Рішення

від 10.10.2018 по справі 924/521/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2018 р. Справа № 924/521/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Автодистриб'юшн Карго Партс, м. Київ

до фермерського господарства „Борщуна" Хмельницька область, Дунаєвецький район,

с. Шатава

про стягнення 24465,99 грн., з яких: 20287,28 грн. - пеня; 1298,37 грн. - 12% річних; 1122,21 грн. - інфляційні втрати; 1758,13 грн. - проценти за користування коштами

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: Антал В.І. - за довіреністю №24 від 10.10.2018р.

Рішення приймається 10.10.2018р., оскільки в судовому засіданні 26.09.2018р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

18.06.2018 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Автодистриб'юшн Карго Партс", м. Київ до фермерського господарства „Борщуна" Хмельницька область, Дунаєвецький район, с. Шатава про стягнення 66029,67 грн., з яких: 41563,68 грн. - основний борг; 20287,28 грн. - пеня; 1298,37 грн. - 12% річних; 1122,21 грн. - інфляційні втрати; 1758,13 грн. - проценти за користування коштами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2018р. зазначена позовна заява передана для розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.06.2018р. відкрито провадження у справі №924/521/18, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.07.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/521/18 на 30 днів до 19.09.2018р.

В підготовчому засіданні 16.08.2018р прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим предметом спору є стягнення 24465,99 грн., з яких: 20287,28 грн. - пеня; 1298,37 грн. - 12% річних; 1122,21 грн. - інфляційні втрати; 1758,13 грн. - проценти за користування коштами.

Ухвалою суду від 13.09.2018р. закрито підготовче провадження у справі №924/521/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 12:00 год. 26.09.2018р.

В судовому засіданні 26.09.2018р. постановлено усну ухвалу про оголошення перерви на 11:00 год. 10.10.2018р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 24465,99 грн., з яких: 20287,28 грн. - пеня; 1298,37 грн. - 12% річних; 1122,21 грн. - інфляційні втрати; 1758,13 грн. - проценти за користування коштами.

В обґрунтування позиву посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого згідно договору поставки № 8016-24/2016 від 25.04.2016р.

Відповідач у письмовому поясненні від 26.09.2018р. визнав вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2501,53 грн., інфляційні втрати в сумі 578,31 грн. та 884,18% - 12 % річних. В решті позову просить відмовити, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Відповідач не погоджується з розрахунком пені позивача, оскільки нарахування здійснено без урахування проплат та в більшому розмірі, ніж подвійна облікова ставка НБУ. Згідно контррозрахунку відповідача загальна сума пені складає 2501,53 грн. Також відповідачем здійснено перерахунок інфляції та 12% річних. Відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем процентів за користування коштами з посиланням на ст. ст. 694, 536 ЦК України, оскільки проценти можуть нараховуватися лише у разі продажу товару з відстроченням платежу.

У письмовому поясненні від 10.10.2018р. відповідачем повторно здійснено власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 12% річних по кожній накладній окремо, у зв'язку з чим зазначає, що ФГ „Борщуна" визнає вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3696,29 грн., інфляційні втрати в сумі 793,36 грн. та 12% річних в сумі 1306,46 грн. В решті позову просить відмовити.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

25.04.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Автодистриб'юшн Карго Партс" (постачальник) та фермерським господарством „Борщуна" (покупець) був укладений договір поставки № 8016-24/2016 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені в договорі запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактури та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.3. договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п. п. 2, 3 даного договору.

Згідно з п. 5.2. договору в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі ст. 625 ЦК України сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12% річних від простроченої суми (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору при простроченні поставки передплаченого товару постачальник за вимогою покупця сплачує останньому інфляційну різницю з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення поставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Згідно з п. 8.2 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем в період з 19.02.2018р. по 02.03.2018р. був поставлений товар на суму 41563,68 грн. згідно видаткових накладних: №SІ000104651 від 19.02.2018р. на суму 694,80 грн.; №SІ0001028715 від 21.02.2018р. на суму 6279,00 грн.; №SІ0001029215 від 22.02.2018р. на суму 3187,26 грн.; №SІ0001029529 від 22.02.2018р. на суму 7602,66 грн.; №SІ0001039598 від 02.03.2018р. на суму 23799,96 грн.

Позивачем виставлені рахунки на оплату товару, а саме: №S0002587977 від 19.02.2018р. на суму 694,80 грн.; №S0002596599 від 21.02.2018р. на суму 6279,00 грн.; №S0002597745 від 22.02.2018р. на суму 3187,26 грн.; №S0002597990 від 22.02.2018р. на суму 7602,66 грн.; №S0002618064 від 02.03.2018р. на суму 23799,96 грн.

В усіх рахунках на оплату зазначено, що вони є дійсними протягом 3-х банківських днів, а також вказано про необхідність в призначенні платежу обов'язково вказувати номер договору та номер рахунку.

Відповідачем в період з 22.02.2018р. по 04.07.2018р. були здійснені наступні оплати:

- 22.02.2018р. - 645,00 грн. - згідно рахунку від 06.02.2018р.; 849,84 грн. - згідно рахунку від 05.02.2018р.; 1335,48 грн. - згідно рахунку від 01.02.2018р.; 1769,28 грн. - згідно рахунку № S0002536348 від 29.01.2018р.; 1899,30 грн. - згідно рахунку від 07.02.2018р.;

- 14.03.2018р. - 405,48 грн. - згідно рахунку від 17.02.2018р.; 2593,20 грн. - згідно рахунку від 17.02.2018р.;

- 18.04.2018р. - 2303,52 грн. - згідно рахунку від 21.02.2018р.;

- 14.05.2018р. - 4168,98 грн. - згідно рахунку від 19.02.2018р.;

- 21.05.2018р. - 3187,26 грн. - згідно рахунку від 22.02.2018р.;

- 31.05.2018р. - 4211,16 грн. - згідно рахунку від 22.02.2018р.;

- 07.06.2018р. - 10000,00 грн. - згідно рахунку від 06.06.2018р.;

- 08.06.2018р. - 5078,93 грн. - згідно рахунку від 08.06.2018р.;

- 21.06.2018р. - 2000,00 грн. - згідно рахунку від 08.06.2018р. ;

- 27.06.2018р. - 3000,00 грн. - згідно рахунку від 11.06.2018р.;

- 04.07.2018р. - 10000,00 грн. - згідно рахунку від 11.06.2018р.

Також відповідачем було здійснено повернення товару 19.02.2018р. на суму 3391,50 грн. та 694,83 грн., а також 23.03.2018р. - на суму 1769,28 грн., що відображено в акті звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018р. по 05.07.2018р. між сторонами, заборгованість ФГ „Борщуна" відсутня.

Позивач посилаючись на невчасну оплату відповідачем поставленого товару, звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з ФГ „Борщуна" 20287,28 грн. - пені; 1298,37 грн. - 12% річних; 1122,21 грн. - інфляційних втрат; 1758,13 грн. - процентів за користування коштами.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Автодистриб'юшн Карго Партс" (постачальник) та фермерського господарства „Борщуна" (покупець) був укладений договір поставки № 8016-24/2016 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені в договорі запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем в період з 19.02.2018р. по 02.03.2018р. був поставлений товар на суму 41563,68 грн. згідно видаткових накладних: №SІ000104651 від 19.02.2018р. на суму 694,80 грн.; №SІ0001028715 від 21.02.2018р. на суму 6279,00 грн.; №SІ0001029215 від 22.02.2018р. на суму 3187,26 грн.; №SІ0001029529 від 22.02.2018р. на суму 7602,66 грн.; №SІ0001039598 від 02.03.2018р. на суму 23799,96 грн.

Позивачем виставлені рахунки на оплату товару, а саме: №S0002587977 від 19.02.2018р. на суму 694,80 грн.; №S0002596599 від 21.02.2018р. на суму 6279,00 грн.; №S0002597745 від 22.02.2018р. на суму 3187,26 грн.; №S0002597990 від 22.02.2018р. на суму 7602,66 грн.; №S0002618064 від 02.03.2018р. на суму 23799,96 грн.

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3. договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру.

Як вбачається з платіжних документів, наявних в матеріалах справи, відповідач вказував, які рахунки ним оплачуються. Рахунки, які були виставлені позивачем в період з 19.02.2018р. по 02.03.2018р. фермерським господарством "Борщуна" оплачені частково, а саме: рахунок №SІ0001029215 від 22.02.2018р. на суму 3187,26 грн. - оплачений 21.05.2018р.; рахунок №SІ0001029529 від 22.02.2018р. на суму 7602,66 грн. - оплачений частково 31.05.2018р. на суму 4211, 16 грн. Докази проплат інших рахунків матеріали справи не містять.

Разом з тим, як слідує з акту звірки, підписаного між сторонами, станом на 05.07.2018р. заборгованість ФГ "Борщуна" перед ТОВ „Автодистриб'юшн Карго Партс" відсутня.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи, що відповідач у визначений в договорі термін не здійснив оплату товару, позивачем заявлено до стягнення пені; 12% річних; інфляційні втрати та проценти за користування коштами.

Як вбачається з розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 20287,28 грн. пені, а саме:

- 364,77 грн. - за період з 22.02.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ000104651 від 19.02.2018р. на суму 694,80 грн.;

- 3233,68 грн. - за період з 24.02.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ0001028715 від 21.02.2018р. на суму 6279,00 грн.;

- 1625,50 грн. - за період з 25.04.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ0001029215 від 22.02.2018р. на суму 3187,26 грн.;

- 3877,35 грн. - за період з 25.04.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ0001029529 від 22.02.2018р. на суму 7602,66 грн.;

- 11185,98 грн. - за період з 05.03.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ0001039598 від 02.03.2018р. на суму 23799,96 грн.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2. договору в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Судом враховуються положення ч. 2 статті 343 ГК України, якою передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивачем при нарахуванні пені не враховано проплати, здісненні відповідачем, зокрема, 21.05.2018р. на суму 3187,26 грн. - згідно рахунку від 22.02.2018р. та 31.05.2018р. на суму 4211,16 грн. - згідно рахунку від 22.02.2018р.

Суд здійснивши перерахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та здійснених відповідачем проплат встановив, що правомірним буде нарахування пені в розмірі 3696,29 грн., зокрема:

1) 67,64 грн. - згідно видаткової накладної №SІ000104651 від 19.02.2018р. на суму 694,80 грн.:

- 4,87 грн. - за період з 22.02.2018р. по 01.03.2018р. (розмір облікової ставки НБУ 16%);

- 62,77 грн. - за період з 02.03.2018р. по 06.06.2018р. (розмір облікової ставки НБУ 17%);

2) 600,39 грн. - згідно видаткової накладної №SІ0001028715 від 21.02.2018р. на суму 6279,00 грн.:

- 33,03 грн. - за період з 24.02.2018р. по 01.03.2018р. (розмір облікової ставки НБУ 16%);

- 567,36 грн. - за період з 02.03.2018р. по 06.06.2018р. (розмір облікової ставки НБУ 17%);

3) 251,49 грн. - згідно видаткової накладної №SІ0001029215 від 22.02.2018р. на суму 3187,26 грн.:

- 13,97 грн. - за період з 25.02.2018р. по 01.03.2018р. (розмір облікової ставки НБУ 16%);

- 237,52 грн. - за період з 02.03.2018р. по 20.05.2018р. (розмір облікової ставки НБУ 17%);

4) 692,81 грн. - згідно видаткової накладної №SІ0001029529 від 22.02.2018р. на суму 7602,66 грн.:

- 33,33 грн. - за період з 25.02.2018р. по 01.03.2018р. (розмір облікової ставки НБУ 16%);

- 637,37 грн. - за період з 02.03.2018р. по 30.05.2018р. (розмір облікової ставки НБУ 17%);

- 22,11 грн. - із суми заборгованості 3391,50 грн. - за період з 31.05.2018р. по 06.06.2018р.;

5) 2083,96 грн. - згідно видаткової накладної №SІ0001039598 від 02.03.2018р. на суму 23799,96 грн. (розмір облікової ставки НБУ 17%) - за період з 05.03.2018р. по 06.06.2018р.

Таким чином у стягненні 16590,99 грн. (20287,28 - 3696,29 = 16590,99) пені суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 5.3. договору сторони на підставі ст. 625 ЦК України домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник. На вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено 1298,37 грн. 12% річних від простроченої суми заборгованості, а саме:

- 23,34 грн. - за період з 22.02.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ000104651 від 19.02.2018р. на суму 694,80 грн.;

- 206,95 грн. - за період з 24.02.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ0001028715 від 21.02.2018р. на суму 6279,00 грн.;

- 104,03 грн. - за період з 25.04.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ0001029215 від 22.02.2018р. на суму 3187,26 грн.;

- 248,15 грн. - за період з 25.04.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ0001029529 від 22.02.2018р. на суму 7602,66 грн.;

- 715,90 грн. - за період з 05.03.2018р. по 06.06.2018р. згідно видаткової накладної №SІ0001039598 від 02.03.2018р. на суму 23799,96 грн.

Як слідує із розрахунку позивача, 12% річних нараховані на підставі ст. 625 ЦК України та не мають характеру штрафних санкцій.

Після проведеного судом перерахунку з урахуванням проплат встановлено, що правомірним є нарахування 1306,46 грн. 12% річних, а саме:

- 23,98 грн. - за період з 22.02.2018р. по 06.06.2018р. із суми заборгованості 694,80 грн.;

- 212,63 грн. - за період з 24.02.2018р. по 06.06.2018р. із суми заборгованості 6279,00 грн.;

- 89,07 грн. - за період з 25.02.2018р. по 20.05.2018р. із суми заборгованості 3187,26 грн.;

- 237,45 грн. - за період з 25.02.2018р. по 30.05.2018р. із суми заборгованості 7602.66 грн.;

- 7,81 грн. - за період з 31.05.2018р. по 06.06.2018р. із суми заборгованості 3391,50 грн.;

- 735,52 грн. - за період з 05.03.2018р. по 06.06.2018р. із суми заборгованості 23799,96 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 12% річних у розмірі 1298,37 грн., тобто межах можливих нарахувань, зазначена сума 12% річних підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить стягнути з ФГ „Борщуна" 1122,21 грн. інфляційних втрат, а саме:

- 479,62 грн. - за березень-травень 2018р. із суми заборгованості 17763,72 грн.;

- 23799,96 грн. - за березень-травень 2018р. із суми заборгованості 23799,96 грн.

Після проведеного судом перерахунку інфляційних втрат з урахуванням проплат встановлено, що правомірним є нарахування 793,36 грн. інфляційних втрат, а саме:

- 13,26 грн. - за березень - травень 2018р. із суми заборгованості 694,80 грн.;

- 119,85 грн. - за березень-травень 2018р. із суми заборгованості 6279.00 грн.;

- 60,84 грн. - за березень-травень 2018р. із суми заборгованості 3187,26 грн.;

- 145,12 грн. - за березень-травень 2018р. із суми заборгованості 7602,66 грн.;

- 454,29 грн. за березень-травень 2018р. із суми заборгованості 23799,96 грн.

Таким чином, у стягненні 328,85 грн. (1122,21- 793,36 = 328,85) інфляційних втрат суд відмовляє.

Що стосується заявлених до стягнення 1758,13 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих позивачем відповідачу, у зв'язку з простроченням оплати поставленого товару, то суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених до стягнення відсотків позивач посилається на приписи ст. 694 ЦК України, якими передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Оскільки договором поставки №8016-24/2016 від 25.04.2016р. розмір процентів за користування товарним кредитом (кредитними коштами) не встановлено, то позивач вважає за можливе здійснити нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами із застосуванням аналогії закону, передбаченої частиною першою статті 8 ЦК України, на підставі приписів частини першої статті 1048 ЦК України, яка регулює подібні правовідносини.

Зважаючи на викладене, слід зазначити, що згідно ст. 536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України) (п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14).

Натомість, умовами договору поставки №8016-24/2016 від 25.04.2016р., укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено.

Проте, звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами, позивач здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (частина 1 статті 8 ЦК України) на підставі приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі не встановлення договором позики розміру процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд звертає увагу, що аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин. Натомість договір поставки і договір позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень про договір позики (зокрема статті 1048 ЦК України) є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, твердження позивача про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених ст. 1048 ЦК України, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Отже вимога про стягнення з відповідача 1758,13 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставною, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді спору судом також враховується те, що відповідач визнав вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3696,29 грн., інфляційні втрати в сумі 793,36 грн. та 12% річних в сумі 1306,46 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 5788,02 грн., з яких: 3696,29 грн. - пеня; 1298,37 грн. - 12% річних, 793,36 грн. - інфляційні втрати.

В решті позову щодо стягнення 16590,99 грн. пені, 328,85 грн. інфляційних втрат та 1758,13 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Автодистриб'юшн Карго Партс", м. Київ до фермерського господарства „Борщуна" Хмельницька область, Дунаєвецький район, с. Шатава про стягнення 24465,99 грн., з яких: 20287,28 грн. - пеня; 1298,37 грн. - 12% річних; 1122,21 грн. - інфляційні втрати; 1758,13 грн. - проценти за користування коштами задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства „Борщуна" (32445, Хмельницька область, Дунаєвецький район, с. Шатава, код ЄДРПОУ 30795707) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Автодистриб'юшн Карго Партс" (02222, м.Київ, вулиця Закревського, будинок 16, код ЄДРПОУ 37141112) 3696,29 грн. (три тисячі шістсот дев'яносто шість гривень 29 коп.) пені, 1298,37 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто вісім гривень 37 коп.) 12% річних, 793,36 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 36 коп.) інфляційних втрат, 416,84 грн. (чотириста шістнадцять гривень 84 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 18.10.2018р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16);

3 - відповідачу (32445, Хмельницька обл., Дунаєвецький район, с. Шатава)

Всім рекомендованим з повідомленням.