Рішення

від 03.10.2018 по справі 915/865/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року Справа № 915/865/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Майстренка С.Л. - дов.№17/1-3342 від 12.05.2018;

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.42А),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Трейд Максіма

(54003, м.Миколаїв, вул.Степова, буд.2),

про : стягнення заборгованості у розмірі 115141,20 грн, -

в с т а н о в и в:

10.08.2018 Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №17/1-5609 від 06.08.2018, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Трейд Максіма заборгованість за Договором №2680 від 09.10.2017 у розмірі 115141,20 грн, з яких: 77495,04 грн сума основного боргу, 14675,40 грн пені, 5424,65 грн - 7% штрафу, 15499,01 грн - 20% штрафу, 1427,12 грн - 3% річних та 619,96 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору №2680 від 09.10.2017 у редакції Додаткової угоди №1 від 21.02.2018, на підставі рахунку на оплату №4 від 13.03.2018, наданого постачальником, платіжним дорученням №2030 від 19.03.2018 позивач здійснив передплату 100% вартості товару у розмірі 672000,00 грн. По складеній сторонами Специфікації №5 товар мав бути поставлений 21.03.2018. Позивач зазначає, що відповідач всупереч прийнятим на себе зобов'язанням, здійснив поставку товару з прострочкою у 8 днів (з 22.03.2018 по 29.03.2018), а також не в повному обсязі. Кількість недопоставленого товару складає 2883,00 кг на суму 77495,04 грн (з ПДВ). На адресу відповідача було направлено лист №06/1-2620 від 12.04.2018 з вимогою повернути різницю за недопоставлене пальне у розмірі 77495,04 грн на розрахунковий рахунок позивача. Листом №12 від 17.04.2018 відповідач підтвердив отримання вимоги позивача та повідомив, що дизельне паливо на суму 77495,04 грн буде поставлено у строк до 23.04.2018 включно. Проте, товар поставлено не було, різниця грошових коштів за недопоставлений товар відповідачем не повернута. Повторне звернення позивача на адресу відповідача листом за №06-3083 від 27.04.2018 щодо повернення різниці за недопоставлене пальне у розмірі 77495,04 грн залишено без відповіді та задоволення. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договором №2680 від 09.10.2017, позивачем нараховані також пеня, 7% штрафу, 20% штрафу, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 15.08.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 31.08.2018.

31.08.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 03.10.2018.

03.10.2018 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення №17/1-7217 від 03.10.2018, в яких він надає правове обґрунтування щодо одночасно нарахованих штрафу та пені.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові та у додаткових поясненнях.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином про свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №5400134015213 від 16.08.2018 та №5400134152008 від 06.09.2018.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Судом у судовому засіданні 03.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши представника позивача, суд встановив наступні обставини.

09.10.2017 між Державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Трейд Максіма (постачальник, відповідач у справі) було укладено Договір №2680 (надалі - Договір №2680), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації №1 (Специфікаціях), що є Додатком №1 (Додатками) до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору №2680 загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам розміром визначаються Специфікацією №1 та іншим специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами.

Згідно п.2.1. Договору №2680, якість, комплектація, пакування й маркування товару повинні відповідати чинним державним стандартам, технічним умовам, технічній документації на даний вид товару, сертифікатам якості виробника товару, а також спеціальним вимогам, передбаченим у Специфікації (Специфікаціях). Найменування державних стандартів і технічних умов, інші вимоги, яким повинна відповідати якість товару, обов'язково зазначаються в Специфікації (Специфікаціях).

У відповідності до п.3.8. Договору №2680 в редакції Додаткової угоди №1 від 21.02.2018, товар поставляється в наступні строки: 2 календарні дні з моменту 100% передплати позивачем відповідачу за товар, згідно відповідної специфікації, підписаної обома сторонами.

13.03.2018 сторонами було підписано Специфікацію №5 до Договору №2680 від 09.10.2017, згідно до якої відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти партію товару, а саме паливо дизельне у кількості 25000 кг на загальну суму 672000,00 грн (з ПДВ) (а.с.21).

Відповідно до п.5.2. Договору №2680 у редакції Додаткової угоди №1 від 21.02.2018, оплата по даному договору здійснюється на умовах 100% переплати покупцем постачальнику за товар, згідно відповідної специфікації, підписаної обома сторонами протягом 10 банківських днів після отримання рахунку на оплату.

На виконання умов Договору №2680 позивачем, на підставі виставленого рахунку №4 від 13.03.2018, було здійснено попередню оплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 672000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2030 від 19.03.2018 на вказану суму (а.с.22, 25).

Таким чином, товар по Специфікації №5 мав бути поставлений до 21.03.2018 (19.03.2018 + 2 дн.) включно. Проте у вказаний вище строк відповідач зобов'язання з поставки позивачу товару виконав частково. Поставивши товар 29.03.2018, а саме: дизельне паливо у кількості 22117 кг на загальну суму 594504,96 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №12 від 29.03.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) N14 від 29.03.2018, з відміткою про те, що товар поставлено на склад відповідача 30.03.2018 (а.с.23, 24).

Позивач вказує, що прострочка поставки товару складає 8 днів (з 22.03.2018 по 29.03.2018), а кількість недопоставленого товару складає 2883,00 кг на суму 77495,04 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист №06/1-2620 від 12.04.2018 з вимогою повернути різницю за непоставлене пальне у розмірі 77495,04 грн на розрахунковий рахунок позивача.

В свою чергу, листом №12 від 17.04.2018, відповідач підтвердив отримання вимоги позивача та повідомив, що товар, а саме дизельне паливо на суму 77495,04 грн (з ПДВ) буде допоставлено в строк до 23.04.2018 включно. Однак, поставка товару у визначений відповідачем строк не відбулась.

27.04.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №06-3083 від 27.04.2018 щодо повернення різниці за недопоставлене пальне у розмірі 77495,04 грн на розрахунковий рахунок позивача.

Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

14.06.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію №17/1-4289 від 14.06.2018 (а.с.29-30), в якій вимагає у встановлений діючим законодавством України строк задовольнити вимоги покупця, зазначені у претензії, повернути за реквізитами, вказаними у розділі 12 договору суму попередньої оплати за недопоставлений товар у розмірі 77495,04 грн, а також сплатити штрафні санкції, передбачені умовами договору у розмірі 33420,01 грн, а всього 110915,05 грн. В матеріалах справи містяться докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача, яка отримана останнім 18.06.2018 про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №5401805306605 від 14.06.2018 (а.с.31).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, у визначений позивачем строк грошові кошти не повернув.

Оскільки, у визначений у вимозі термін відповідач попередню оплату в розмірі 77495,04 грн не повернув, позивач звернувся до суду з позовом.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилались як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п.1.1. Договору №2680 постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації №1 (Специфікаціях), що є Додатком №1 (Додатками) до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар у строк та за ціною, визначених у специфікації, однак відповідач обумовлений договором товар у визначений строк не поставив.

У відповідності до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати за недопоставлений товар у сумі 77495,04 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок відповідача щодо повернення сплачених позивачем коштів по Договору №2680 станом на час подання позову виконаний не був, отже зобов'язання є простроченим.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов'язань з оплати товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 77495,04 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст.230 ГК України, встановлено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.1. Договору №2680 встановлено, що у випадку порушення погоджених строків поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у poзмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Крім того, у випадку порушення строків поставки товару більш ніж 30 календарних днів позивач має право відмовитися від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених коштів, які відповідач зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення від позивача.

Згідно п.7.2. Договору №2680 у випадку поставки товару не в повному об'ємі (недопоставка), відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% вартості поставленого не в повному об'ємі (недопоставленого) товару.

На підставі п.7.1. Договору №2680 поставки позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5376,00 грн за період з 22.03.2018 по 29.03.2018 нараховану на суму 672000,00 грн (порушення строків поставки товару) та пеню у сумі 9299,40 грн за період з 30.03.2018 по 27.07.2018 нараховану на суму 77495,04 грн (на недопоставлений товар).

Оскільки, позивачем при нарахуванні пені було помилково включено до періоду прострочення дату поставки товару, а саме 29.03.2018 (поставка товару у кількості 22117 кг на загальну суму 594504,96 грн), судом розмір пені нарахованої позивачем уточнено, виходячи з наступного розрахунку:

- з 22.03.2018 по 28.03.2018 (7 днів), сума боргу - 672000,00 грн, розмір пені за кожен день прострочення - 0,1%: 672000,00 х 0,1% х 7 днів = 4704,00 грн.;

- з 29.03.2018 по 27.07.2018 (121 день), сума боргу - 77495,04 грн, розмір пені за кожен день прострочення - 0,1%: 77495,04 грн х 0,1% х 121 день = 9376,90 грн.

Загальна сума пені яка підлягає стягненню з відповідача становить 14080,90 грн (4704,00 грн + 9376,90 грн).

В частині стягнення пені у сумі 594,50 грн слід відмовити.

На підставі п.п.7.1., 7.2. Договору №2680 позивачем було нараховано 7% штрафу у розмірі 5424,65 грн та 20% штрафу у розмірі 15499,01 грн.

Перевіривши розрахунок нарахування 7% штрафу та 20 % штрафу, який відповідачем не заперечений, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності п.7.6. Договору №2680 у випадку порушення відповідачем, передбачених даним договором строків поставки товару, за яку позивачем внесена повна або часткова попередня оплата, відповідач за користування коштами позивача зобов'язаний сплатити позивачу 3% річних від суми коштів, сплачених позивачем, за період від дня оплати й до дня фактичної поставки товару.

На підставі вказаного пункту позивачем було нараховано 3% річних за період з 19.03.2018 по 30.03.2018 у розмірі 662,79 грн.

Оскільки, позивачем при нарахуванні 3% річних було помилково включено до періоду прострочення дату поставки товару, а саме 29.03.2018 (поставка товару у кількості 22117 кг на загальну суму 594504,96 грн), судом розмір 3% річних уточнено, виходячи з наступного розрахунку:

- за період з 19.03.2018 по 28.03.2018 (10 дн.), виходячи із суми боргу 672000,00 грн: 672000,00 х 3% х 10дн. / 365 дн. = 552,33 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 552,33 грн. В частині стягнення 3% у сумі 110,46 грн слід відмовити.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на суму недопоставленого товару 77495,04 грн - 3% річних у розмірі 764,33 грн за період з 30.03.2018 по 27.07.2018 та інфляційних втрат у розмірі 619,96 грн за період з квітня по червень 2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення продавцем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч.3 ст.693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства (ст.536 ЦК України).

Така правова позиція наведена зокрема, в постановах Верховного Суду України: від 16.09.2014 у справі №3-90гс14 (№921/266/13-г/7), від 01.07.2015 у справі №3-357гс15 (910/14120/14) та від 15.10.2013 у справі №3-30гс13.

Умовами Договору №2680 від 09.10.2017 не передбачено обов'язку постачальника сплачувати покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами за не поставку чи несвоєчасну поставку товару.

У пункті п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 764,33 грн - 3% річних та 619,96 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Отже, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Трейд Максіма (54003, м.Миколаїв, вул.Степова, буд.2, код ЄДРПОУ 40473244, р/р 26003012147836 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023) на користь Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.42 А, код ЄДРПОУ 31821381, р/р 26001000009513 в філії АТ Укрексімбанк м.Миколаїв, МФО 322313) 77495,04 грн основного боргу, 14080,9 грн пені, 5424,65 грн - 7% штрафу, 15499,01 грн - 20% штрафу, 552,33 грн - 3% річних та 1730,11 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 16.10.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва