Постанова

від 16.10.2018 по справі 804/8973/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 жовтня 2018 року

справа №804/8973/14

адміністративне провадження №К/9901/5530/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у складі суддів Головко О.В., Суховарова А.В., Ясенової Т.І. у справі №804/8973/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Пром до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

02 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Еко Пром (далі - товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дії податкового органу щодо призначення, проведення та оформлення результатів позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року № 0003602201 та № 0003612201, з мотивів безпідставності їх прийняття.

02 вересня 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду Товариству у задоволені позову відмовлено з підстав недоведеності позивачем здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Неометпром по придбанню послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів, що виключає можливість включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за такими операціями.

31 березня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою частково задоволено позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 03 грудня 2013 року № 0003602201 та № 0003612201 та відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.

Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що факт здійснення Товариством господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Неометпром підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування та віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, що, в свою чергу, свідчить про протиправність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень.

27 квітня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі, не зважаючи на те, що судом першої інстанції у задоволені позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а саме підпункти 14.1.27, 14.1.36 пункт 14.1 статті 14, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та статті 69, частину першу статті 71, частини третьої статті 86, статті 138, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

28 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №804/8973/14 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

22 січня 2016 року справа №804/8973/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України,

Заперечення або відзив від Товариства на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

17 січня 2018 року справа №804/8973/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/5530/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35269887, перебуває на податковому обліку податкового органу з 31 липня 2007 року, є платником податку на додану вартість з 18 травня 2010 року.

Податковим органом у жовтні 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 06 листопада 2013 року №838/2201/35269887 (далі акт перевірки).

03 грудня 2013 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0003602201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 458 280 грн., за порушення положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 729 140 грн., без визначення правової підстави їх застосування (том 1 арк. справи 34).

Податковим повідомленням-рішенням №0003612201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 372796 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 186398 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначені положення тих самих норм Податкового кодексу України на підставі яких збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, які не регулюють правовідносини пов'язанні із правомірністю формування податкового кредиту та обчисленням податку на додану вартість. Правові підстави застосування штрафних фінансових санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, так як і у попередньому не визначені (том 1 аркуш справи 35).

Суд визнає, що вирішуючи спір по суті в частині оцінки правомірності податкових повідомлень - рішень, як актів індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не встановили склад податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень рішень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, не перевірили відповідність спірних податкових повідомлень рішень встановленим до них вимогам зокрема статтею 58 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій формування витрат та податкового кредиту Товариством, за результатами його взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Неометпром оцінені по різному, виходячи з відповідності (не відповідності) первинних документів складених та наданих контрагентом позивача та прийнятих позивачем як належні підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи світлокопії первинних документів, які суди попередніх інстанцій визнали належними письмовими доказами, не засвідчивши жодного з них, не перевірені судами на предмет їх відповідності вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14.

Суди попередніх інстанцій не встановили, за яких підстав акти про проведення робіт за дев'ятьма договорами, укладеними щомісячно з січня по вересень 2012 року між позивачем та його контрагентом, та податкові накладні, за умов не утримання в жодному з них визначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, прийняті позивачем як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій в розумінні частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд визнає, що за будь-яких умов, перевіряючи правомірність формування витрат та податкового кредиту без перевірки використання придбаних робіт у господарській діяльності та оподаткованих операціях встановити належність їх придбання неможливо, ці істотні обставини не перевірялись судами попередніх інстанцій взагалі. Не стали предметом судового дослідження також долучені до матеріалів справи первинні документи на предмет підтвердження руху придбаних позивачем послуг.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача підлягає частково задоволенню, судові рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі №804/8973/14 скасувати.

Справу №804/8973/14 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер