Рішення

від 12.10.2018 по справі 917/886/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2018 Справа № 917/886/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Виконавчого комітету Сергіївської сільської ради (вул. Центральна, буд. 9, с. Сергіївка, Гадяцький район, Полтавська область, 37332)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорет" (пл. Соборна, буд. 37, м. Гадяч, Полтавська область, 37300)

про розірвання договору та стягнення 29 490,25 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області звернувся Виконавчий комітет Сергіївської сільської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорет" про розірвання договору купівлі- продажу №135 від 13.09.2017р. та стягнення 29 490,25 грн., у тому числі: 22000,00 грн. повернення попередньої оплати, 4853,26 грн. - пені, 480,99 грн. - 3% річних, 2156,00 грн. - інфляційних згідно договору купівлі - продажу № 135 від 13.09.2017р.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач сплатив 22000,00 грн. попередньої оплати за товар, передбачений договором, проте відповідач товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Одночасно, у позовній заяві позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

За ухвалою суду від 10.08.2018 року відкрито провадження у справі № 917/886/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с.35-36).

Про відкриття провадження у справі позивач, відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду від 10.08.2018р. (а.с.37, 38).

Згідно ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.

Згідно ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач відзив на позов суду не надав. Строки для подання відзиву на позов закінчилися.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд розпочав розгляд справи по суті 10.09.2018р. відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України.

Ухвалами від 11.09.2018р. та від 03.10.2018р. суд витребовував у належний доказ в підтвердження проведення платежу. 11.10.2018р. позивачем надано суду заву про залучення вказаного доказу (а.с.54-55).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флорет" (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу №135 від 13.09.2017 р. (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець (відповідач) у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується продати товар (пелети з деревини), а покупець (позивач) прийняти і сплатити продавцю вартість товарів в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1.Договору).

Згідно п.3.1.Договору та специфікації загальна вартість товару становить 22000,00 грн. без ПДВ.

За п.3.3 Договору покупець зобов'язаний оплатити надані рахунки продавцю протягом трьох робочих днів.

Згідно п.8.1. Договору він діє з моменту підписання до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повних взаєморозрахунків.

Відповідач виставив позивачу рахунок № 640 від 13.09.2017р. на попередню оплату 22000,00 грн. вартості товару за договором (а.с.29).

Позивач, на виконання договору сплатив на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 22000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення 1359 від 15.09.2017р. (а.с.56).

Проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань поставку обумовленого договором товару не здійснив.

З аналізу тексту договору вбачається, що сторони не визначили строк поставки товару. Отже, конкретний строк виконання зобов'язання з поставки товару сторонами не встановлений.

Проте, за п.8.1 Договору термін його дії до 31.12.2017р.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, відповідач мав передати товар за договором до 31.12.2017р.; проте відповідач товар позивачу не поставив.

18.04.2018р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 03-19/231 про повернення грошових коштів, що підтверджується поштовим відправленням (а.с. 14-15).

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, товар не передав, сплачені позивачем кошти не повернув.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів щодо поставки обумовленого договором товару у повному обсязі або повернення грошових коштів, сплачених позивачем за договором.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів поставки товару або повернення суми оплати за товар матеріали справи не містять суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 22000,00 грн.

Позивачем у позові також заявлено вимоги про стягнення 4853,26 грн. пені на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

При вирішенні спору в цій частині суд зазначає наступне.

За ч.4 – ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України сама по собі не встановлює розміру штрафної санкції, а лише визначає порядок їх визначення.

За ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Право чин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

В договорі № 135 від 13.09.2017р. сторони не передбачили відповідальності постачальника за не передачу товару та за не повернення попередньої оплати у вигляді нарахування пені.

Отже, підстави для нарахування пені відсутні. Тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Позивач керуючись вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 480,99 грн. - 3% річних за період з 16.09.2017 по 08.06.2018року та 2156,00 грн. інфляційних за період вересень 2017р. - травень 2018р.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав – повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

При цьому судом врахована правова позиція Верховного Суду України з також питання, викладена у постанові від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14.

У постанові від 16.09.2014 № 3-90гс14 у справі № 921/266/13 Верховним Судом України викладена правова позиція, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

В даному випадку розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не був встановлений ні договором, ні законом. Отже, посилання позивача на 536 ЦК України є необгрунтованим.

У постанові від 15.10.2013 р. № 3-30гс13 у справі № 5011-42/13539-2012 Верховним Судом України викладена правова позиція, що в разі здійснення попередньої оплати товару, та не поставлення товару, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк. Водночас застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних у даній справі.

Позовні вимоги про розірвання укладеного між сторонами Договору №135 купівлі-продажу від 13.09.2017, задоволенню не підлягають з таких мотивів.

Згідно п.8.1. Договору він діє з моменту підписання до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повних взаєморозрахунків.

За ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За ч.1 та ч.2 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В ч.1 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Зазначення у п.8.1. Договору слів, що він діє до повних взаєморозрахунків не є встановленням строку його дії, з огляду на вказані правові норми. Тому суд прийшов до висновку, що сторонами погоджено строк дії договору до 31.12.2017р.

Отже, на дату звернення позивача з даним позовом до суду строк дії договору закінчився. Тому відсутні підстави для його розірвання.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі у вигляді сплати судового збору (а.с.8, 19).

При подачі даного позову позивачем сплачено 3524,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 1139 від 06.07.2018р. (а.с.28). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 12.07.2018р. (а.с.25).

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1762,00 грн. за майнові вимоги.

В іншій частині судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорет" (пл. Соборна, буд. 37, м.Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 41305090) на користь Виконавчого комітету Сергіївської сільської ради (вул. Центральна, буд. 9, с. Сергіївка, Гадяцький район, Полтавська область, 37332; ідентифікаційний код 41066102) 22000 грн. 00 коп. - повернення коштів попередньої оплати, 1762 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині – у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 17.10.2018р.

Суддя Т. М. Безрук