Рішення

від 11.10.2018 по справі 911/1512/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1512/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Облік" про стягнення 181518,62 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Годзяцький О.В. - довіреність від 30.07.2018;

від відповідача: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномер" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Облік" (далі - відповідач) 181518,62 грн заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору поставки № ТМ-0000103 від 06.02.2015 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 16.07.2018 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання для її розгляду на 11.09.2018.

Ухвалою від 11.09.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.10.2018.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому щодо неприбуття в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги таке.

28.08.2018 на адресу Господарського суду Київської області з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання", повернулась неврученою кореспонденція господарського суду з ухвалою від 16.07.2018, направлена рекомендованим листом з повідомленням відповідачу у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Т-Облік".

Водночас, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1004216906, станом на час розгляду справи в суді Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Облік" зареєстроване за адресою: 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Кірова, будинок 90, офіс 24-2.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

За ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали Господарського суду Київської області від 16.07.2018 та 11.09.2018, відповідає адресі, вказаній у витязі з ЄДР.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Враховуючи, що ухвали суду були надіслані відповідачу за належною адресою, однак ухвала про відкриття пролвадження у справі повернута підприємством зв'язку з відміткою про невручення, зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-Облік" (покупець) був укладений договір поставки № ТМ-0000103 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) іншій стороні, покупцеві, теплолічильник Multical (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору умови постачання товару - EXW - (Київ, склад постачальника), згідно "Інкотермс-2010", якщо інше не оговорено у Специфікації до даного договору.

За п. 2.1 договору сторони погодили, що загальна кількість товарів, що підлягає, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами (якщо інще не передбачене законом) визначаються рахунками-фактурами, в яких вказується загальна вартість товару, що має бути оплачена покупцем у визначений сторонами в даному договорі строк.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі згідно рахунку-фактури, виставленого постачальником покупцю. Фактом оплати являється надходження 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. п. 7.1, 7.3 договору).

Згідно з п.п. 5.1, 5.3 договору строк поставки - до 5 тижнів від дня перерахування покупцем на рахунок постачальника 100% оплати. Днем поставки товару вважається дата підписання покупцем та постачальником видаткової накладної.

У відповідності до п. 11.1 договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вищевказаного договору, 29.10.2015 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно з видаткової накладної № ТМ-0001199 на суму 348000,00 грн.

Суд вказує, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки накладна, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем та зважаючи, що інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлено не було, суд констатує, що у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару за накладною, тобто 30.10.2015.

Натомість відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за товар у вищевказаний строк належним чином не виконав, сплативши на рахунок позивача лише частину боргу на загальну суму 222523,60 грн (оплати: 29.12.2016 у розмірі 166000,00 грн, 09.11.2017 у розмірі 56523,60 грн).

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, борг відповідача по поставці йому товару, визначеного умовами договору, склав 125476,40 грн (348000,00 грн - 222523,60 грн)

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача про стягнення з відповідача на його користь 222523,60 грн основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, визначених умовами договору поставки № ТМ-0000103 від 06.02.2015.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору, не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором, та не можуть ототожнюватися з останніми.

Згідно з наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 45986,95 грн за період листопад 2015 - квітень 2018 років, а також 10055,27 грн 3 % річних за період 30.10.2015 - 01.07.2018.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та річних, господарський суд встановив, що їх суми обгрунтовані та вірні.

Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав, отже фактично обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг визнав.

Водночас позивач належними та допустимими доказами обґрунтував заявлені у суді позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 181518,62 грн, з яких: 125476,40 грн основного боргу, 10055,27 грн 3% річних та 45986,95 грн інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Облік" (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Кірова, будинок 90, офіс 24-2, код ЄДРПОУ 39230544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномер" (03142, м.Київ, Проспект Академіка Палладіна, будинок 20, квартира 1, код ЄДРПОУ 32530538): 125476 (сто двадцять п'ять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 40 копійок основного боргу, 10055 (десять тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 27 копійок 3% річних, 45986 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 95 копійок інфляційних втрат та 2722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) гривні 77 копійок судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено: 18.10.2018.

Суддя В.М. Антонова