Рішення

від 09.10.2018 по справі 805/5031/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 р. Справа№805/5031/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Вістек» (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру. буд. 6) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (юридична адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000311410 від 12.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вважає податкове повідомлення-рішення від №0000311410 від 12.06.2018 року недійсним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «СТМ» , ТОВ «ВАРІОКОМ» , ТОВ «УКРБУД» , зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000311410 від 12.06.2018 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в результаті перевірки був встановлений факт формування податкового кредиту по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентами ТОВ «СТМ» , ТОВ «ВІРІОКОМ» , ТОВ «УКРБУД» .

Зазначає, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу.

Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.07.2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 08.08.2018 року.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року зупинено провадження в адміністративній справі для надання часу для примирення сторін до 18.09.2018 року.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2018 року.

09.10.2018 року представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Також в судовому засіданні 09.10.2018 року до закінчення судових дебатів представник позивача подав заяву в усній формі про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з'ясував наступні обставини справи.

Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Вістек» (код ЄДРПОУ 31226457, 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 6) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 14.02.2001 року, перебуває на обліку в Бахмутській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (том 1 ас. 66-70) .

16.05.2018 року за результатами документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «Вістек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено акт №498/05-99-14-10/31226457 (том 1 а.с. 75-136).

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення, в тому числі, п.198.1 та 198.3 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI зі змінами та доповненнями, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету у сумі 401261 грн., у тому числі:

- в листопаді 2015 року на 170 грн.;

- в липні 2016 року на суму 103993 грн.;

- в вересні 2016 року на суму 145148 грн.;

- в жовтні 2016 року на суму 75563 грн.,

- в листопаді 2016 року на суму 7390 грн.,

- в грудні 2016 року на суму 68997 грн.;

завищено від'ємне значення на суму 326949 грн. у тому числі:

-в січні 2017 року на суму 62049 грн.;

-в лютому 2017 року на суму ПДВ 90668 грн.;

-в березні 2017 року на суму 65000 грн.;

- в червні 2017 року на суму 66278 грн.;

- в листопаді 2017 року на суму 3061 грн.;

- в грудні 2017 року на суму 39893 грн.

Позивачем 22.05.2018 року (вих. №758/36) було направлено на адресу відповідача заперечення на вищезазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких на адресу позивача була направлена відповідь на заперечення до акту перевірки від 07.06.2018 року №24299/10/05-99-14-10 про залишення без змін розділу ІV Висновок акту перевірки №498/05-99-14-10/31226457 від 16.05.2018 року (том 1 а.с. 137-140, 141-168).

На підставі акту перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийняло податкове повідомлення - рішення від 12.06.2018 року №0000311410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 601891,50 грн., з яких за основним платежем на суму 401261 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 200630,50 грн. (том 1 а.с. 73).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 25.12.2016 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Варіоком укладений договір постачання №4/В/15, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а постачальник продає продукцію (том 2 а.с. 19).

Виконання умов договору підтверджене:

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ" ВІСТЕК" з ТОВ "Варіком";

- видатковою 2237 від 16.11.2015 р року;

- податковою накладною № 94 від 12.11.2015 року;

- аналітичною карткою руху матеріалів з 98 складу на 04 кладову код 121145 з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року; аналітичною карткою руху матеріалів з 98 складу на 04 кладову код 121145 з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року;

- журналом-ордером по рахунку 37101000 Розрахунки з авансу виданого - сировина з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року - ТОВ "Варіоком"; журналом-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - сировина з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року-ТОВ " Варіоком";

- лімітно-забірною карткою на котушку К-200 (5 кг);

- відомістю отримання і витрат компонентів для виробництва та продажу електродів ( том 2 а.с. 20-30).

05.01.2016 року між ПрАТ Вістек та ТОВ Сучасні технології маркетингу укладено договір постачання № 3 В/16, за умовами якого покупець приймає у власність, а постачальник продає продукцію (том 2 а.с. 31-32).

05.01.2016 року ПрАТ Вістек та ТОВ Сучасні технології маркетингу укладено додаткову угоду до договору постачання № 3 В/16 (том 2 а.с. 33)

Виконання умов договору підтверджене:

- видатковими накладними: № 232 від 26.07.2016 року; № 233 від 26.07.2016 року, № 231 від 22.07.2016 року, № 229 від 21.07.2016 року, № 228 від 21.07.2016 року, № 227 від 20.07.2016 року, № 226 від 20.07.2016 року, № 225 від 19.07.2016 року, № 224 від 19.07.2016 року, № 242 від 12.09.2016 року; № 243 від 13.09.2016 року, № 244 від 14.09.2016 року, № 245 від 14.09.2016 року, № 246 від 15.09.2016 року, № 247 від 15.09.2016 року, № 203/167 від 30.09.2016 року, № 248 від 10.10.2016 року, № 249 від 12.10.2016 року, № 250 від 12.10.2016 року, № 251 від 12.10.2016 року, № 252 від 24.10.2016 року, № 253 від 31.10.2016 року, № 255 від 01.12.2016 року, № 256 від 01.12.2016 року, № 257 від 02.12.2016 року, № 258 від 05.12.2016 року, № 259 від 07.12.2016 року, № 267 від 26.12.2016 року, № 268 від 27.12.2016 року;

- податковими накладними: № 12 від 26.07.2016 року; № 9 від 22.07.2016 року; № 11 від 26.07.2016 року, № 7 від 21.07.2016 року, № 6 від 21.07.2016 року, № 5 від 20.07.2016 року, № 3 від 19.07.2016 року, № 2 від 19.07.2016 року, № 4 від 20.07.2016 року, № 2 від 13.09.2016 року, № 3 від 14.09.2016 року, № 4 від 14.09.2016 року, № 5 від 15.09.2016 року, № 6 від 16.09.2016 року,, № 1 від 10.10.2016 року, № 2 від 12.10.2016 року, № 3 від 12.10.2016 року, № 4 від 12.10.2016 року, № 5 від 24.10.2016 року, № 6 від 31.10.2016 року, № 1 від 01.12.2016 року, № 2 від 01.12.2016 року, № 3 від 02.12.2016 року, № 4 від 05.12.2016 року, № 5 від 07.12.2016 року, № 20 від 26.12.2016 року, № 2 від 18.11.2016 року, № 21 від 27.12.2016 року;

- товарно-транспортними накладними: № 10 від 26.07.2016 року; № 9 від 26.07.2016 року; № 8 від 22.07.2016 року; № 6 від 21.07.2016 року; № 5 від 21.07.2016 року; № 4 від 20.07.2016 року; № 3 від 20.07.2016 року; № 2 від 19.07.2016 року; № 1 від 19.07.2016 року; № 1 від 12.09.2016 року; № 1 від 12.09.2016 року; № 2 від 13.09.2016 року, № 3 від 14.09.2016 року, № 4 від 14.09.2016 року, Р203/167 від 30.09.2016 року, № 5 від 15.09.2016 року, № 6 від 16.09.2016 року, № 1 від 10.10.2016 року, № 2 від 12.10.2016 року, № 3 від 12.10.2016 року, № 4 від 12.10.2016 року, № 5 від 24.10.2016 року, № 6 від 31.10.2016 року, № 1 від 01.12.2016 року, № 3 від 02.12.2016 року, № 4 від 05.12.2016 року, № 5 від 07.12.2016 року, № 14 від 27.12.2016 року;

- витягами з сертифікатів: від 26.07.2016 року на дріт Х20Н80 Ф-5мм; від 26.07.2016 року на трубу 203*25 марка сталі 45ГОСТ 8732-78; від 26.07.2016 року на коло 6ХВ2С Ф-ІООмм; від 22.07.2016 року на коло ХВГ Ф-100 мм; від 22.07.2016 року на коло У8А Ф-бОмм; від 21.07.2016 року на блок графітовий МПГ-7ПС; від 21.07.2016 року на коло 65Г Ф-ІООмм; від 21.07.2016 року на коло 7X3 Ф-80мм; від 20.07.2016 року на коло Р6М5 Ф-бОмм; від 21.07.2016 року на коло 6ХВ2С Ф-ІООмм; від 21.07.2016 року на коло 6ХВ2С Ф-ІООмм; від 20.07.2016 року на коло Р6М5 Ф-бОмм ; від 20.07.2016 року на коло Р6М5 Ф-бОмм; від 20.07.2016 року на коло Р6М5 Ф-25мм; від 21.07.2016 року на коло 6ХВ2С Ф-ІООмм; від 19.07.2016 року на коло 65Г Ф100; від 19.07.2016 року на коло ХВГ Ф100; від 19.07.2016 року; від 19.07.2016 року до дроту Х20Н80 Ф-4мм; від 12.09.2016 р. Р6М5 Ф-бОмм; від 13.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф50; від 13.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф40; від 13.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф150; від 13.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф100, від 14.09.2016 р. на коло на коло Р6М5 Ф-60, від 14.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф100, від 14.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф40; від 14.09.2016 року на коло 5ХВ2С ф40; від 14.09.2016 року на коло 5ХВ2С ф150; від 14.09.2016 року на коло 5ХВ2С ф160; від 15.09.2016 року на блок графіт МПГ-7 ПС; від 16.09.2016 року блок графіт. МПГ-7, ПС, від 10.10.2016 року на коло Х20Н80 Ф5мм, від 10.10.2016 року на коло 7X3 Ф150мм, від 12.10.2016 року на коло ХВГ Ф100, від 12.10.2016 року на коло 7X3 Ф80, від 12.10.2016 року на коло 7X3 Ф150, від 12.10.2016 року на коло У8А Ф110, від 12.10.2016 року на коло У8А Ф160, від 12.10.2016 року на блок графіт. МПГ-7, ПС, від 12.10.2016 року на коло ХВГ Ф100, від 12.10.2016 року на коло Р6М5 Ф60, від 24.10.2016 року на коло 7X3 Ф150, від 31.10.2016 року на коло 7X3 Ф100, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф 40, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф 50, від 01.12.2016 року на коло 6ХВ2С Ф 150, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф 100, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф40, від 01.12.2016 року на коло 6ХВ2С Ф50, від 01.12.2016 року на коло 6ХВ2С Ф100, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф150, від 02.12.2016 року на дріт Х20Н80 Ф5, від 02.12.2016 року на дріт Х20Н80 Ф8, від 05.12.2016 року на коло 6ХВ2С Ф100, від 07.12.2016 року на коло 40Х Ф40;

- журнал-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу"; журнал-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу"; Журнал-ордер по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу";

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ТОВ "Сучасні технології маркетингу";

- накладними на внутрішнє переміщення матеріалів №1721, №1414, № 1438, №1711, №1408;

- аналітичними картками: руху матеріалів №274004; руху матеріалів на трубу Ф203 СТ45;

- звітами про використання допоміжних матеріалів по коморі по ковальсько-пресовому цеху: за грудень 2016 року; за вересень 2016 року;

- актами: №217 приймання виконаних робіт за грудень 2016 року, №218 за грудень 2016 року;

- відомості приходу/расходу з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року на матеріальну кладову ковальсько-пресового цеху;

- звітом про використання допоміжних матеріалів по цеху ланцюгового виробництва за липень 2016 року;

- актами приймання виконаних робіт: за липень 2016 року; за вересень 2016 року; за грудень 2016 р.

- звітом на використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за липень 2016 року; січень 2017р.

- динамікою витрат продукції, отриманої на ПрАТ "ВІСТЕК" від ТОВ "Сучасні технології маркетингу" з липня 2016 року по грудень 2017 року; з грудня 2016 року по листопад 2017 року;

- розшифровкою витрат металу на виготовлення інструменту механічним цехом: у грудні 2017 року, у серпні 2017 року, у квітні 2017 року, у лютому 2017 року, у січні 2017 року, у грудні 2016 року, у листопаді 2016 року, у жовтні 2016 року, у вересні 2016 року, у серпні 2016 року, у липні 2016 року;

- аналітичними картками руху матеріалів: код 432102, код 272010, код 274004, код 432089, код 432291, код 432104, код 432296, код 432226, код 432298, код 432061, код 432014, код 432242, код 432269, код 432238, код 432013, код 432280, код 432287, код 432297, код 432248, код 121089, код 432271, код 432239, код 432262; код 121089 код 432014 ,код 432226, код 432138, код 432262, код 432061, код 432298, код 432291, код 432248, код 432262, код 432248, код 432061, код 432014, код 432138, код 121089, код 432298, код 432291, код 432226, код 432269, код 432296, код 432242, код 432089, код 432248, код 432271, код 121089, код 432280, код 432262, код 432138, код 432061, код 432298, код 432226, код 432104, код 432013;

- накладною на внутрішнє переміщення матеріалів з 99 складу на 062 №3808,3740, з 99 складу на 062, з 99 складу на 051 N95013,5011, з 99 складу на 011 №6559, з 99 складу на 061 №6520,6524, з 99 складу на 081, 062 №7621,6521, з 99 складу на 062 №6523;

- звітом про використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за вересень 2016 року (том 2 а.с. 34-139, 148-233, том 3 а.с. 1-51, 72-182).

27.12.2013 року між ПрАТ Вістек та ПП УКРБУД укладено договір постачання № 11 В/14, за умовами якого покупець приймає у власність, а постачальник продає продукцію (том 3 а.с. 52).

25.12.2014 року ПрАТ Вістек та ПП УКРБУД укладено додаткові угоди до договору постачання № 11 В/16 (том 3 а.с. 53, 54).

Виконання умов договору підтверджене:

- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ" ВІСТЕК" з ПП "Укрбуд";

- накладною 49 від 12.10.2016 року, накладною 50 від 27.10.2016 року;

- податковою накладною № 8 від 12.10.2016 року; податковою накладною № 7 від 27.10.2016 року;

- журнал-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року -ТМЦ- ПП "Укрбуд", журнал-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року -ПП "Укрбуд";

- аналітичною карткою руху матеріалів з 99 складу на кладову код 482024;

- накладною на списання ТМЦ з 99 складу на 6 цех №5014, 5000;

- звітом про використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за жовтень 2016 рік;

- аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу на кладову код 482758, код 482024 (том 3 а.с. 53-71).

Факт оплати товарів по вказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями: № 1960 від 01.07.2016 року; № 2255 від 22.07.2016 року, № 2996 від 20.09.2016 року; № 2994 від 20.09.2016 року, № 2997 від 20.09.2016 року, № 2995 від 20.09.2016 року, № 2993 від 20.09.2016 року, № 3021 від 21.09.2016 року, № 3406 від 28.10.2016 року, № 378 від 28.12.2016 року, № 191 від 09.12.2016 року, № 172 від 08.12.2016 року, № 3835 від 08.12.2016 року, № 3583 від 18.11.2016 року, № 3310 від 13.10.2016 року (том 2 а.с. 20, 78, 79, 143, 148, 156, 161, 170, 175, том 3 а.с. 11, 53, 111-115).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п. а п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов'язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Крім того, реальність вищезазначених господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності позивача та наявністю у позивача відповідної матеріально-технічної бази. На підтвердження зазначених обставин позивачем надані приймально-здавальні акти, картки складського обліку матеріальних цінностей, приходи на склади, накладні на внутрішнє переміщення, звіти про використання матеріалів, динаміку витрат продукції, аналітичні картки руху матеріалів, звіти по переміщення товарів, картки обліку використаного інструменту.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем, зокрема, п. 198.1., п. 198.3., ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 401261 грн., у тому числі: в січні 2015 року на суму 170 грн., в липні 2016 року на суму 103993 грн., в вересні 2016 року на суму 145148 грн., в жовтні 2016 року на суму 75563 грн., в листопаді 2016 року на суму 7390 грн., в грудні 2016 року на суму 68997 грн., які зазначені в податкових накладних по операціям з придбання продукції у ТОВ «СТМ» , ТОВ «ВІРІОКОМ» , ТОВ «УКРБУД» , у зв'язку з тим, що дані операції є безтоварними, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача і вбачається з матеріалів справи, висновки, що товари, реалізовані в ході виконання договорів постачання, мають невідоме джерело походження, зроблені відповідачем на підставі податкової інформації.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність ТОВ «СТМ» , ТОВ «ВІРІОКОМ» , ТОВ «УКРБУД» в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв'язку з чим суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність укладених позивачем договорів з вищезазначеними контрагентами, щодо яких виник спір, є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що виключає можливість покладення їх в основу спірного рішення.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії".

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. «б» 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.06.2018 року № НОМЕР_1 податковий орган діяв всупереч вимог закону та безпідставно визначив суму збільшення за податковим зобов'язанням у розмірі 401261 грн., та застосував штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 200630,50 грн.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пп. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Позивач не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ «СТМ» , ТОВ «ВІРІОКОМ» , ТОВ «УКРБУД» за спірний період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 9028,37 грн., здійснені приватним акціонерним товариством «Машинобудівний завод «Вістек» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №0000311410 від 12.06.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 401261,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 200630,50 грн.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» (код ЄДРПОУ 31226457; юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру. буд. 6) судові витрати у сумі 9028,37 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 09.10.2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 18.10.2018 року.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 17.10.2018 року на 9 год. 45 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1.

Встановити позивачу строк протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.