Рішення

від 12.10.2018 по справі 910/9955/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2018Справа № 910/9955/18 За позовом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Будівельно-монтажна фірма Укргазпромзбут

до Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно

про стягнення 2 123 952,25 грн.,

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Козаченко В.М.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Будівельно-монтажна фірма Укргазпромбуд до Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно про стягнення 2 123 952 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів № 1702000636/142 від 18.12.2017 в частині поставки замовленого товару.

Ухвалою від 01.08.2018р. відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.08.2018р.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. 28.08.2018р. на лікарняному, судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 03.09.2018р. розгляд справи було призначено на 21.09.2018р.

21.09.2018р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2018р.

Представником позивача у судовому засіданні 12.10.2018р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.10.2018р., проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0103047132006.

З приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Наразі за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, а отже, неявка відповідача у судове засідання 12.10.218р. не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 12.10.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2017р. між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз в особі філії Будівельно-монтажна фірма Укргазпромбуд (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Реон Техно (продавець) було укладено договір про закупівлю №1712000636/142, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю товари, а покупець прийняти та оплатити такі товари.

Найменування товарів - будівельні товари (манжета), код за ДК 021:2015 44420000-0, номенклатура, асортимент, кількість товару та ціна за одиницю визначаються згідно специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору №1712000636/142 від 18.12.2017р.).

За умовами п.3.1 укладеного між сторонами правочину сума, визначена в договорі, становить 2 197 521,84 грн., в тому числі, податок на додану вартість 366 253,64 грн.

Відповідно до п.4.1 договору №1712000636/142 від 18.12.2017р. оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дня поставки товару та отримання оригіналів первинних документів, які підтверджують поставку товарів і є підставою для оплати, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 5.1 договору №1712000636/142 від 18.12.2017р. передбачено, що поставка товарів здійснюється окремими партіями на підставі письмової заявки покупця.

Загальний термін поставки товарів до 31.12.2018р. Строк поставки окремої партії товару 30 календарних днів з моменту надання покупцем продавцю заявки.

У п.7.4 контрагентами погоджено, що за порушення строків поставки товарів стягується пеня в розмірі 1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018р., а в частині розрахунків - до повного виконання.

У додатку №1 до договору №1712000636/142 від 18.12.2017р. сторонами затверджено специфікацію №1.

Суд приймає до уваги договір №1712000636/142 від 18.12.2017р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз в особі філії Будівельно-монтажна фірма Укргазпромбуд було направлено засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно заявку Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно на поставку товару за договором №1712000636/142 від 18.12.2017р. На підтвердження направлення копії вказаної заявки на адресу відповідача позивачем було представлено суду опис вкладення у цінний лист від 20.03.2018р. та фіскальний чек від 20.03.2018р. Інших належних та допустимих доказів направлення заявки №3101вих-18-95 від 30.01.2018р. на адресу відповідача матеріали справи не містять.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Товариством з обмеженою відповідальністю Реон Техно свої зобов'язання за договором №1712000636/142 від 18.12.2017р. згідно заявки №3101вих-18-95 від 30.01.2018р. у визначені умовами правочину строки виконано не було, товар своєчасно не поставлено, що і стало підставою для нарахування неустойки та штрафу за порушення строків поставки товару у відповідності до п.7.4 договору.

Відповідачем заперечень з приводу порушення строків поставки висловлено не було. Проте, подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України).

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Як вказувалось судом, у п.7.4 договору №1712000636/142 від 18.12.2017р. контрагентами погоджено, що за порушення строків поставки товарів стягується пеня в розмірі 1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій позивачем повинно бути доведено обставини порушення відповідачем своїх обов'язків за договором.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 договору №1712000636/142 від 18.12.2017р. передбачено, що поставка товарів здійснюється окремими партіями на підставі письмової заявки покупця.

Загальний термін поставки товарів до 31.12.2018р. Строк поставки окремої партії товару 30 календарних днів з моменту надання покупцем продавцю заявки.

Судом зазначалось, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини направлення 20.03.2018р. позивачем на адресу відповідача та отримання останнім 22.03.2018р. заявки №3101вих-18-95 від 30.01.2018р. Інших доказів направлення вказаної заявки позивачем до матеріалів справи не надано.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк поставки товару згідно вказаної вище заявки настав, а останнім днем такого строку було 23.04.2018р. (з урахуванням того, що 21.04-22.04.2018р. були вихідними днями).

В контексті означеного суд звертає увагу на те, що у ст.254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності застосування позивачем до відповідача заходів відповідальності за порушення строків поставки товару за договором №1712000636/142 від 18.12.2017р.

Одночасно, з урахуванням строків поставки товару за вказаним правочином та порядку їх обчислення з урахуванням приписів ст.254 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку щодо безпідставності нарахування неустойки починаючи з 23.04.2018р., оскільки право на нарахування штрафних санкцій виникло у Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Будівельно-монтажна фірма Укргазпромзбут з наступного дня.

Здійснивши власний перерахунок неустойки, суд дійшов висновку, що у межах періоду, визначеного позивачем, за кожен день прострочення поставки товару, з відповідача підлягає стягненню неустойка на загальну суму 1 952 319,75 грн., а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Одночасно, враховуючи, що загальний термін прострочення постачальника перевищив 30 календарних днів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 150 178,44 грн. на підставі п.7.4 договору №1712000636/142 від 18.12.2017р.

При цьому, за наслідками перевірки розрахунку штрафу, судом було встановлено, що останній є арифметично вірним.

Одночасно, судом зазначалось, що відповідачем було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивачем проти задоволення вказаної заяви було надано заперечення.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно дійшов висновку щодо відмови в її задоволенні з урахуванням наступного.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, в контексті означеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч викладеного вище, Товариством з обмеженою відповідальністю Реон Техно не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов'язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Тобто, з наведеного полягає, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстав вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку стосовно відмови в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно про зменшення розміру штрафних санкцій як такого, що позбавлено належного доказового обґрунтування.

Згідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно про зменшення розміру штрафних санкцій.

2. Задовольнити позовні вимоги частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Реон Техно (01021, м.Київ, вул.Печерський Узвіз, будинок 13, офіс 23, ЄДРПОУ 39072491) на користь Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ЄДРПОУ 30019801) в особі філії Будівельно-монтажна фірма Укргазпромзбут (36002, Полтавська обл., місто Полтава, Октябрський район, вул.Кагамлика, будинок 33-А, код 00156630) неустойку в сумі 1 952 319,75 грн., штраф в розмірі 150 178,44 грн. та судовий збір в розмірі 31 537,47 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 18.10.2018р.

Суддя Спичак О.М.