Рішення

від 16.10.2018 по справі 0640/4021/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Житомирський окружний адміністративний суд

вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Житомир справа №0640/4021/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача Коцюка В.М.,

представника відповідача Фрегера Г.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" із позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 52 991,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми №10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" за 2017 рік складала 15 осіб. Вказує, що відповідач від числа середньооблікової кількості штатних працівників, що складає 15 осіб, повинен був працевлаштувати 1 особа з інвалідністю. За твердженнями позивача, відповідачем не працевлаштувало жодної особи з інвалідністю, а тому не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю-штатних працівників облікового складу за 2017 рік, передбачений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної інвалідів в Україні" у кількості одного робочого місця, внаслідок чого відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції на загальну суму 49 626,67 грн.

Зазначає, що у зв'язку із порушенням підприємством граничних термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної інвалідів в Україні", відповідачу також була нарахована пеня у розмірі 3 365,14 грн. станом на 06 серпня 2018 року.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 52 991,81 грн.

Процедура

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України подав до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву № 50 від 30.08.2018.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 призначено вказану адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 16 жовтня 2018 року 14:00.

В судове засідання призначене на 16.10.2018 о 14:00 прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Аргументи учасників справи

Відповідно до змісту позовних вимог та наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми №10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" за 2017 рік складала 146 осіб. Вказує, що відповідач від числа середньооблікової кількості штатних працівників, що складає 15 осіб, повинен був працевлаштувати 1 особа з інвалідністю. За твердженнями позивача, відповідачем не працевлаштувало жодної особи з інвалідністю, а тому не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю-штатних працівників облікового складу за 2017 рік, передбачений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної інвалідів в Україні" у кількості одного робочого місця, внаслідок чого відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції на загальну суму 49 626,67 грн.

Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву №50 від 30.08.2018 відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Зазначав, що згідно норм чинного законодавства відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми №10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у Об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" за 2017 рік складала 15 осіб, тобто повинно бути працевлаштовано 1 особа з інвалідністю. Так, 04.07.2016 відповідачем було прийнято на роботу особу з інвалідністю ОСОБА_3, 17.01.2017 його звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. В подальшому, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" з 18.01.2017 по 08.08.2017 регулярно подавалась звітність інформації про попит на робочу силу (вакансії) Форми №3-ПН з відміткою щодо наявності робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. 08 серпня 2017 року відповідачем прийнято на роботу на посаду майстра - особу з інвалідністю ОСОБА_4. Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для застосування до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" адміністративно-господарської санкції та пені за порушення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (а.с. 20-22).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" є юридичною особою - працедавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У червні 2018 року відповідач подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2017 року становила 15 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 49 626,67 грн (а.с. 8).

Згідно списку працюючих інвалідів в Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" за 2017 рік, на підприємстві протягом 2017 року працювала 1 особа із інвалідністю (а.с. 8 зворот).

26 червня 2018 року позивачем на адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" направлено претензію №40/18 за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2017 році вих. №04-92/779, відповідно до якої відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 49 626,67 грн (а.с. 10 та зворот)

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, підприємству у зв'язку із несплатою нарахованої йому суми адміністративно-господарських санкцій в сумі 49 626,67 грн в строки, визначені законодавством, нараховано пеню в сумі 3 365,14 грн. (а.с. 9)

Таким чином, загальна сума заборгованості Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" перед Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складає 52 991,81 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем сума адміністративно-господарської санкції не сплачено, позивач звернувся до суду про її стягнення разом з пенею.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XIІ (далі - Закон №875-XIІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно із ч. 2 та 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно із частиною 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з п.п.3,5 розділу І названого Порядку форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми №3-ПН) може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Згідно з ч.1, ч.2 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такі вимоги закону реалізуються відповідно до ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067 "Про зайнятість населення", згідно якої роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відтак, у справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми №3-ПН протягом відповідного року.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20.04.2017 (справа №817/724/16 (К/800/27680/16).

Верховний Суд України у своєму рішенні від 20.06.2011р. №21-60а11 виклав правову позицію щодо застосування положень статей 18-20 Закону №875-ХІІ, відповідно до якої обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. А оскільки відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Дану позицію підтримано й Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі №807/545/17.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

ОЦІНКА СУДУ

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10 - ПІ), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) за 2017 рік склала 15 осіб і відповідно норматив робочих місць для інвалідів становить 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем відповідно до наказу №301 від 04.07.2016 прийнято на роботу ОСОБА_3, якому встановлено інвалідність, 17.01.2017 останнього звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

В подальшому, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" в період з 18.01.2017 по 08.08.2017 регулярно подавалась звітність інформації про попит на робочу силу (вакансії) Форми №3-ПН з відміткою щодо наявності робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що свідчать копії звітів інформації про попит на робочу силу Форми №3-ПН від 18.01.2017, 16.02.2017, 10.07.2017, 31.07.2017 (а.с.25-30).

Відповідно до наказу №338 від 07 серпня 2017 року відповідачем прийнято на роботу на посаду майстра - ОСОБА_4 (а.с.31). Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Серія ЖИА №097087 ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності з 11 серпня 2008 року безстроково (а.с.32).

Висновки суду за результатом розгляду справи

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, він інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), самостійно здійснював пошук. Отже, в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України так наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" вжито всіх передбачених законодавством заходів спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Домбровського, 38, м.Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20401066) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Звягель" (вул. Пушкіна, 8-а, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708. РНОКПП/ЄДРПОУ: 35375714) про стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 18 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя Попова Оксана Гнатівна