА_2 18 вересня 2005 року встановлено лічильник холодного водопостачання, відповідно до якого з вказаного періоду нею вносилися платежі за спожиті послуги з холодного водопостачання.

Також встановлено, що позивач без достатніх правових підстав з 01 вересня 2010 року розпочав відповідне нарахування згідно з даними загальнобудинкового лічильника, а не квартирного засобу обліку води, що є протиправним.

На вимогу апеляційного суду надати обґрунтований розрахунок, позивач зазначив, що на даний час у відповідних органах, які акумулювали платежі, в тому числі й Головному інформаційно-обчислювальному центрі м. Києва, проведено реорганізацію, тому ця обставина стала перешкодою до виконання ухвали суду.

Отже, апеляційний суд встановив, що відповідач здійснювала платежі за надані послуги, проте не щомісячно та у не повному обсязі, між тим, представник позивача не надав доказ того, які суми та в рахунок яких платежів було перераховано внесені ОСОБА_2 грошові кошти.

З пояснень ОСОБА_2 та відповідних звернень, копії яких долучено до матеріалів справи, апеляційним судом встановлено, що з 07 листопада 2007 року відповідач не в повному обсязі здійснювала плату за надані послуги, проте з метою часткової сплати заборгованості 01 грудня 2010 року нею внесено платіж у розмірі 2 661,16 грн, з яких 2 184 грн позивачем спрямовано на сплату заборгованості.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Судами встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року, яке набрало законної сили, в справі № 756/7059/15-ц за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва до ОСОБА_2 про зобов'язання відновити систему опалення, останню зобов'язано відновити систему опалення у квартирі АДРЕСА_1 шляхом встановлення та приєднання приладів опалення до стояків централізованого опалення.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Разом з тим, не можна погодитися з висновками судів в частині визначення розміру заборгованості за надані позивачем послуги.

Задовольняючи заявлений у справі позов, суд першої інстанції визнав доведеним існування у ОСОБА_2 перед позивачем заборгованості з оплати комунальних послуг та квартплати в період з 06 червня 2005 року до 01 вересня 2014 року в розмірі 23 052,75 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за опалення за період з 01 грудня 2007 року до 01 вересня 2014 року в розмірі 20 789,10 грн.

Проте вказані висновки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Доказів про те, що в рахунок погашення заборгованості щодо яких платежів було зараховано 2 184 грн, позивач не надав і такі в матеріалах справи відсутні.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки сплата комунальних послуг відбувається шляхом сплати щомісячних платежів, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем сплати кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Проте суди припустилися помилки в застосуванні зазначених правових норм і не врахували доводів відповідача щодо спливу позовної давності з огляду на те, що вона припинила здійснювати погашення заборгованості з 2005 року, а з позовом про стягнення з неї вищезазначеної заборгованості позивач звернувся лише у жовтні 2014 року.

Крім того, позивач не довів належними та допустимими доказами, у рахунок якого саме простроченого платежу відповідач сплатила 2 184 грн.

Суди не забезпечили у процесі розгляду справи справедливих судових процедур, спрямованих на ефективний захист прав осіб, які беруть участь у справі, не сприяли всебічному та повному дослідженню доказів, та не вирішили спір по суті в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судам необхідно об'єктивно дослідити наявні у даній справі докази, встановити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, врахувати зазначені вище норми матеріального права та вирішити заявлені позивачем вимоги згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

В. М. Сімоненко