Рішення

від 18.10.2018 по справі 910/9659/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.10.2018Справа №  910/9659/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/9659/18 За позовомПриватного підприємства «Альянс-Маркет» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна пластикова мануфактура» простягнення 119   000,00 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство «Альянс-Маркет» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна пластикова мануфактура» (надалі – відповідач) про стягнення 119   000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані набуттям відповідачем грошових коштів у розмірі 119   000,00 грн. без достатньої правової підстави. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9659/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. 13.09.2018 відповідач, засобами поштового зв'язку, направив на адресу суду відзив на позовну заяву. Разом з поданим відзивом на позовну заяву, відповідачем було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, в обґрунтування якого, відповідачем зазначено, що копію позовної заяви не отримував, а з її змістом ознайомився лише 23.08.2018 під час ознайомлення з матеріалами справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено. Відтак, оскільки відзив відповідача надійшов з пропуском строку, встановленого для подання такого відзиву згідно з ухвалою суду від 13.08.2018 та судом відмовлено у поновленні строку для подання відзиву, з огляду на приписи статті 118 ГПК України, якою визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, в зв'язку з чим, судом не враховується поданий відповідачем відзив на позовну заяву. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/8265/16. Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 17.05.2018 позивачем на розрахунковий рахунок №26002210392300, відкритий в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» на адресу одержувача ТОВ «Міжнародна пластикова мануфактура» перераховано 119   000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №940 від 17.05.2018.       За твердженням позивача, грошові кошти ним були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами у справі відсутні будь-які господарські відносини. 18.05.2018 позивачем направлено відповідачу заяву № 177, в якій повідомлено про допущення в платіжному дорученні №940 помилки щодо отримувача, а саме: визначено відповідача замість ТОВ «Кіровоградський будівельний альянс», у зв'язку з чим просить повернути безпідставно отримані грошові кошти у сумі 119   000,00 грн. Відповідачем заява отримана 24.05.2018, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. У зв'язку із ігноруванням відповідачем направленої заяви, 12.07.2018 позивачем направлено відповідачу вимогу №184 з проханням повернути помилково сплачену суму в розмірі 119   000,00 грн., яка також залишена відповідачем без задоволення та відповіді. З цих підстав, позивач звернувся до суду з даним позовом. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (ст. 1090 Цивільного кодексу України). Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлення відповідальності суб'єктів переказу визначається нормами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Зокрема, стаття 1 вказаного Закону містить визначення наступних термінів і понять: - отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі; - неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; - переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; - помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; - платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Отже, виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано відповідачем, грошові кошти в заявленій сумі були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами у справі відсутні будь-які господарські правовідносини, зворотного матеріали справи не містять. Згідно п. 23.1 ст. 23  Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне  доручення  може  бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів  з  його  рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. При цьому, статтею 8 вказаного Закону унормовано, що банк  зобов'язаний  виконати   доручення   клієнта,   що міститься  в  розрахунковому  документі,  який  надійшов  протягом операційного часу банку, в день його надходження. З платіжного доручення №940 від 17.05.2018 вбачається, що воно було виконане банком 17.05.2018, а про помилковість здійсненого переказу стало відомо позивачу 18.05.2018 після списання вже коштів. Порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", а саме  п. 2.35 визначено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: -по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. -по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. -по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено відсутність господарських правовідносин між сторонами у справі, а відтак і помилковість переказу позивачем грошових коштів в сумі 119   000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.         Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути помилково перераховані грошові кошти. З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та вимоги п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, який встановлює обов'язок неналежного отримувача повернути кошти у встановлені законодавством строки,  витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -                     В И Р І Ш И В: 1.  Позовні вимоги Приватного підприємства «Альянс-Маркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна пластикова мануфактура» про стягнення 119000,00 грн. задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна пластикова мануфактура» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 6; ідентифікаційний код 41079119) на користь Приватного підприємства «Альянс-Маркет» (25014, м. Кропивницький, вул. Руслана Слободянюка, 166; ідентифікаційний код 31562637)  119   000 (сто дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 1785 (одну тисячу сімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору 3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом 17.5     розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України  в редакції     Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII    до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повний текст рішення складено та підписано - 18.10.2018.         Суддя                                                                                 Т.В.Васильченко