Рішення

від 08.10.2018 по справі 916/1481/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1481/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Аврамов В.П. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Газ" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 , корп. 20, оф. 414);

до відповідача: Приватного підприємства "Полоїл" (65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 71)

про стягнення 256 679,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Газ" (надалі - ТОВ "СП ГАЗ") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1589/18) до відповідача - Приватного підприємства "Полоїл" (надалі - ПП "Полоїл"), в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 256 679,35 грн., з яких - 159864,00 грн. - основна заборгованість, 33610,86грн. - пеня, 48226,86 грн. - штраф, 4809,06 грн. - 3% річних та 10168,57 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 05/04-2017 від 05.04.2017р., в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, в зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу на підставі п. 4.2 відповідного договору штрафні санкції та здійснено нарахування на підставі ст. 625 ЦК України про стягнення, яких позивач звернувся з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2018 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/1481/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.08.2018 року.

У судовому засіданні від 13.08.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено до 07.10.2018 року.

Ухвалою суд від 17.09.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.10.2018 року.

У судовому засіданні 08.10.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. При цьому, зазначив щодо наявності технічної помилки у розрахунку 3% річних, а саме щодо дати по яку здійснено відповідні нарахування.

Відповідач - ПП "Полоїл" про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 24.07.2018 року (а.с. 38-43), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи "За закінченням встановленого строку зберігання", а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ПП "Полоїл" у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 08.10.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.10.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено матеріалами справи, 05.04.2017 року між ТОВ "СП Газ" (надалі - постачальник) та ПП "Полоїл" (надалі - покупець) укладено договір поставки №05/04-2017 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався впродовж строку дії даного договору за замовленнями покупця передати у власність покупця газ вуглеводневий скраплений (пропан-бутан технічний та/або пропан технічний та/або бутан технічний та/або фракція пропанова марки Б), а покупець зобов'язався прийняти товар і здійснювати його оплату постачальнику згідно умов даного договору.

У відповідності до п. 1.7 договору, в додатках до договору (специфікаціях) сторонами узгоджуються: найменування, якість, кількість, ціна товару, строки поставки, пункт (місце) поставки, вартість поставки, в разі якщо відстань між пунктом завантаження товару та пунктом поставки (відвантаження) товару перевищує 100 км автотранспортного шляху.

Положеннями п. 2.1 договору встановлено, що ціна товару визначається в національній валюті України (гривні) за одну тону товару, включає в себе ПДВ та фіксується у додатках (специфікаціях), видаткових накладних та/або рахунках на оплату, виставлених постачальником.

За умовами п. 2.3 договору, оплата кожної партії товару здійснюється покупцем на підставі видаткових накладних та/або виставлених постачальником рахунків. В разі якщо постачальником не виставлено рахунок на оплату та/або сторонами не підписано видаткову накладну у строк, зазначений п. 2.5 договору, та/або покупець не отримав рахунок на оплату та/або видаткову накладну в порядку передбаченому п. 2.4 даного договору, покупець здійснює оплату товару відповідно до додатку до договору (специфікації), при цьому враховуючи фактичну кількість поставленого постачальником товару, зазначеному в акті здачі-приймання товару або товарно-транспортній накладній.

Умовами п. 2.5 договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем впродовж 5 банківських днів з моменту поставки товару постачальником покупцю.

Згідно п. 2.7 договору, момент оплати товару покупцем вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар поставляється окремими партіями впродовж строку дії даного договору на підставі підписаних сторонами додатків до договору (специфікацій), які складаються на підставі заявок покупця.

У відповідності до п. 3.3 договору, постачальник поставляє товар покупцю на умовах поставки DDP - склад покупця згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Сторонами можуть бути обумовлені інші умови поставки, про що зазначається у відповідних додатках до договору (специфікаціях).

Згідно п. 3.7 договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем на основі акту здачі-приймання товару та/або видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних, в залежності від умов поставки, а по якості - згідно документів, якими встановлюються якісні характеристики товару.

За умовами п. 3.21 договору, після підписання сторонами акту здачі-приймання товару та/або видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної претензії від покупця по кількості та якості товару постачальником не приймаються.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

15.10.2017 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 15 до договору поставки №05/04-2017 від 05.04.2017р. (а.с. 26), згідно умов якої ТОВ "СП Газ" зобов'язалось поставити у строк до 16.10.2017 року відповідачу газ вуглеводневий скраплений у кількості 4,367 т на загальну суму 91270,30 грн. (у т.ч. ПДВ), а ПП "Полоїл" здійснити оплату поставки товару 16.10.2017 року.

23.10.2017 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 16 до договору поставки №05/04-2017 від 05.04.2017р. (а.с. 28), згідно умов якої ТОВ "СП Газ" зобов'язалось поставити у строк до 23.10.2017 року відповідачу газ вуглеводневий скраплений у кількості 8,0 т на загальну суму 166400,00 грн. (у т.ч. ПДВ), а ПП "Полоїл" здійснити оплату поставки товару 23.10.2017 року.

Як встановлено матеріалами справи, 16.10.2017 року та 23.10.2017 року на виконання умов договору №05/04-2017 від 05.04.2017 року ТОВ "СП Газ" було передано товар (газ вуглеводний зріджений) на загальну суму 241134,30 грн., зазначене підтверджується видатковою накладною №1158 від 16.10.2017 року на суму 91270,30 грн. (а.с. 30) та видатковою накладною №1246 від 23.10.2017 року (а.с.31).

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як стверджує позивач, за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року ПП "Полоїл" в рахунок сплати вартості поставленого товару, було сплачено грошові кошти лише у сумі 81 270,30 грн. Зазначене підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за жовтень 2017 року, який підписаний та скріплений відповідними печатками підприємств обох сторін.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вбачаться із матеріалів справи, відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково, сплативши лише грошові кошти у розмірі 81270,30 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту наявності заборгованості за спірними поставками товару на суму 159 864,00 грн.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ПП "Полоїл"

у встановлений договором строк не здійснило в повному обсязі сплату вартості фактично отриманого товару за договором №05/04-2017 від 05.04.2017 року, в зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 159 864,00 грн. є цілком обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з ПП "Полоїл" 3% річних у розмірі 4809,06 грн., нарахованих за період з 01.11.2017р. по 01.11.2018р. , дійшов висновку про часткове його задоволення, а саме про правомірне стягнення суми 3% річних у розмірі 3192,90 грн. (здійсненого за підрахунком суду) у межах заявленого позивачем періоду стягнення з 01.11.2017 по 01.07.2018р., оскільки при розрахунку позивачем здійснено нарахування поза межами заявленого періоду та фактично по дату, права вимоги на яку у позивача не наступило.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів грн. 159864,00 01.11.2017-01.07.2018 243 3% 3192,90 Всього - - - 3192,90

Отже, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за становить 3192,90 грн.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних у розмірі 10 168,57 грн., нарахованих за період з 01.11.2017 станом на 01.07.2018 року, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Положеннями п. 4.2 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов'язання і до моменту його належного виконання.

Згідно п. 4.3 договору, за прострочення оплати товару більш ніж 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної ціни неоплаченої в строк партії товару.

Згідно ч. 2 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені за період прострочення з 01.11.2017 року по 01.07.2018 року у розмірі 33610,86 грн. за порушення строків сплати вартості товару за договором №05/04-2017 від 05.04.2018 року та розрахунок штрафу у розмірі 48226,86 грн. вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заявлених ТОВ "СП Газ" позовних вимог та щодо стягнення з ПП "Полоїл" основної заборгованості у розмірі 159864,00 грн., інфляційних у розмірі 10168,57 грн., 3% річних у розмірі 3192,90 грн., пені у розмірі 33610,86 грн. та штрафу у розмірі 48226,86 грн.

На підставі п. 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 3850,20 грн., покладається на сторони пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полоїл" (65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 71; код ЄДРПОУ 34675181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Газ" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 , корп. 20, оф. 414; код ЄДРПОУ 40703518) 159864/сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири/грн. заборгованості, 33610/тридцять три тисячі шістсот десять/ грн. 86 коп. пені, 48226/сорок вісім тисяч двісті двадцять шість/грн. 86 коп. штрафу, 3192/три тисячі сто дев'яносто дві/грн. 90 коп. 3 % річних, 10168/десять тисяч сто шістдесят вісім/грн. 57 коп. інфляційних втрат.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Полоїл" (65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 71; код ЄДРПОУ 34675181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СП Газ" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 , корп. 20, оф. 414; код ЄДРПОУ 40703518) 3827/три тисячі вісімсот двадцять сім/грн. 09 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 жовтня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська