Рішення

від 17.10.2018 по справі 910/10943/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 17.10.2018Справа №  910/10943/18 Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфетко» про стягнення 249  323,33 грн.,            ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал» (надалі – ТОВ «Інтер Глобал») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфетко» (надалі – ТОВ «Конфетко») про стягнення 249  323,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового  зобов'язання з оплати поставленого на підставі договору поставки №116/2017 ІГ 10.04.17 від 10.04.2017 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 211 500,00 грн. та заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 7  944,00 грн. та інфляційних у розмірі 29  879,30 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання. Зазначена ухвала суду направлена на адресу місцезнаходження та поштову адресу, яка зазначена у договорі поставки №116/2017 ІГ 10.04.17 від 10.04.2017, ТОВ «Конфетко» 22.08.2018, проте такі поштові відправлення повернулись на адресу суду з відмітками: «за закінченням встановленого строку зберігання» та «організація вибула», відповідно. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше  наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 20.08.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. 10.04.2017 між ТОВ «Інтер Глобал» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінік Україна», яке відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, змінило назву на ТОВ «Конфетко», (покупець) був укладений договір поставки №116/2017 ІГ 10.04.17 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар (нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у заявках, форма яких встановлена в додатку №1 до цього договору та які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину. Згідно з п. 3.1 Договору покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено заявкою. Пунктом 3.1.1 Договору визначено, що покупець має право здійснити оплату за товар шляхом попередньої оплати на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, за ціною що визначена в даному рахунку-фактурі. Ціна за оплачений товар не підлягає зміні і дублюється у видатковій накладній.    Відповідно до п. 3.4 Договору передбачено, що розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідної заявки на постачання партії товару, погодженої постачальником та/або належним чином оформлених актів прийомки-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки товару) і рахунків фактур постачальника (в залежності від умов поставки). На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно Договору на загальну суму 511 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №865 від 12.04.2017. В свою чергу, відповідачем оплачено поставлений товар на загальну суму 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1443 від 14.04.2017 на суму 100 000,00 грн. та №1444 від 18.04.2017 на суму 200  000,00 грн. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим винила заборгованість у розмірі 211 500,00 грн. Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Матеріалами справи підтверджується (видаткова накладна №865 від 12.04.2017) факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на суму 511 500,00 грн. В свою чергу, відповідачем частково оплачено поставлений товар на загальну суму 300  000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1443 від 14.04.2017 на суму 100  000,00 грн. та платіжним дорученням №1444 від 18.04.2017 на суму 200  000,00 грн. Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Отже, з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 3.4 Договору товар мав бути оплачений відповідачем на наступний день після його прийняття, тобто в строк до 13.04.2017, відтак заборгованість відповідача за поставлений товар становить 211 500,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 211 500,00 грн. за переданий на підставі Договору товар.  Відповідачем вказана заборгованість визнана, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Інтер Глобал» про стягнення з ТОВ «Конфетко» заборгованості у розмірі 211 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних  розмірі 7  944,00 грн. та інфляційних у розмірі 29  879,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.04.2017 по 20.07.2018. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Із розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем не включено в загальний період розрахунку липень 2018 року, що призвело до необґрунтованого збільшення інфляційних втрат на суму 3 827,62 грн. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 944,00 грн. та інфляційних у розмірі 26  051,68 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 211   500,00 грн., 3%  річних у розмірі 7 944,00 грн. та інфляційних у розмірі 26   051,68 грн. В задоволенні інших позовних вимог (інфляційні у розмірі 3 827,62 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал» задовольнити частково. 2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфетко» (02660, м. Київ, вул. Візкозна, будинок 11; ідентифікаційний код 37312661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал» (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, будинок 15; ідентифікаційний код 40710305) заборгованість у розмірі 211  500 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 7 944 (сім тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 26  051 (двадцять шість тисяч п'ятдесят одну) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 3 682 (три тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 44 коп. Видати наказ. 3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                             В.П. Босий