Рішення

від 16.10.2018 по справі 814/230/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2018 року № 814/230/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони України в особі військової частини А 3476 доВідділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Міністерства оборони України звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вимогами визнати правомірною та скасувати постанову головного Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №48955183 від 06.10.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що обов'язковість зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду стосується лише виконавчих документів, які видані після 08.08.2012, тобто після набрання сили Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно від 04.07.2012, який набрав чинності 08.08.2012, яким внесено зміни до статті 18 Закону України Про виконавче провадження . Обов'язковість зазначення ідентифікаційного коду не стосується даного виконавчого документа, оскільки до даного виконавчого листа застосовуються норми статті 18 Закону України Про виконавче провадження попередньої редакції закону, в якій індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) зазначався лише за наявності .

Ухвалою судді від 12.02.2016 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

17.02.2016 ухвалою суду адміністративну справу №814/230/16 передано для подальшого розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2016 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні.

21.11.2016 відповідачем надані для приєднання до матеріалів справи матеріали виконавчого провадження №48955183.

07.07.2017 представником відповідача подано клопотання про здійснення розгляду справи у його відсутність.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл №5349 від 10.10.2017 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/230/16 та вказану справу 27.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою судді від 04.12.2017 справу прийнято до провадження і призначено попереднє засідання на 31.01.2018.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, викладено його у новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В підготовче засідання 31.01.2018 учасники процесу не з'явились, про день, час і місце його проведення повідомлені у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у його відсутність.

Згідно частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У підготовчому засіданні, проведеному за правилами статей 180 - 183 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та, за наявності заяв учасників процесу про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

При визначені складу суду для розгляду даної справи судом враховано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2017 визначено склад колегії суддів для розгляду справи №814/230/16, що підтверджується протоколом автоматичного визначення.

Згідно частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як встановлено статтею 32 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється відповідна ухвала.

Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (стаття 242).

Враховуючи, що згідно ухвали суду від 04.12.2017 відбулася зміна складу суду, про що складено протокол від 13.02.2018, і що має наслідком розгляд справи спочатку, відсутність визначення складу колегії суддів, а також з метою дотримання статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом у підготовчому засіданні постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду по суті суддею одноособово.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановляючи рішення у даній справі суд виходить з наступного.

29.11.2005 Військовим місцевим судом Миколаївського гарнізоні виданий виконавчий лист №13 у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони України 10000000 (десять мільйонів) гривень.

Позивач 22.09.2015 звернулася до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про звернення постанови до примусового виконання.

06.10.2015 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №48955183), яка мотивована тим, що у пред'явленому на виконання виконавчому документі не зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, відтак, виконавчий документ не відповідає вимогам статті 18 Закону України Про виконавче провадження .

Пунктами 1-6 частини 1 та частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження (тут і далі - в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначені обов'язкові вимоги до виконавчого документа.

Пунктом 3 частини 1 статті 18 Закону передбачено, що у виконавчому документі повинні міститися дані, які ідентифікують особу боржника та стягувача, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно пункту 6 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Водночас, пункт 3 частини 3 статті 11 Закону України Про виконавче провадження надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Крім того, під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення (частина 2 статті 4 Закону України Про виконавче провадження ).

Отже, виходячи з наведених вимог закону, відсутність у виконавчому листі індивідуального ідентифікаційного номера стягувача не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, тому дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.10.2015 з підстав невідповідності виконавчого листа вимогам статті 18 Закону України Про виконавче провадження - незазначення індивідуального ідентифікаційного номера стягувача, не узгоджуються з вимогами законодавства, й, з огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про скасування спірної постанови відповідача, оскільки останнім не були використані в повному обсязі надані йому права та обов'язки, передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, викладена і в постанові Верховного Суду України від 25.06.2014 по справі №6-62цс14.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Міністерства оборони України в особі військової частини А 3476 задовольнити повністю.

Визнати правомірною та скасувати постанову головного Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №48955183 від 06.10.2015.

Стягнути на користь Міністерства оборони України понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1383 (одна тисяча триста вісімдесят три) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3476 (Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56663, код ЄДРПОУ - 07967633)

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 32357650, адреса: 02152, м. Київ, Дніпровська набережна, 1А, приміщення №1-№8 групи приміщень №150, тел.: 044 295-80-80).

Суддя: Н.А. Добрівська