Рішення

від 16.10.2018 по справі 146/882/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/882/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" жовтня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого - судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль справу ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересована особа: Стінянська сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги заявника: про встановлення факту перебування на утриманні

представник заявника: ОСОБА_2

свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Виклад позиції заявника та заінтересованої особи.

14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою, в якій просить встановити факт перебування з 1994 року по 26 лютого 1996 року ОСОБА_5, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 5 червня 2000 року, на утриманні ОСОБА_6, який помер 26 лютого 1996 року.

Дану заяву обґрунтовано наступним.

5 червня 2000 року померла ОСОБА_5.

З 1994 по 26 лютого 1996 року ОСОБА_5 перебувала на утриманні ОСОБА_6, який помер 26 лютого 1996 року.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну йому земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП Стінянське , що розташована на території Стінянської сільської ради Томашпільського району вінницької області, відповідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ВН № 000004, виданого Стінянською сільською радою 22 травня 1995 року та списку громадян-членів колективного сільськогосподарського товариства, в якому ОСОБА_6 включений під № 215.

Як член колективного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_7 мав право на земельну частку (пай) і був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

В зв'язку з тим, що даний факт має для заявника юридичне значення і впливатиме в подальшому на оформлення спадщини, тому з цією заявою вона вимушена звернутись до суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 червня 2018 року відкрито окреме провадження у даній справі, справу призначено до слухання на 16 жовтня 2018 року на 09-00 годину.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у заяві, попросили їх задовольнити, пояснюючи, що ОСОБА_5 перебувала на утриманні ОСОБА_6 з 1994 року по 26 лютого 1996 року, оскільки була особою пенсійного віку.

Представник заінтересованої особи - Стінянської сільської ради у судове засідання не з'явився, однак сільський голова подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у відсутності їхнього представника, з заявленими вимогами згідні.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_5 перебувала на утриманні ОСОБА_6 з 1994 року по 26 лютого 1996 року, оскільки на той час була особою пенсійного віку.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, пояснення свідків, розглянувши заяву заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 1 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 - донька ОСОБА_5 (а.с.14, 8) в заяві заявник ставить питання про встановлення факту перебування її матері ОСОБА_5 на утриманні ОСОБА_6 з метою реалізації своїх прав на спадкування майна останнього.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час відкриття спадщини, встановлено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", чинної на час відкриття спадщини, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні.

При вирішенні заяви про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року.

Судом встановлено, що 26 лютого 1996 року в с.Стіна Томашпільського району вінницької області помер ОСОБА_6 (а.с.7).

5 червня 2000 року в с.Чорномороське Голопристанського району Херсонсмької області померла ОСОБА_5 (а.с.13).

Згідно довідки Стінянської сільської ради № 45 від 15.05.2018, ОСОБА_5, яка померла 5 червня 2000 року, перебувала на утриманні ОСОБА_6 з 1994 року по 26 лютого 1996 року-по день смерті ОСОБА_6 (а.с.9).

Згідно довідки Стінянської сільської ради № 541 від 11.08.2016, ОСОБА_6 зазначений під номером 215 в списку громадян-членів КСП (а.с.10).

Дані відомості вбачаються і з Державного акту на право колективної власності на землю (а.с. 11-12).

Відповідно до довідки № 344 від 16.10.2018, ОСОБА_5 перебувала на утриманні, як пенсіонерка, ОСОБА_6 з 1994 року по 26 лютого 1996 року.

Здобуті у справі докази вказують, що станом на день смерті ОСОБА_6 мати заявника ОСОБА_5 перебувала на його утриманні не менше одного року, відтак набула права на спадкування в розумінні положень ст.531 ЦК УРСР.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення, зміна її майнових прав. Іншого порядку встановлення таких прав не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до листа Верховного суду України від 01.01.2012 р. Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення , виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце. Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи значення, яке має встановлення даного юридичного факту для реалізації прав заявника, суд, оцінюючи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту перебування на утриманні має для заявниці юридичне значення і потрібне для оформлення спадщини, а тому суд вважає за можливе встановити факт перебування ОСОБА_5 на утримані ОСОБА_6

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, суд залишає понесені заявником судові витрати за заявником.

На підставі викладеного, керуючись ст. 531 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 10, 60, 88, 213-215, 234, 235, 256, 257, 259 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа ССтінянська сільська рада Томашпільського району Вінницької області про встановлення факту перебування на утриманні задовольнити повністю.

Встановити факт перебування з 1994 року по 26 лютого 1996 року ОСОБА_5, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 5 червня 2000 року, на утриманні ОСОБА_6, який помер 26 лютого 1996 року.

Судові витрати залишити за заявником ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с.Стіна Томашпільського району Вінницької області, НОМЕР_1, виданий 24.07.2002 Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 67800, Одеська область, Овідіопольський район, с.Мізикевича, вул. Крутоярська, 22/7;

заінтересована особа: Стінянські сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ 04330993, КОАТУУ НОМЕР_3, адреса: 24231, Вінницька область, Томашпільський район, с.Стіна, вул. Леніна, 20;

представник заявника: ОСОБА_2, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 283 від 19.12.2003, видане Радою адвокатів, адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт Томашпіль, вул.Солов'їна.

Суддя: ОСОБА_8

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2018 року.