Рішення

від 11.10.2018 по справі 917/832/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2018 Справа № 917/832/18

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Опорного закладу "Калайдинцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Ф.Д. Рубцова Лубенської районної ради Полтавської області, вул. Рубцова, 53, с. Калайдинці, Лубенський район, Полтавська область, 37525

про стягнення 174 088,82 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

за участю представників:

представник позивача: Тюро І.Ю., дов. № 5 від 15.01.2018 р.

представник відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Опорного закладу "Калайдинцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Ф.Д. Рубцова Лубенської районної ради Полтавської області про стягнення 174 088,82 грн. заборгованості за договором № 110-ЛБ від 02.02.2018 р. про постачання природного газу, з яких: 157 917,02 грн. основного боргу,14 859,79 грн. пені, 1312,01 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.07.2018 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі на 22.08.2018 р.

Ухвалою суду від 22.08.2018 р. підготовче засідання відкладено та призначено на 04.09.2018 р.

Ухвалою суду від 04.09.2018 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено та призначено на 18.09.2018 р.

18.09.2018 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 111 334,25 грн. заборгованості.

11.10.2018 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 26 464,76 грн. заборгованості, з яких: 24 439,16 грн. пені, 2 025,60 грн. - 3% річних за період з 10.02.2018 р. по 10.10.2018 р.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Суд приймає до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

02.02.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лубнигаз (Постачальник) та Опорним закладом Калайдинцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Ф.Д. Рубцова Лубенської районної ради Полтавської області (Споживач) укладено Договір № 110-ЛБ постачання природного газу.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов'язується на умовах, визначених Договором, постачати Споживачеві необхідні (що визначені в Додатку 1 до Договору) та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з п. 5.7. розрахунковим періодом за цим Договором є відповідний газовий місяць.

Відповідно до п. 5.9 Договору остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

На виконання умов договору позивач поставив природний газ у січні 2018 року, лютому 2018 року, березні 2018 року та у квітні 2018 року, а відповідач прийняв, поставлений природний газ на загальну суму 290 611,46 грн.

Факт виконання Позивачем договірних зобов'язань з постачання природного газу відповідачеві та факт його отримання останнім підтверджується актами приймання-передачі природного газу №135 від 31.01.2018 р. на суму 35 464,72 грн., № 260 від 28.02.2018 р. на суму 110 050,75 грн., № 491 від 31.03.2018 р. на суму 121 818,67 грн., № 666 від 30.04.2018 р. на суму 23 277,32 грн.

Остаточний розрахунок за фактично поставлений природний газ, згідно з умовами договору здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач станом на 10.10.2018 р. по акту № 135 від 31.01.2018 р. на суму 35 464,72 грн. розрахувався лише 15.02.2018 р.; по акту № 260 від 28.02.2018 р. на суму 110 050,75 грн. розрахувався повністю лише 23.07.2018 р., платіжним дорученням № 116 від 20.07.2018 р. на суму 40 814,75 грн. (на 23.07.2018 р. залишок боргу по акту 12 821,03 грн., тобто 40 814,75 грн. - 12 821,03 грн. = 27 993,71 грн.); по акту № 491 від 31.03.2018 р. на суму 121 818,67 грн. розрахувався частково, а саме: 23.07.2018 р. сплачено 27 993,71 грн., 07.08.2018 р. - 14 000,00 грн. та 28.08.2018 р. - 17 239,00 грн., 28.09.2018 р. - 62 585,96 грн., тобто відповідач повністю розрахувався 28.09.2018 р.; по акту № 666 від 30.04.2018 р. на суму 23 277,32 грн. відповідач розрахувався 28.09.2018 р., що підтверджується платіжним дорученням № 149 від 27.09.2018р.

Отже, позивач виконав свої зобов'язання по Договору, тобто поставив природний газ в повному обсязі, однак Споживач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме: не оплатив, у строк, встановлений Договором, кошти за отриманий природний газ, чим порушив п. 5.9. Договору.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 24 439,16 грн. пені, 2 025,60 грн. - 3% річних за період з 10.02.2018 р. по 10.10.2018р.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 5.9 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме: не оплатив вчасно кошти за отриманий природний газ, чим порушив п. 5.9 договору.

Факт порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим Договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 6 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачеві 24 439,16 грн. пені за період з 10.02.2018 р. по 27.10.2018 р.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, беручи до уваги те, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті основного боргу за Договором постачання природного газу, той факт, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 12 219,58 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.

Також, позивачем заявлено до стягнення 2 025,60 грн. 3% річних за період з 10.02.2018 р. по 10.10.2018 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Як роз'яснено Вищим господарським суд України у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано, що при розгляді справи позивач змінював ціну позову. Так, при зверненні до суду у позові позивач заявляв вимогу про стягнення 174 088,82 грн. заборгованості. При цьому, до позову позивачем додане платіжне доручення № 4185 від 04.07.2018 р. про сплату судового збору в розмірі 2 611,33 грн.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 26 464,76 грн.

Суд вирішив спір, виходячи з нової ціни позову (26464,76 грн.).

Виходячи з нової ціни позову позивач мав сплатити 1 762,00 грн. судового збору.

Отже, позивачем надлишково сплачено 849,33 грн. судового збору платіжним дорученням № 4185 від 04.07.2018 р.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

Тобто, судовий збір у розмірі 849,33 грн., сплачений платіжним дорученням № 4185 від 04.07.2018 р., підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету.

Судовий збір, сплачений позивачем за позов в частині стягнення 26 464,76 грн., що становить 1762,00 грн., покладається на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Опорного закладу "Калайдинцівської загальноосвітньої школи 1-Ш ступенів імені Ф.Д. Рубцова Лубенської районної ради Полтавської області, вул. Рубцова, 53, с. Калайдинці, Лубенський район, Полтавська область, 37525, ідентифікаційний код 23547244 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, 87,м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 39581002) 12219,.58 грн. пені, 2 025,60 грн. 3% річних, 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

3. Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500 (ідентифікаційний код 39581002) 849,33 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 4185 від 04.07.2018 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/832/18.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.10.2018 р.

Суддя Киричук О.А.