Рішення

від 12.10.2018 по справі 1540/3496/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року м. Одеса Справа № 1540/3496/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал ОСОБА_1» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.01.2018 року №0007351212 та №0007361212 та повернути сплачені кошти у сумі 8823,63 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Головним державним інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування м. Одеси управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2 відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І та на підставі статті 76 розділу II Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - червень 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал солюшинс груп (далі - позивач). За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач) складено Акт №5989/15-32-12-12/40352311 від 19 серпня 2017 року. На думку відповідача дані перевірки свідчать про заниження по декларації з ПДВ за червень 2017 року суми, що сплачується до державного бюджету, у розмірі 9751 грн. та завищення суми від'ємного значення у розмірі 1807,00 грн. Після чого на адресу платника податків було надіслано 07.03.2018 року Податкове - повідомлення рішення від 18.01.2018 року №0007351212 на загальну суму 1807,00 та Податкове повідомлення - рішення №0007361212 від 18.01.2018 року на загальну суму 9930,00 грн. Позивач вважає прийняті ППР необґрунтованим, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже таким, що підлягають скасуванню. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що ГУ ДФС в Одеській області року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Індастріал ОСОБА_1 за наслідками якої складено акт перевірки від 19.08.2017 року №5989/15-32-12-12/40352311. При перевірці ГУ ДФС в Одеській області було використано інформацію яка зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Фахівцями ГУ ДФС в Одеській області встановлено, що ТОВ Індастріал ОСОБА_1 було виписано податкові накладні № 116 та № 117 за звітний (податковий) період червень 2017 року, та не включено до складу податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ Спец-Клімат-Контроль сума ПДВ 1936,03 грн. та Впроваджувальне мале колективне підприємство Авест сума ПДВ 7814, 46 грн. Таким чином, встановлено розбіжності між задекларованими показниками та даними Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно висновків даного акту перевірки ТОВ Індастріал ОСОБА_1 відображено податкові зобов'язання не в повному обсязі. Дані перевірки свідчать про заниження по декларації з ПДВ за червень 2017 року суми, що сплачується до державного бюджету (р. 18), у розмірі 9751 грн. та завищення суми від'ємного значення (р.19) у розмірі 1807р.

Ухвалою суду від 17.07.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним державним інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування м. Одеси управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2 відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І та на підставі статті 76 розділу II Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал солюшинс груп (далі - позивач) за звітний (податковий) період - червень 2017 року.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач) складено Акт №5989/15-32-12-12/40352311 від 19 серпня 2017 року. На думку відповідача дані перевірки свідчать про заниження по декларації з ПДВ за червень 2017 року суми, що сплачується до державного бюджету, у розмірі 9751 грн. та завищення суми від'ємного значення у розмірі 1807,00 грн.

На підставі вказаного акту прийнятті податкові - повідомлення рішення від 18.01.2018 року №0007351212, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1807,00 грн. та №0007361212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість загальну суму 9930,00 грн., у тому числі 7944 грн. основного зобов'язання та 1986 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.01.2018 року №0007351212 та №0007361212, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивачем 29.06.2017 року були подані на реєстрацію податкові накладні №110 від 29.06.2017 року на загальну суму 46886,78 грн. та №111 від 29.06.2017 року на загальну суму 11616,19 грн.

Податкова накладна № 110 була сформована за результатом проведення господарської операції між Позивачем та Впроваджувальним малим колективним підприємством Авест .

Податкова накладна №111 була сформована за результатом проведення господарської операції за договором між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Спец-Клімат -Контроль .

Податкові накладні були подані на реєстрацію в порядку встановленим чинним законодавством України за першою подією, а саме по факту отримання оплати 29.06.2017 року від Впроваджувального малого колективного підприємства Авест та Товариства з обмеженою відповідальністю Спец - клімат - контроль .

Тобто, вимог Податкового кодексу України платником податків не порушено.

Позивач відправив на реєстрацію податкові накладні №110, №111, але не отримав жодного підтверджуючого документу про прийняття податкової накладної або не прийняття.

Як зазначив представник позивача щоб переконатися в тому, отримав чи не отримав податковий орган податкові накладні, платник податків звертався за отриманням витягу з ЄДПН, але і його через некоректність функціонування комп'ютерної програми отримати не зміг.

Тому, позивач прийшов до висновку, що через некоректність функціонування програми, сформовані ним податкові накладні №110,111 не були отриманні контролюючим органом, через що позивач був вимушений подати до ЄДРПН податкові накладні, щодо тих же самих господарських операцій ще раз, вже відповідно з іншими номерами, а саме №116 від 29.06.2017 року та №117 від 29.06.2017 року, та доказів, що це спростовують відповідач суду не надав.

Згодом, як встановлено судом, після нормалізування роботи комп'ютерних програм, платнику податків надійшли квитанції щодо отримання 14.07.2017 року податковим органом податкових накладних за номерами №110, 111 від 29.06.2017 року (а.с. 91).

Вказане також підтверджується інформацією зазначеною в Єдиному державному реєстрі накладних позивача за червень 2017 року (а.с. 16).

Та згідно отриманих від ДФС квитанцій реєстрацію податкових накладних за №116, 117 було зупинено, та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Після чого, відповідно до вимог законодавства, платник податків повинен був надати письмові пояснення та документи, що підтвердять дійсність господарської операції, щодо якої подавались податкові накладні №116 та №117.

В іншому випадку, після зупинення реєстрації податкових накладних і не надходження від платника податків необхідних письмових пояснень та документів, що підтверджують дійсність господарської операції податковий орган приймає рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, наслідком чого є не отримання податкового кредиту.

Через те що позивачу стало відомо, що перші подані ним податкові накладні були зареєстровані, а відповідно податкові накладні за №116, 117 зупинені, тому він не надав податковому органу письмових пояснень, щодо дійсності господарської операції, так як вказані податкові накладні №116, 117 є нікчемними за своєю суттю та такими, що вже не потребують реєстрації. Крім того, у зв'язку з тим, що податкові накладні №116, 117 не були зареєстровані в ЄРПН через зупинення їх реєстрації, оформляти та реєструвати розрахунок коригування до податкових накладних не було доцільним, оскільки податкові накладні не пройшли реєстрацію, реєстраційний ліміт не змінився, право на податковий кредит не отримано.

Тому, враховуючи дані обставини, платник податків при формуванні податкової декларації з ПДВ за червень 2017 року задекларував відомості тільки, щодо податкових накладних №110 та №111, що були подані і зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Водночас, враховуючи те, що податкові накладні №116,117 є помилково сформованими та не мають відношення до договірних господарських відносин між підприємствами-контрагентами позивача та по факту господарської операції за податковими накладними №116, 117 не відбулось, то позивач їх не відображав як базу оподаткування у податковій декларації.

Суд зазначає, що відповідачем не враховано, що господарська операція за податковими накладними №116,117 фактично не відбулася.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, підставою для виникнення податкових зобов'язань з ПДВ є господарські операції з постачання товарів/послуг, які мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій.

В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують дійсність господарської операції за податковими накладними №110 та №111 та відомості, щодо яких внесені до декларації з ПДВ за червень.

З вказаних документів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Спец - клімат - контроль Товариству з обмеженою відповідальністю Індастріал солюшинс груп 29.06.2017 року були сплачені кошти у розмірі 9680,16 за поставку останнім товару за кодом УКТ ЗЕД 3917 (Труба ПВХ гнучка гофр. Д 20мм, стандартна з протяжкою, сірий колір).

Після чого сформована податкова накладна №111 від 29.06.2017 року.

Після отримання оплати платник податків Товариство з обмеженою відповідальністю Індастріал солюшинс груп була здіснена потавка ранішевказаних товарів у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №РН - 0000473 від 30.06.2017 року та довіреністю №171 від 29 червня 2017 року.

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю Індастріал солюшинс груп та Впроваджувальним малим колективним підприємством Авест був укладений Договір 1С - 27/06/17 від 27 червня 2017 року. Відповідно до умов вказаного Договору Впроваджувальним малим колективним підприємством Авест 29.06.2017 року було оплачено поставку товару на суму 46886,78 грн..

Після чого сформована податкова накладна №110 від 29.06.2017 року, а Товариством з обмеженою відповідальністю Індастріал солюшинс груп в свою чергу було поставлено оплачений товар в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000562 від 28.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0000674 від 17.08.2017 року та довіреностями на отримання товару №17_07_8 від 26.07.2017р. та №17_08_4 від 14.08.2017 року.

Тобто вбачається, що відбулась реальна господарська операція, що і слугувала підставою для формування податкових накладних №110 та 111 та відповідно відображення позивачем у декларації за червень 2017 року та отримання податкового кредиту покупцем.

Тоді як податкові накладні №116, 117 є помилково сформованими, не зареєстрованими та не вплинули на формування податкового кредиту. Та по вказаним накладним №116,117 контрагентами позивача податковий кредит з ПДВ не декларувався, що не заперечується відповідачем. Тобто податкових зобов'язань з ПДВ у позивача не виникло, оскільки господарська операції з постачання товарів/послуг по ним фактично здійснена не була.

Тому суд доходить висновку, що виявлені під час перевірки розбіжності у даних податкової звітності позивача з ПДВ за червень 2017 року та даних ЄРПН не свідчать про порушення позивачем норм законодавства у вигляді заниження податкових зобов'язань з ПДВ та завищення суми від'ємного значення, а тому, висновки камеральної перевірки неправомірні та відповідно податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача повернути сплачені кошти у сумі 8823,63 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно з п. 43.5 ст. 43 ПКУ контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як встановлено судом, позивачем не подавалась заява до відповідача про повернення сплачених у розмірі 8823,63 грн. коштів, а отже і відсутні підстави для їх повернення, оскільки обов'язковою умовою згідно ПКУ є подання платником податків заяви про таке повернення, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Та відповідач - як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал ОСОБА_1» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.01.2018 року №0007351212 та №0007361212.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Семінарська 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 40352311, місцезнаходження: 65016, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 1762 грн. сплачені по платіжному дорученню №1640 від 10.07.2018р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Іванов Е.А.

.