Рішення

від 18.10.2018 по справі 461/4079/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/4079/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

18 жовтня 2018 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.,

секретар судового засідання Мисько С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (79000, м. Львів, вул. Котлярська, 4/8; ІПН НОМЕР_1) до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька 15; ЄДРПОУ: 25558625) , Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова (79005, м. Львів, вул. Грушевського, 16; ЄДРПОУ 20818949), третя особа - ОСОБА_2 (79000, м. Львів, вул. Котлярська, 4/1) про визнання наказу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова про визнання незаконним та скасування наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г Про оформлення права власності на приміщення квартири №1 на вул. Котлярській, 4 ; визнання незаконним та скасування свідоцтва №Г-04292 від 22 грудня 2011 року про право власності на приміщення квартири АДРЕСА_1

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач - ОСОБА_1 є власником 1/2 квартири АДРЕСА_2 та комор у підвалі - 8,0 кв.м. та 3,1 кв.м. Наприкінці 2014 року позивачу стало відомо, що належна їй комора у підвалі площею 8,0 м 2 незаконно зайнята невідомою особою. В результаті вжиття заходів щодо захисту свого права власності, їй стало відомо, що належну комору в підвалі площею 8,0 м 2 приєднано до своєї квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2010 року, яке рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2016 року скасоване. Незважаючи на це, ОСОБА_2 не відновила порушеного права позивача та не звільнила належну в підвалі комору. В результаті чого, в лютому 2017 року, позивач звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні належною коморою шляхом повернення її в попередній стан. Рішенням Галицького районного суду м. Львова відмовлено в задоволенні позову. Дане рішення в законну силу не вступило, оскільки оскаржене в апеляційному порядку. Зі змісту рішення ОСОБА_1 дізналася про існування свідоцтва №Г-04292 від 22 грудня 2011 року про право власності на приміщення квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 дійсно володіє на праві приватної власності приміщенням квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа квартири 43,3 кв.м. При цьому, дане свідоцтво (його копія) до матеріалів справи не долучалось жодним з учасників справи, в судових засіданнях не досліджувалось, йому не була надана належна правова оцінка. Копія свідоцтва №Г-04292 від 22 грудня 2011 року про право власності на приміщення квартири отримана позивачем 17.01.2018 року у відповідь на адвокатський запит. Зі змісту даного свідоцтва вбачається, що таке видане згідно з наказом управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г. Таким чином, вважає наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г та свідоцтво про право власності на приміщення квартири №Г-04292 від 22 грудня 2011 року незаконним та такими, що мають бути визнані недійсними.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник за дорученням ОСОБА_3 позов підтримали у повному обсязі з підстав зазначених у ньому.

Інші учасники в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, а тому згідно ст.223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у їх відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін та ухвалити у справі заочне рішення.

Представником Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради ОСОБА_4 подано відзив до позову, у якому зазначено, що Управління комунальної власності ДЕР ЛМР як відповідач по даній справі, подану позовну заяву вважає безпідставною та необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема зазначили, що Управління комунальної власності ДЕП ЛМР, представляючи правові інтереси територіальної громади м. Львова на час видачі наказу діяло відповідно до Положення про Управління комунальної власності ДЕП ЛМР, затвердженого рішенням Львівської міської ради №1100 від 07.12.2007. Компетенція управління комунальної власності ДЕП ЛМР на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та прийняття відповідних наказів на момент видачі оспорюваного наказу була визначена Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням від 27.02.2009 №114 Львівської міської ради Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та затвердження вартості цих послуг , який затверджувався відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за № 66/7387. Вищезазначеними актами затверджено перелік документів, необхідних для подачі органу місцевого самоврядування з заявою про оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Розглянувши звернення ОСОБА_2 та представлені документи, відділом приватизації державного житлового фонду було підготовлено проект оспорюваного наказу. Згідно Положення проект наказу пройшов необхідне візування (відділ приватизації державного житлового фонду, юридичне управління Львівської міської ради, районна адміністрація). Додатково зазначили, що наказ Управління комунальної власності № 2466- НЖ-Г від 22.12.2011 Про оформлення права власності на приміщення квартири №1 на вул. Котлярській, 4 за своїм змістом та суттю є ненормативним правовим актом індивідуального характеру. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7- рп/2009 від 16.04.2009 ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами разового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Таким чином, просять суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод /1950р./ ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р.№475/97ВР, зокрема, ст.1 Першого протоколу до неї /1952р./ передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майно, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майно відповідно до загальних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу,який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норма ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом у даному спорі встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є співвласником 1/2 квартири АДРЕСА_4 та комор у підвалі - 8,0 кв.м. та 3,1 кв.м., що стверджується свідоцтвом про право власності №28725315 від 28.10.2014 року.

Як убачається із рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2010 року за ОСОБА_2 визнано право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,3 кв.м.

Зазначене рішення Галицького районного суду м. Львова було оскаржене позивачем в апеляційному порядку. За результатом розгляду апеляційної скарги, рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2010 року скасоване, у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської міської ради. КП ЛОР БТІ та ЕО про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 43,3 м 2 під нежитлове приміщення магазину - відмовлено.

Із свідоцтва №Г-04292 від 22 грудня 2011 року про право власності вбачається, що ОСОБА_2 володіє на праві приватної власності приміщенням квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа квартири 43,3 кв.м. .

Зі змісту оскаржуваного свідоцтва також вбачається, що таке видане згідно з наказом управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г.

Згідно ст. 2 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У відповідності до ст. 24 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Проте, оскаржувані наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г та свідоцтво про право власності на приміщення квартири №Г-04292 від 22 грудня 2011 року, наведеним нормам не відповідають.

Так, Управління комунальної власності ДЕП ЛМР, представляючи правові інтереси територіальної громади м. Львова на час видачі наказу повинно було діяти відповідно до Положення про Управління комунальної власності ДЕП ЛМР, затвердженого рішенням Львівської міської ради №1100 від 07.12.2007.

Компетенція управління комунальної власності ДЕП ЛМР на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та прийняття відповідних наказів на момент видачі оспорюваного наказу була визначена Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням від 27.02.2009 №114 Львівської міської ради Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та затвердження вартості цих послуг , який затверджувався відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за № 66/7387.

Вищезазначеними актами затверджено перелік документів, необхідних для подачі органу місцевого самоврядування з заявою про оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 4 зазначеного Положення - оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна комунальної та державної форм власності проводяться районними відділами приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкта нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету, а на об'єкти нерухомого майна приватної форми власності - на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Проекти наказів управління комунальної власності департаменту економічного розвитку щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з інформаційними довідками готують районні відділи приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкта.

Проекти наказів управління комунальної власності департаменту економічного розвитку щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна візують: керівник районного відділу приватизації державного житлового фонду, начальник юридичного управління, начальник управління охорони історичного середовища та голова районної адміністрації за місцем знаходження об'єкта.

Свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна підписує керівник районного відділу приватизації державного житлового фонду за місцезнаходження об'єкта нерухомого майна чи інша уповноважена ним особа та скріплюється печаткою районного відділу приватизації державного житлового Фонду.

З тексту оскаржуваного наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г вбачається, що такий було винесено на підставі заяви ОСОБА_2, та представлених нею документів, враховуючи наказ департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 06.05.2008 року №198 Про надання дозволу громадянам, організаціям на використання власних квартир як нежитлових , а також декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 06.09.2011 року №ЛВ 14311037749.

Згідно п.1 оскаржуваного наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г вирішено оформити гр. ОСОБА_2 право приватної власності на приміщення квартири №1 на вул. Котлярській, 4 загальною площею 43,3 кв.м., квартиру згідно наказу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 06.05.2008 року №198 дозволено використовувати як нежитлову та переобладнано під магазин.

Відповідно до оскаржуваного свідоцтва про право власності на приміщення квартири №Г-04292 від 22 грудня 2011 року, ОСОБА_2 дійсно володіє на праві приватної власності приміщенням квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа квартири 43,3 кв.м.

Згідно відповіді начальника управління комунальної власності №2303-190 від 10.01.2018 року та відповіді від 15.01.2018 року заступника директора департаменту, начальника управління правової роботи, голови ліквідаційної комісії відділів приватизації державного житлового фонду ОСОБА_5 на адвокатський запит від 26.12.2017 року №26/12-17/1, підставою для винесення спірного наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г та видачі спірного свідоцтва про право власності на приміщення квартири №Г-04292 від 22 грудня 2011 року слугували надані ОСОБА_2 документи , а саме:

-заява ОСОБА_2, копія першої сторінки паспорта, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.12.2008 року;

-договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25.03.2008 року;

-наказ Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №198 від 06.05.2008 року;

-вимоги до архітектурно-проектувальної частини проекту №А102 від 07.04.2011 року;

-наказ Департаменту містобудування №А102;

-технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1;

-декларація про готовність об'єкта до експлуатації №Л В14311037749 від 06.09.2011 року - всього 27 арк.

Однак, у вказаному переліку документів відсутній правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на приміщення квартири АДРЕСА_1 площею саме 43,3 м 2 .

Навпаки, з наданого ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25.03.2008 року вбачається, що загальна площа даної квартири становить 20,5 м 2 , а площа комори в підвалі, придбаної разом з квартирою становить 11,8 м 2 .

Однак, спірними наказом та свідоцтвом за ОСОБА_2 оформлено право власності на приміщення належної їй квартири АДРЕСА_6 загальною площею 43,3 м2 , що свідчить про збільшення площі належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 за рахунок приєднання приміщення, документи на яке були відсутні у відповідачів на момент видачі спірних наказу та свідоцтва.

Разом з тим, апеляційним судом Львівської області встановлено незаконність набуття права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 площею 43,3 м 2 .

Також колегією суду встановлено, що ухваливши рішення про визнання права власності на реконструйовану квартиру загальною площею 43,3 кв.м. за ОСОБА_2, суд фактично допустив збільшення площі квартири останньої за рахунок комори площею 8,0 кв.м. в підвальному приміщені, яка належить на праві співвласникам квартири АДРЕСА_7, що виключає можливість цим співвласникам реалізувати своє право власності.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 ЦК України та ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що ОСОБА_2 використала оскаржувані наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г та свідоцтво про право власності на приміщення квартири №Г-04292 від 22 грудня 2011 року для приєднання до своєї квартири належної позивачу комори в підвалі площею 8 м2, враховуючи, що вказаними актами порушено право власності позивача, яке підлягає судовому захисту, а тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Окрім того, згідно ч.1ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги /ч. 3 ст. 137 ЦПК України/.

Суду надано договір про надання правової допомоги від 23.12.2014 р. між адвокатом петруняк Є.В. і ОСОБА_1

При цьому, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відсутній, що позбавляє суд визначити суму, що підлягає сплаті за правничі послуги. Крім того, відсутні фінансові документи на підтвердження сплати послуг адвоката і понесених ним витрат.

На підставі викладеного, суд вважає не доведеними вимоги ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів на її користь витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. і вважає, що у цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.12.2011 року №2466-НЖ-Г Про оформлення права власності на приміщення квартири №1 на вул. Котлярській, 4 .

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво №Г-04292 від 22 грудня 2011 року про право власності на приміщення квартири АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька 15; ЄДРПОУ: 25558625) , Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова (79005, м. Львів, вул. Грушевського, 16; ЄДРПОУ 20818949) на користь ОСОБА_1 (79000, м. Львів, вул. Котлярська, 4/8; ІПН НОМЕР_1) сплаченого судового збору в розмірі 1409,6 гривень.

У задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми витрат на правову допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.10.2018 року.

Суддя І.Р.Волоско.