Справа № 297/1932/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2018 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого Ільтьо І. І.,
при секретарі Куні О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Землемер , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору генеральний директор ТзОВ Сільськогосподарське підприємство Землемер Лещеок Володимир Борисович про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку,
В С Т А Н О В И В:
В інтересах позивача представником подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Землемер (далі - Товариство, відповідач), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Землемер Лещеок Володимира Борисовича, про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористану щорічну відпустку.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивач з 28.11.2017 по 30.07.2018 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді інженера-землевпорядника. Ці відносини були оформлені наказом від 28.11.2017 № 281117/01 про прийняття на роботу та внесено запис до трудової книжки та між позивачем та відповідачем було укладено строкові трудовий договір та цивільно-правовий договір, які датовані 28.11.2017 року та стосувалися здійснення дистанційної роботи у Товаристві на посаді інженера-землевпорядника до відділу землеустрою у Троїцькому районі. Обидва договори повністю відповідають істотним умовам, які виникають при трудових відносинах.
Позивач виконував роботу із землеустрою, як передбачено умовами договорів, у відпустці не перебував, виплата зарплати здійснювалася із великою заборгованістю, однак навіть після звільнення відповідач не провів з позивачем жодних розрахунків.
Відповідач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яким надсилалась копія позовної заяви з додатками, відзив та пояснення на позов не подали.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного провадження.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Землемер № 281117/01 від 28.11.2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на постійне місце роботи на посаду інженера-землевпорядника відділу землеустрою у Троїцькому районі та внесено до його трудової книжки відповідний запис.
28.11.17 р. між товариством та позивачем було укладено строковий трудовий договір з терміном дії до 01.01.2019 року та цивільно-правовий договір з терміном дії до 30.12.2018 року.
Відповідно до ст. 1 КЗпП України, даний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників. Частиною 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1. ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.2 ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Аналізуючи істотні умови трудового договору від 28.11.2017 року та цивільно-правового договору 28.11.2017 року, укладених між Товариством та фізичною особою - ОСОБА_1, суд дослідив наступне.
На підставі трудового договору від 28.11.2017 року та цивільно-правового договору 28.11.2017 року між сторонами виникли трудові відносини, які передбачали виконання позивачем як працівником посадових обов'язків на посаді інженера-землевпорядника, що відповідає Національному класифікатору України ДК 003:2010 Класифікатору професій , який затверджено Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327.
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. цивільно-правового договору від 28.11.2017 визначалося, що позивач зобов'язується виконувати роботи, визначені цим договором, а відповідач - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін. Працівник зобов'язувався відповідати вимогам, які повинні мати за своєю професійною діяльністю у сфері землеустрою сертифіковані інженери-землевпорядники, - мати вищу освіту за спеціальністю та кваліфікацію у галузі знань землеустрою, мати стаж роботи не менше одного року, тощо.
Ліцензію на проведення робіт із землеустрою мав відповідач, позивач у відносинах з відповідачем виступав як фізична особа виконуючи трудові обов'язки.
Наказом відповідача від 28.11.2017 року № 281117/2 Щодо використання та зберігання факсиміле, печатки, електронного цифрового підпису та електронної печатки сертифікованого інженера-землевпорядника , затверджено порядок виростання на підприємстві факсиміле, печатки, електронного цифрового підпису та електронної печатки сертифікованого інженера-землевпорядника позивача та встановлено відповідальну особу по їх зберіганню та використанню визначено Генерального директора.
Оплата праці згідно п. 1.1. трудового договору від 28.11.2017 приймався для виконання роботи на посаду сертифікованого інженера-землевпорядника з окладом, який розраховувався за формулою Мінімальна заробітна плата за поточний місяць +100 грн. і одержує при обчисленні суму в гривнах на місяць . Згідно таблиці розрахунків доходу на 2017-2018 роки розмір ставки мінімальної заробітної плати визначався згідно законодавства України, періоди її виплати визначалися 30.11.2017 року, а в наступному 15-х числах місяця.
Пунктом 2.1. цивільно-правового договору від 28.11.2017 року було передбачено, що відповідач зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи,передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін. Розділом 4 договору від 28.11.2017 Оплата праці та соціально-побутове забезпечення працівника було зазначено таблицю розрахунку доходу працівника на 2017-2018 роки, згідно якого розмір ставки заробітної плати та період, який хоча і був встановлений на квартал, однак співпадав із термінами податкової звітності Відповідача за вимогами Податкового кодексу України для податкового кварталу, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).
Також, пунктом 4.4 цивільно-правового договору від 28.11.2017 передбачалося, що з дня прийняття Позивача як працівника на постійну роботу до Відповідача та до дня внесення відомостей в Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників Працівникові оплачується заробітна плата по трудовому та цивільно-правовому договорах виключно у розмірі мінімальної заробітної плати.
Згідно поданої до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру заяви про включення інформації про сертифікованого інженера-землевпорядника до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників від 20.11.2017 на підставі якої Позивача будо внесено відомості в реєстр як про сертифікованого працівника ТОВ Сільськогосподарське підприємство Землемер , відповідне було внесено що підтверджується записом в реєстрі під номером 160.
Відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 трудового договору від 28.11.2017, Товариство зобов'язане було дотримуватися всіх вимог законодавства України. Обидві сторони трудового договору мали право здійснювати всі права, передбачені КЗпП України та колективним договором. Також, розділом 6 та 7 визначено у трудовому договорі гарантії та види, умови соціального страхування. Згідно пункту 6.1. трудового договору, в період дії цього договору на позивача поширюються всі гарантії та компенсації передбачені чинним законодавством України.
Пунктом 4.3. цивільно-правового договору від 28.11.2017, передбачається, що працівнику надається щорічна відпустка відповідно до вимог чинного законодавства України. До щорічної відпустки виплачується матеріальна допомога відповідно до вимог чинного законодавства України, колективного трудового договору Роботодавця.
Таким чином, за виконану роботу по трудовому та цивільно-правовому договорах здійснювалася виплата заробітної плати, яка мала системний характер, виконання робіт не передбачало підписання актів виконаних робіт, більше того Відповідач взяв на себе зобов'язання дотримання гарантій трудового законодавства.
Робота у Товаристві є основним робочим місцем для позивача згідно п. 1.6 трудового договору від 28.11.2018, згідно пункту 3.1. якого для позивача було встановлено режим праці і відпочинку, передбачений загальними правилами внутрішнього трудового розпорядку, встановленими у Роботодавця відповідно до КЗпП України та іншими нормативними актами.
Згідно цивільно-правового договору від 28.11.2017 позивач зобов'язувався дотримуватися встановленим загальним правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача (пункт 2.3 цього договору) та режиму роботи (розділ 3 Робочий час цього договору).
В трудовому договорі та цивільно-правовому договорі від 28.11.2017 зазначається, що невід'ємною частиною цих договорів є загальні правила внутрішнього удового розпорядку Роботодавця (відповідача), які Працівник (позивач), згідно п. 2.3. зобов'язується виконувати.
Також, пунктом 2.5 цивільно-правового договору від 28.11.2017 задекларовано обов'язок Роботодавця (відповідача) щодо забезпечення умов роботи на робочому місці з зазначенням достовірних характеристик, компенсацій і пільг Працівнику (позивачу) за роботу в небезпечних і шкідливих умовах.
Згідно пункту 1.7 трудового договору та пункту 2.5 цивільно-правового договору від 28.11.2017, робоче місце підпадає під ознаки надомної роботи, про всі запобіжні заходи та небезпеки Роботодавець попередив, що робота здійснюється в селекторному режимі контролю з боку Відповідача, робоче місце організовується самостійно, але з визначеними вимогами Роботодавця, також визначається яким чином будуть використовуватися від імені підприємства факсиміле та печатки, які необхідні при виконанні трудових функцій Працівнику (позивачу).
Відповідно до п. 20 Рекомендації Міжнародної організації праці щодо надомної праці № 184 роботодавці повинні: проінформувати надомників про всі небезпеки, пов'язані з їхньою роботою, які відомі або мають бути відомі роботодавцю, запобіжні заходи, яких треба вжити, і навчити їх у належний спосіб, за потреби; забезпечити, щоб надані надомникам машини, інструменти чи інше обладнання мали відповідні захисні пристрої, і вжити розумні заходи, які забезпечували б їхнє належне технічне обслуговування; надати надомникам безоплатно всі необхідні засоби індивідуального захисту.
Роботодавець (Відповідач) зобов'язаний дотримуватися всіх вимог законодавства України (п. 2.3 трудового договору). Пунктом 2.4 цивільно-правового договору від 28.11.2017, відповідач зобов'язувався контролювати організовану роботу позивача, забезпечення безпечних і не шкідливих умов праці, облаштованого місця відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці.
Аналізуючи трудовий договір та цивільно-правовий договір, які були укладені 28.11.2017 року між позивачем та відповідачем суд дійшов висновку, що праця позивача в процесі виробництва та виконання трудових функцій, які регламентовані вищевказаними договорами передбачають підпорядкованість праці правилам внутрішнього розпорядку, до яких відповідно належать і режим роботи, вимоги до робочого місця та дотримання протипожежних норм.
Основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. Таким чином, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу.
Таким чином, вищевказані договори, укладені з між позивачем та відповідачем, мали мету здійснення і забезпечення трудової функції за якими працівник зобов'язаний був виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї професій, спеціальності, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в Товаристві. При цьому, після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припинялася. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
З урахуванням поданих письмових доказів до позовної заяви, правовідносини між позивачем та відповідачем є трудовими і в контексті укладеного трудового договору та цивільно-правового договору від 28.11.2017 року, вони регулюються ст. 24 КЗпП України.
Статтею 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що в структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні компенсаційні виплати. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства або які провадяться по над встановлені зазначеними актами.
Статтями 115 КЗпП України та 24 Закону України Про оплату праці встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Позивач виконував роботу із землеустрою, як передбачено умовами трудового договору та цивільно-правового договору від 28.11.2017 року згідно займаної посади інженера-землевпорядника. Також, Позивач був внесений до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників як сертифікований інженер-землевпорядник, працівник ТОВ Сільськогосподарське підприємство Землемер з 30.11.2017 року.
Заробітну плату отримував на картковий зарплатний рахунок АТ Ощадбанк , однак за період трудових відносин з 28.11.2017 року по 30.07.2018 року виплата заробітної плати була здійснена 28.12.2017 року в розмірі 6965,00 грн. та 13.02.2017 року - в розмірі 2039,75 грн.. що в сумі становить 9004,75 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача від 06.04.2018 року.
Обумовлених та передбачених договорами 13200 на місяць у 2017 році та 13800 на місяць у 2018 році позивачу не виплачено відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні.
З електронної переписки між позивачем та генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Землемер Лещеок Володимиром Борисовичем за 06.03.2018 року визнано заборгованість та запропоновано подекадне погашення заборгованості.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у наведені строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (статті 116, 117 КЗпП України ).
Відповідно до ст. 67 КЗпП України, пункту 3 договору від 28.11.2017 та трудового договору режим роботи визначався за правилами трудового розпорядку. Робочий час з 08.00 до 17.00 год. від понеділка до п'ятниці включно, з перервою на обід з 12.00 до 13.00, вихідні субота та неділя, святкові дні - відповідно до рекомендацій державних службовців в Україні.
Відповідно до ст. 73 КЗпП України та розпорядженнями КМ України від 16.11.2016 року № 850-рта від 11.01.2018 № 1-р, робочих днів за період роботи позивача від 28.11.2017 по 30.07.2018 становить 168 днів.
Заборгованість по виплаті заробітної плати за трудовим договором та цивільно-правовим договором від 28.11.2017 за період роботи з 28.11.2017 по 30.07.2018 становить: за грудень 2017 - 4195,25 грн., за січень 2018 - 13800,00 грн., за лютий 2018 - 13800,00 грн., за березень 2018-13800,00 грн., за квітень 2018 - 13800,00 грн., за травень 2018-13800,00 грн., за червень 2018- 13800,00 грн., липень 2018-13800,00 грн., що в сумі становить 100 795, 25 (сто тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 00 коп.) грн.
Згідно пункту 6.1. трудового договору, в період дії цього договору на позивача поширювалися всі гарантії та компенсації передбачені чинним законодавством України. Пунктом 4.3. цивільно-правового договору від 28.11.2017, передбачається, що працівнику надається щорічна відпустка відповідно до вимог чинного законодавства України. До щорічної відпустки виплачується матеріальна допомога відповідно до вимог чинного законодавства України, колективного трудового договору Роботодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Зазначене положення дублюється у частині першій статті 83 КЗпП України. Статтею 116 КЗпП України, днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.
Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 (далі - постанова КМ України № 100), обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Відповідно до ст. 75 КЗпП України та ст. 6 Закону України Про відпустки тривалість щорічної відпустки становить 24 календарні дні.
Відповідно до пункту 7 постанови КМ України № 100, нарахування виплат компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
Тобто період за який повинна обчислюватися компенсація за невикористану відпустку у випадку з позивачем рахується за період з 01.12.2017 року по 30.06.2018 року.
Робочі дні відпрацьовані за період роботи від 01.12.2017 по 30.06.2018 року складають 143 днів.
Сумарний заробіток за фактично відпрацьований період з 01.12.2017 по 30.06.2018 становить - 86995, 25 (вісімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 25 копійок) грн.
Щорічна відпустка, яка належить по праву позивачу становить - 24 календарні дні на рік, тобто з розрахунку на календарний рік маю право по два календарні дні відпустки на місяць. Оскільки звітній період з грудня 2017 по червень 2018 становить 7 місяців, то позивач мав право мати, а не використав 14 календарних днів відпустки.
Компенсації за невикористані відпустки становити: 86995, 25 грн./ 143 д.* 14 календарних днів відпустки = 8517,02 (вісім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 02 копійки) грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу законів про працю України він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, такий правовий висновок дано Верховним Судом України в рамках справ № 6-1638цс17, № 6-1626цс17№ 6-1395цс16.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, норми пункту 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року теж розповсюджують свою дію і на гарантію компенсації невикористаної відпустки, яка є складовою заробітної плати.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі Федоренко протиУкраїни ЄСПЛ констатував, що право власності, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (у справі Ковач проти України , у справі Мельниченко проти України , у справі Чуйкі напроти України тощо).
Статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Зміст права на захист полягає у можливості фізичної особи у встановленому законом порядку звернутися до суду за охороною свого права і захистити його відповідними способами, передбаченими законом. Особливістю захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів є можливість вибору різних порядків забезпечення (визнання) порушення прав та правового впливу на порушника, що не обмежується способами, встановленими ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 233 ч.2 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналізуючи докази за власним внутрішнім переконням, виходячи з верховенства закону суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню на користь позивача загальна сума 109 312, 27 (сто тисяч триста дванадцять гривень 27 коп.) грн., яка включає: заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 100 795, 25 (сто тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 00 коп.) грн. компенсацію щорічну відпустку в кількості 14 календарних днів в розмірі 8517,02 (вісім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 02 копійки) грн..
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1093,12 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 24, 67, 73, 115 116, 117, 233, КЗпП України, ст.ст. 2, 24 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 3, 7, 8, 10, 13, 76, 89, 141, 263-265, 274-279, п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Землемер (код ЄДРПОУ 37645080, Луганська обл., Сватівський район, с. Оборотнівка, вул. Селищна, буд. 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_1, АДРЕСА_1) 109 312, 27 (сто тисяч триста дванадцять гривень 27 коп.) грн.: в т. ч. заборгованість по заробітній платі в розмірі 100 795, 25 (сто тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 25 копійок) грн. та компенсацію щорічну відпустку в кількості 14 календарних днів в розмірі 8517,02 (вісім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 02 копійки) грн..
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Землемер (Код ЄДРПОУ 37645080) на користь ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_1) заборгованості по заробітній платі в межах розміру за один місяць з врахуванням відрахувань податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Землемер (код ЄДРПОУ 37645080, Луганська обл., Сватівський район, с. Оборотнівка, вул. Селищна, буд. 8) на користь держави судовий збір в розмірі 1093,12 (одна тисяча дев'яносто три гривні 12 копійок) грн..
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ільтьо І. І.
Суд | Берегівський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 18.10.2018 |
Оприлюднено | 19.10.2018 |
Номер документу | 77185741 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Берегівський районний суд Закарпатської області
Ільтьо І. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні