Рішення

від 09.10.2018 по справі 805/5030/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 р. Справа№805/5030/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Вістек» (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру. буд. 6) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (юридична адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000301410 від 12.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що контролюючий орган неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 326949 грн., оскільки господарські операції позивача з ТОВ «СТМ» , ТОВ «ТД «Схід Алекс» , ТОВ «Цветмет ЛТД» , ТОВ «Компанія «Адалят» , ТОВ «ТК «Аксель» , ППП «Стройкомплект» мали реальних характер та здійснювались у межах господарської діяльності.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки відповідачем не було встановлено походження товарів. Також вважає неприйнятними висновки про нереальність здійснення господарських операцій на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок , оскільки нарахування податків не може ґрунтуватись на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000301410 від 12.06.2018 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в результаті перевірки був встановлений факт формування податкового кредиту по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентами ТОВ «СТМ» , ТОВ «ТД «Схід Алекс» , ТОВ «Цветмет ЛТД» , ТОВ «Компанія «Адалят» , ТОВ «ТК «Аксель» , ППП «Стройкомплект» .

Зазначає, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу.

Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.07.2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 08.08.2018 року.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року зупинено провадження в адміністративній справі для надання часу для примирення сторін до 18.09.2018 року.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2018 року.

09.10.2018 року представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Також в судовому засіданні 09.10.2018 року до закінчення судових дебатів представник позивача подав заяву в усній формі про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з'ясував наступні обставини справи.

Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Вістек» (код ЄДРПОУ 31226457, 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 6) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 14.02.2001 року, перебуває на обліку в Бахмутській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (том 1 ас. 63-67) .

16.05.2018 року за результатами документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «Вістек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено акт №498/05-99-14-10/31226457 (том 1 а.с. 72-132).

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення, в тому числі, п.198.1 та 198.3 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI зі змінами та доповненнями, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету у сумі 401261 грн., у тому числі:

- в листопаді 2015 року на 170 грн.;

- в липні 2016 року на суму 103993 грн.;

- в вересні 2016 року на суму 145148 грн.;

- в жовтні 2016 року на суму 75563 грн.,

- в листопаді 2016 року на суму 7390 грн.,

- в грудні 2016 року на суму 68997 грн.;

завищено від'ємне значення на суму 326949 грн. у тому числі:

-в січні 2017 року на суму 62049 грн.;

-в лютому 2017 року на суму ПДВ 90668 грн.;

-в березні 2017 року на суму 65000 грн.;

- в червні 2017 року на суму 66278 грн.;

- в листопаді 2017 року на суму 3061 грн.;

- в грудні 2017 року на суму 39893 грн.

Позивачем 22.05.2018 року (вих. №758/36) було направлено на адресу відповідача заперечення на вищезазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких на адресу позивача була направлена відповідь на заперечення до акту перевірки від 07.06.2018 року №24299/10/05-99-14-10 про залишення без змін розділу ІV Висновок акту перевірки №498/05-99-14-10/31226457 від 16.05.2018 року (том 1 а.с. 133-136, 137-165).

На підставі акту перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийняло податкове повідомлення - рішення від 12.06.2018 року №0000301410, відповідно до якого встановлено завищення від'ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 326949 грн. (том 1 а.с. 70).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Судом встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 30.12.2016 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Сучасні технології маркетингу укладений договір постачання №3/В/17, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а постачальник продає продукцію (том 2 а.с. 23-24).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковими накладними: № 1 від 17.01.2017 року, № 2 від 18.01.2017 року, № 3 від 18.01.2017 року, № 60 від 18.01.2017 року, № 4 від 24.01.2017 року, № 5 від 31.01.2017 року;

- податковими накладними: № 1 від 17.01.2017 року, № 2 від 18.01.2017 року, № 3 від 18.01.2017 року, № 4 від 24.01.2017 року, № 5 від 31.01.2017 року;

- товарно-транспортними накладними: № 1 від 17.01.2017 року, № 2 від 18.01.2017 року, № 3 від 18.01.2017 року, № 4 від 24.01.2017 року, № 5 від 31.01.2017 року;

- витягами з сертифікатів: від 17.01.2017 року на блок граф. МПГ-7, ПС; від 17.01.2017 року на коло П6М5 Ф60; від 17.01.2017 року на коло 7X3 Ф150; від 17.01.2017 року на блок граф. МПГ-7, ПС;

- платіжними дорученнями: № 646 від 02.02.2017 року, № 388 від 04.01.2017 року;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ" ВІСТЕК" з ТОВ "Сучасні технології маркетингу" станом на 01.02.2017 року;

- журналом-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу"; журналом-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. - ТОВ "Сучасні технології маркетингу";

- накладними на внутрішнє переміщення матеріалів з 99 складу: на 062 №26, на 062 №29;

- звіти про використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за січень 2017 року, за лютий 2017 року;

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу: на цех код 121089; на цех код 432248; на цех код 432089; на цех код 432014;

- розшифровками витрат металу на виготовлення інструменту механічним цехом у лютому 2017 року, у січні 2017 року, у березні 2017 року (том 2 а.с. 25-71);

26.12.2016 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Торговий дім Схід Алекс укладено договір постачання № 14/В/17, за умовами якого покупець приймає у власність, а постачальник продає продукцію (том 2 а.с. 72-73).

Виконання умов договору підтверджене:

- платіжними дорученнями: № 1370 від 30.03.2017 року, № 1672 від 27.04.2017 року; № 1671 від 27.04.2017 року; № 622 від 01.02.2017 року;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ" ВІСТЕК" з ТОВ "ТД "Схід Алекс";

- видатковими накладними: РН-0000004 від 16.01.2017 року, РН-0000031 від 04.04.2017 року, РН-0000034 від 12.04.2017 року;

- товарно-транспортними накладними: 1/16 від 16.01.2017 року, 1/04 від 04.04.2017 року, 1/12 від 12.04.2017 року;

- податковими накладними: № 5 від 16.01.17 р. № 34 від 30.03.17 р. № 37 від 04.04.17 р.

- випискою із сертифіката якості №2 на феросиліцій;

- сертифікатом якості на феротитан; сертифікатами на феротитан, феросиліцій , ферохром;

- журналом-ордером по рахунку 37101000 розрахунками з авансу виданого - сировина з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс"; журналом-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - сировина з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс" ; журналом-ордером по рахунку 37101000 Розрахунки з авансу виданого - сировина з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс"; журналом-ордером по рахунку 37101000 Розрахунки з авансу виданого - сировина з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс"; журналом-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - сировина з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року - ТОВ "ТД "Схід Алекс";

- звітами по переміщенням ТМЦ: з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року з 98 складу на 03; з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року; з 98 складу на 03 з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року; з 98 складу на 03 з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року; з 98 складу на 03; з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року; з 98 складу на 03 з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року; з 98 складу на 03 з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року; з 98 складу на 03; з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року з 98 складу на 03;

- аналітичними картками руху матеріалів з 98 складу на 03 кладову: код 112019, код 112038, код 112018;

- аналітичними картками руху матеріалів з 03 кладової: код 112019, код 112038, код 112018;

- відомостями отримання і витрат компонентів для виробництва та продажу електродів на компоненти: феротитан; ферохром; феросиліцій (том 2 а.с. 74-125).

11.01.2017 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Цветмет ЛТД укладений договір поставки № 655, за умовами якого покупець приймає, а постачальник передає у власність продукцію (том 2 а.с. 126-128).

Виконання умов договору підтверджене:

- додатком № 1 від 02.02.2017 року до Договору постачання 655 від 11.01.2017 року;

- сертифікатом якості № 2-Б від 06.02.2017 року на концентрат рутиловий марок ТУ У 14-10-016-98;

- видатковою накладною СМ06/02-01 від 06.02.2017 року;

- товарно-транспортною накладною №6 від 06.02.2017 року;

- податковою накладною № 2 від 02.02.2017 року;

- платіжним дорученням № 653 від 02.02.2017 року;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ТОВ "Цветмет ЛТД"

- журналом-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - сировина з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року - ТОВ "Цветмет ЛТД", журналом-ордером по рахунку 37101000 Розрахунки з авансу виданого - сировина з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року - ТОВ "Цветмет ЛТД";

- аналітичні картки руху матеріалів з 98 складу на 03 кладову код 112007: за січень 2017 року, за квітень 2017 року;

- відомість отримання і витрат компонентів для виробництва та продажу електродів (рутиловий концентрат);

- норми витрат матеріалів для виробництва однієї тони електродів марки УОНІ13/55; МРЗ (з барвником); Т620 (том 2 а.с. 129- 145).

30.12.2016 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Компанія Адалят укладений договір постачання № 19/В/17, за умовами якого покупець приймає, а постачальник продає у власність продукцію (том 2 а.с. 146).

Виконання умов договору підтверджене:

-видатковою накладною № РН-0000174 від 21.06.2017 року;

- податковою накладною № 26 від 19.06.2017 року;

- товарно-транспортною накладною № РН-0000174 від 21.06.2017 року;

- платіжним дорученням № 2113 від 19.06.2017 року;

- сертифікатом якості на поковку інструментальну штамповану;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ТОВ "Компанія "Адалят";

- журналом-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року - ТОВ "Компанія "Адалят"; журналом-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року - ТОВ "Компанія "Адалят";

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу на цех код 432011: з 01.06.2017 року по 31.07.2017 року; з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року;

- накладною на внутрішнє переміщення матеріалів з 99 складу на 062 №8;

- звітом на використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за червень 2017 року;

- актом приймання-здачі технологічного інструмента виготовленого механічним цехом і переданого ковальсько-пресовому цеху за вересень 2017 року;

- звітом на використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за вересень 2017 року;

- накладною на списання ТМЦ з 062 складу на виготовлення інструменту №129 (том 2 а.с. 147-185).

25.12.2014 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Торгівельна компанія Аксель укладений договір № 6/В/15, за умовами якого покупець приймає, а постачальник поставляє і передає у власність продукцію (том 2 а.с. 186).

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковою накладною № 20 від 08.11.2017 року;

- товарно-транспортною накладною № 18 від 08.11.2017 року;

- податковою накладною № 2 від 08.11.2017 року;

- платіжним дорученням N9 3461 від 08.11.2017 року;

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ТОВ "ТК "Аксель";

- надходженням ел.матеріалів на 99 склад;

- накладною на внутрішнє переміщення матеріалів з 99 складу на 011 N97,8;

- журналами-ордерами по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року - ТОВ "ТК "Аксель"; по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року - ТОВ "ТК "Аксель";

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу: на цех код 193067, на цех код 193135, на цех код 193136, на цех код 193137, на цех код 195163, на цех код 195280, на цех код 195003, на цех код 195046, на цех код 195008, на цех код 195054, на цех код 195055, на цех код 195803, на цех код 195372, на цех код 195515, на цех код 195060, на цех код 195004;

- відомістю надходження/витрат з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року на матеріальну кладову цеху ланцюгів;

- звітом про використання допоміжних матеріалів по цеху ланцюгового виробництва за листопада 2017 року (том 3 а.с. 187-216).

14.11.2017 року між ПрАТ Вістек та ППП Стройкомплект укладений договір № 14/11-17, за умовами якого покупець приймає, а постачальник поставляє і передає у власність продукцію (том 3 а.с. 1-3).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікаціями №1 від 20.11.2017 року; №2 від 14.11.2017 року;

- платіжними дорученнями: № 4130 від 14.12.2017 року, № 4888 від 15.02.2018 року, № 5453 від 04.04.2018 року;

- акт звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ППП "Стройкомплект"

- видатковими накладними: № 36 від 01.12.2017 року, № 37 від 01.12.2017 року, № 39 від 21.12.2017 року, № 40 від 21.12.2017 року, № 41 від 22.12.2017 року;

- податковими накладними: № 1 від 01.12.2017 року, № 2 від 01.12.2017 року, № 4 від 21.12.2017 року, № 5 від 21.12.2017 року, № 7 від 22.12.2017 року;

- товарно-транспортними накладними: №36 від 01.12.2017 року, № 37 від 01.12.2017 року, № 39 від 21.12.2017 року, № 40 від 21.12.2017 року, № 41 від 22.12.2017 року;

- витягами з сертифікатів: від 01.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф50, від 01.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф80, від 01.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф100, від 21.12.2017 року на коло 7X3 Ф150 від 21.12.2017 року на коло 7X3 Ф100 від 21.12.2017 року на коло ХВГ Ф160 від 21.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф100 від 21.12.2017 року на коло 5ХВ2С Ф50 від 22.12.2017 року на коло Р18 Ф50;

- журналами-ордерами: по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - ППП "Стройкомплект"; по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - ППП "Стройкомплект";

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу: на цех код 432120; на цех код 432301; на цех код 432269; на цех код 432089; складу на цех код 432013; на цех код 432049; на цех код 432104; на цех код 432120; на цех код 432013; на цех код 432104; на цех код 432301; на цех код 432049; на цех код 432089; на цех код 432269;

- звітом про використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за грудень 2017 року;

- витратами металу по нормі на виготовлення інструменту переданого у грудні 2017 року;

- актом приймання-здачі технологічного інструменту виготовленого механічним цехом і переданого ковальсько-пресовому цеху за грудень 2017 року; актом приймання-здачі технологічного інструмента виготовленого механічним цехом і переданого цеху ланцюгового виробництва за грудень 2017 року;

- накладними на списання ТМЦ з 062 складу на виготовлення інструменту №176 від 13.12.2017 року, №179 від 18.12.17 року (том 3 а.с. 4-59).

Факт оплати товарів по вказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями: № 646 від 02.02.2017 року; № 388 від 04.01.2017 року; № 1370 від 30.03.2017 року; № 1672 від 27.04.2017 року; № 1671 від 27.04.2017 року; № 622 від 01.02.2017 року; № 653 від 02.02.2017 року; № 2113 від 19.06.2017 року; № 3461 від 08.11.2017 року; № 4130 від 14.12.2017 року; № 4888 від 15.02.2018 року, № 5453 від 04.04.2018 року (том 1 а.с. 46,47, 74, 75, 76,83, 134, 151, 191, том 2 а.с. 6, 7, 8).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п. а п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов'язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Крім того, реальність вищезазначених господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності позивача та наявністю у позивача відповідної матеріально-технічної бази. На підтвердження зазначених обставин позивачем надані приймально-здавальні акти, картки складського обліку матеріальних цінностей, приходи на склади, накладні на внутрішнє переміщення, звіти про використання матеріалів, динаміку витрат продукції, аналітичні картки руху матеріалів, звіти по переміщення товарів, картки обліку використаного інструменту.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем, зокрема, п. 198.1., п. 198.3., ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено від'ємне значення на суму 326949 грн., а саме: в січні 2017 року на суму 60049 грн., в лютому 2017 року на суму 90668 грн., в березні 2017 року на суму 65000 грн., в червні 2017 року на суму 66278 грн., в листопаді 2017 року на суму 3061 грн., в грудні 2017 року на суму 39893 грн., які зазначені в податкових накладних по операціям з придбання продукції у ТОВ «СТМ» , ТОВ «ТД «Схід Алекс» , ТОВ «Цветмет ЛТД» , ТОВ «Компанія «Адалят» , ТОВ «ТК «Аксель» , ППП «Стройкомплект» , у зв'язку з тим, що дані операції є безтоварними, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача і вбачається з матеріалів справи, висновки, що товари, реалізовані в ході виконання договорів постачання, мають невідоме джерело походження, зроблені відповідачем на підставі податкової інформації.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність ТОВ «СТМ» , ТОВ «ТД «Схід Алекс» , ТОВ «Цветмет ЛТД» , ТОВ «Компанія «Адалят» , ТОВ «ТК «Аксель» , ППП «Стройкомплект» в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв'язку з чим суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність укладених позивачем договорів з вищезазначеними контрагентами, щодо яких виник спір, є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що виключає можливість покладення їх в основу спірного рішення.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії".

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. «б» 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.06.2018 року № НОМЕР_1 податковий орган діяв всупереч вимог закону та безпідставно визначив суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 326949 грн.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пп. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Позивач не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ «СТМ» , ТОВ «ТД «Схід Алекс» , ТОВ «Цветмет ЛТД» , ТОВ «Компанія «Адалят» , ТОВ «ТК «Аксель» , ППП «Стройкомплект» за спірний період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 4904,23 грн., здійснені приватним акціонерним товариством «Машинобудівний завод «Вістек» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295, ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №0000301410 від 12.06.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 326949 грн. без штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» (код ЄДРПОУ 31226457; юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру. буд. 6) судові витрати у сумі 4904,23 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 09.10.2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 18.10.2018 року.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 17.10.2018 року на 9 год. 30 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1.

Встановити позивачу строк протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.