Рішення

від 09.10.2018 по справі 911/1718/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1718/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Анко (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Андрєєва, 2; код ЄДРПОУ 25295700)

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178; код ЄДРПОУ 20578072) в особі Броварської філії по експлуатації газового господарства ПАТ Київоблгаз (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 25298288)

про визнання незаконними дій та скасування оперативно-господарської санкції

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Ющенко А.В.

За участю представників учасників у справі:

від ТОВ Анко : Рубанко Д.М.;

від ПАТ по газопостачанню та газифікації Київоблгаз : Волощук П.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1718/18 за позовом ТОВ Анко до ПАТ по газопостачанню та газифікації Київоблгаз про визнання незаконними дій та скасування оперативно-господарської санкції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що Відповідачем було складено щодо Позивача Акт про порушення, на підставі якого в подальшому було застосовано оперативно-господарську санкцію шляхом донарахування об'єму природного газу; зазначений Акт про порушення та засідання комісії про задоволення Акту з позиції Позивача здійснені з порушенням законодавства, в зв'язку з чим відповідні дії підлягають визнанню незаконними, а застосована оперативно-господарська санкція підлягає скасуванню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2018 відкрито провадження у справі № 911/1718/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.09.2018; встановлено строк для Відповідача для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

04.09.2018 до суду надійшов відзив Відповідача від 03.09.2018 № 1437 (вх. № 18178/18) на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.09.2018 підготовче засідання відкладено на 25.09.2018.

25.09.2018 до суду надійшло клопотання Відповідача від 25.09.2018 № 1815 (вх. № 19702/18) про залучення додаткових доказів.

25.09.2018 в підготовче засідання з'явились представники сторін і надали пояснення у справі. У судовому засіданні 25.09.2018 судом виконано завдання підготовчого провадження, передбачені ч. 1 ст. 177 ГПК України, та вирішено питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 ГПК України.

25.09.2018 в підготовчому засіданні представниками сторін подано заяви про згоду на розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого судового засідання в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України.

На підставі викладеного судом в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження у справі № 911/1718/18 та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В засіданні суду щодо розгляду справи по суті 25.09.2018 було оголошено перерву до 09.10.2018.

09.10.2018 до суду надійшло клопотання Позивача б/№, б/дати (вх. № 20682/18) про залучення до матеріалів справи судової практики.

У судове засідання 09.10.2018 з'явились представники Позивача і Відповідача. Представник Позивача під час судових дебатів позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов. Представник Відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 09.10.2018, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420P87JGBP016 ТОВ Анко (споживач, Позивач у справі) приєднався до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, на підставі чого ПАТ Київоблгаз (оператор ГРМ, Відповідач у справі) надавав Позивачу послуги з розподілу природного газу.

01.02.2017 Відповідачем під час перевірки стану обліку природного газу на об'єкті Позивача за адресою: м. Бровари, вул. Андрєєва, 2А було встановлено порушення - пропущення строку повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (п. 2.2.4. розділу ХІ Кодексу ГРМ), про що було складено Акт про порушення № 166 від 01.02.2017 та запрошено уповноважену особу споживача на засідання комісії оператора ГРМ щодо розгляду цього Акта 07.02.2017 за адресою: м. Бровари, вул. Шевченко, буд. 4.

В подальшому 12.03.2018 було проведено засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу, щодо розгляду Акту № 166 від 01.02.2017, що підтверджується протоколом № 775/1, за результатами якого прийнято рішення про задоволення Акта про порушення вимог Кодексу ГРМ та нарахування збитків за період з 29.11.2016 по 20.02.2017, зокрема відповідно до Акту-розрахунку не облікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 12.03.2018 розраховано не облікований (донарахований) обсяг природного газу 7858,20 м.куб. на суму 69262,94 грн. і направлено Позивачу відповідний рахунок для здійснення оплати.

Позивач вважає вказані дії Відповідача щодо донарахування об'єму природного газу протиправними, а оперативно-господарську санкцію в сумі 69262,94 грн. такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю правопорушення з боку Позивача.

Так, статтею 236 ГК України визначено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що протокол Броварської ФЕГГ ПАТ Київоблгаз від 12.03.2018 про нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією.

Згідно з частиною 2 статті 237 ГК України, порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до статті 40 Закону України Про ринок природного газу , розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з розділом Х глави 3 Кодексу газорозподільних систем, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, визначення об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Відповідно до глави 2 розділу ХІ КГС визначені види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування, зокрема до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як не з вини споживача ), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належать: 1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; 2) фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об'єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо (пункт 3 глава 2 розділу ХІ Кодексу).

Відповідно до пунктів 1, 8, 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 11 до цього Кодексу. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості. Вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.

ТОВ Анко в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правопорушення, за яке передбачена відповідальність за Кодексом ГРС, з огляду на наступне.

Позивач має об'єкт з системою газопостачання за адресою: м. Бровари, вул. Андрєєва, що облаштований котлом PROTHERM, та встановлено газовий лічильник Октава G-4, дата випуску лютий 2006.

Пунктом 10 паспорта на вказаний лічильник зазначено міжповірочний інтервал - не більше 8 років, та відповідно до зазначеного інтервалу Позивачем проводились відповідні повірки. Згідно відміток паспорту, повірка лічильника здійснювалась 26.01.2007, 13.03.2011, 23.02.2017.

Крім цього Позивач посилається на Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, яким затверджено міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, зокрема міжповірочний інтервал лічильників газу встановлено строком 8 років.

Відповідач заперечував проти таких доводів Позивача, пояснивши наступне.

Згідно етикетки, що видана ДП Укрметртестстандарт , лічильника газу Позивача Октава G-4 № 119438, вказано, що повірка лічильника споживача здійснювалась у березні 2011 та вказано дату наступної повірки - березень 2016.

Отже, як зазначає Відповідач, Позивачем було порушено норми розділу Х, ХІ Кодексу ГРМ щодо забезпечення контролю за строками міжповірочних інтервалів та допущено відповідне порушення строку.

Посилання Позивача на Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 Відповідач вважає необґрунтованим, оскільки зазначений Наказ датовано 13.10.2016, тоді як Позивачем пропущено строк повірки у березні 2016.

Судом встановлено, що на момент введення в експлуатацію газового обладнання Позивача у 2007 році, порядок та умови повірки вимірювальної техніки в Україні регулювались положеннями Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , 1998 року, в редакції станом на 01.01.2005. Іншого Закону, який би регулював вказані відносини в Україні прийнято не було.

Статтею 28 вказаного Закону визначено, що повірка засобів вимірювальної техніки, призначених для ввезення на територію України партіями, проводиться під час їх випуску з виробництва повірочними лабораторіями іноземних виробників, уповноваженими на її проведення.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату проведення перевірки стану обліку природного газу 01.02.2017, повірка лічильника газу Позивача Октава G-4 № 119438 здійснювалась 26.01.2007 та 13.03.2011.

Згідно технічних даних на лічильник (п. 10.2 паспорта) міжповірочний інтервал для даного типу вимірювальної техніки становить не більше 8 років. Тобто наступна дата повірки мала б бути не пізніше 13.03.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність 1998 року, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Відповідно до вказаного Закону забезпечення функціонування та розвитку державної метрологічної системи координував спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері метрології - Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт). Даний орган був спеціально уповноваженим ЦОВВ у сфері: захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.

Суд зазначає, що етикетка лічильника газу Позивача Октава G-4 № 119438, що була видана ДП Укрметртестстандарт під час повірки лічильника 13.03.2011, не є нормативно-правовим актом ЦОВМ в розумінні ст. 28 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність в ред. станом на 01.01.2005, який встановлює такий міжповірочний інтервал, а даний документ лише підтверджує проведення повірки ЗВТ.

Крім того, згідно із паспортом на лічильник Позивача Октава G-4, іншого міжповірочного інтервалу ніж того, який вказано у паспорті, на час випуску лічильника, для даного типу лічильника не існувало.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 911/3349/17.

З огляду на викладене, твердження Відповідача про пропуск Позивачем станом на 01.02.2017 строку чергової повірки лічильника газу Октава G-4 № 119438, є необґрунтованим, та таким, що не відповідає нормам законодавства.

Таким чином судом встановлено, що Броварською ФЕГГ ПАТ Київобленерго було неправомірно складено Акт про порушення № 166 від 01.02.2017 у зв'язку з відсутністю вказаного в Акті порушення з боку Позивача.

Також Позивач зазначає, що в Акті № 166 від 01.02.2017 вказано особу, що підписала Акт - Осипенко В.Д., який не має відношення до газового господарства, отже з позиції Позивача Акт не відповідає вимогам чинного законодавства.

Заперечуючи проти тверджень Позивача про підписання Акту неуповноваженою особою - Осипенком В.Д., Відповідач у відзиві зазначає, що вказана особа допустила представників ПАТ Київоблгаз до лічильника і п. 2 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ не вимагається, щоб Акт про порушення підписувала виключно особа, відповідальна за газове господарство.

Щодо тверджень Позивача в позові про те, що Акт було підписано неуповноваженою особою суд зазначає, що Позивачем не було надано суду доказів призначення особи, відповідальної за газове господарство, а також того, що Осипенко В.Д. є неуповноваженою особою, отже відповідні твердження відхиляються судом.

Крім цього Позивач зазначає, що його не було запрошено на засідання комісії 12.03.2018 та відповідне засідання проведене без участі представника Позивача.

Відповідач у відзиві зазначає, що засідання комісії з розгляду Акту № 166 від 01.02.2017 проводились неодноразово і Позивач належним чином повідомлявся про дати засідань, та у зв'язку з черговою неявкою 12.03.2018 було складено відповідний Акт про неявку представника споживача і розглянуто Акт про порушення № 166 від 01.02.2017.

Судом встановлено, що матеріали справи містять відповідні докази повідомлення Позивача про дати проведення засідання комісії, що представником Позивача в судовому засіданні не заперечувалось, отже суд дійшов висновку, що відповідне твердження Позивача в позові про його неповідомлення про розгляд Акту спростовується відповідними доказами.

Крім цього Позивач зазначає, що донарахування обсягу природного газу здійснене Відповідачем не на підставі лічильника, а відповідно до розділу 11 Кодексу ГРМ, яким регламентується донарахування у випадку несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ чи несанкціонованого газопроводу, однак під час перевірки стану обліку природного газу у Позивача та проведення повірки лічильника не було встановлено фактів втручання в роботу ЗВТ чи несанкціонованого газопроводу, отже зазначена норма Кодексу ГРМ не підлягала застосуванню.

Відповідачем у відзиві надано пояснення щодо обсягу донарахованого природного газу, зокрема у зв'язку з тим, що донарахування здійснено за опалювальний період, визначено роботу газового обладнання - 24 години на добу, та вартість природного газу визначено на підставі укладеного між ПАТ Київоблгаз і оператором газотранспортної системи ПАТ Укртрансгаз договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000723 з відповідними базовими цінами природного газу.

Суд зазначає, що Акт-розрахунок від 12.03.2018 складено з посиланням на розділ ХІ Кодексу ГРС, однак, відповідно до абзацу 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, при порушеннях, пов'язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб ЗВТ, за наявності по об'єкту споживача даних дублюючого ВОГ, а також ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об'єму газу є достатніми для визначення об'єму природного газу по об'єму споживача, процедура передбачена цією главою не застосовується.

Згідно з пунктом 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи чи пропущеного терміну періодичної повірки, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі, якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Судом встановлено, що сума донарахування визначена Відповідачем не на підставі лічильника, а з урахуванням розділу 11 Кодексу ГРС, яким передбачено що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання споживача (несанкіонованого споживача) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше, ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку його усунення.

Однак, як вбачається з Акту про порушення від 01.02.2017, під час перевірки оператором ГРМ не виявлено несанкціонованого втручання Позивача в роботу ЗВТ чи несанкціонованого газопроводу, відтак суд погоджується з позицією Позивача відносно того, що зазначена норма кодексу ГРС застосуванню не підлягала.

Крім цього Позивач зазначає, що розрахунок суми необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу є арифметично невірним, оскільки відповідна сума 69262,94 грн. пред'явлено для оплати Позивачу разом з ПДВ, однак вказана сума за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією та не є базою оподаткування в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України.

Відповідач у відзиві зазначає, що нарахована Позивачу вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу є частиною оплати вартості природного газу, що був отриманий Відповідачем від ПАТ Укртрансгаз в якості послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї, отже відповідна сума є базою оподаткування згідно ст. 188 ПК України.

Також Відповідач зазначає, що використання Позивачем лічильника газу з пропущеним строком періодичної повірки виключає повноцінне використання вказаного приладу за цільовим призначенням та призводить до споживання природного газу без його комерційного обліку.

Судом вище встановлено, що розрахована вартість не облікованого (недорахованого) об'єму та обсягу природного газу - це господарсько-правова відповідальність за порушення у сфері господарювання, за своєю природою є санкцією та не являється базою оподаткування в розумінні положень ст. 185 ПК України.

Тобто, розрахунок суми не облікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу є арифметично невірним, оскільки сума вартості 7857,20 м.куб. у розмірі 69262,94 грн. розрахована та пред'явлена для оплати ТОВ Анко разом з податком на додану вартість та відповідний обсяг визначено не на підставі даних лічильника газу, а на підставі норми Кодексу ГРС, яка не підлягала застосуванню в даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність факту правопорушення з боку Позивача щодо пропуску строку чергової повірки ЗВТ станом на 01.02.2017, що свідчить про неправомірне складення щодо нього Акту про порушення № 166 від 01.02.2017 та подальше застосування оперативно-господарської санкції, а також неправильність розрахунку спірної оперативно-господарської санкції при розгляді Акту № 166 від 01.02.2017 Комісією.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ Анко до ПАТ по газопостачанню та газифікації Київоблгаз в особі Броварської філії по експлуатації газового господарства ПАТ Київоблгаз про визнання незаконними дій щодо донарахування об'єму природного газу та скасування оперативно-господарської санкції в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними дії ПАТ по газопостачанню та газифікації Київоблгаз в особі Броварської філії по експлуатації газового господарства ПАТ Київоблгаз щодо донарахування 7857,20 м.куб. об'єму природного газу з 29.11.2016 по 20.02.2017 та скасувати оперативно-господарську санкцію про стягнення 69262,94 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178; код ЄДРПОУ 20578072) в особі Броварської філії по експлуатації газового господарства ПАТ Київоблгаз (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 25298288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Анко (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Андрєєва, 2; код ЄДРПОУ 25295700) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 18.10.2018.

Суддя С.Ю. Наріжний