Рішення

від 16.10.2018 по справі 585/660/18

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/660/18

Номер провадження 2/585/468/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумсько області

в складі: головуючої судді Машини І.М.,

при секретарі Дмитренко М.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ромни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство Землевпорядна фірма про надання дозволу на оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без погодження іншим землекористувачем в акті прийомки - передачі межових знаків на зберігання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить надати йому дозвіл на оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в натурі (на місцевості) без погодження іншим землекористувачем цієї земельної ділянки та співвласником будинку, який розташований на ній, ОСОБА_4, в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Вимоги мотивовані тим, що позивач є власником та користувачем 12/25 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та бажає реалізувати своє право на приватизацію вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим звернувся до Роменської міської ради Сумської області з відповідною заявою. Рішенням Роменської міської ради від 25.10.2017 р. позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою подальшої приватизації. 09.10.2017 р. позивач уклав з Приватним підприємством Землевпорядна фірма договір на виконання робіт по виготовленню технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проте, відповідач відмовилась підписувати Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання. 15.12.2017 р. комісією з розгляду земельних спорів, рекомендовано співвласникам будинковолодіння АДРЕСА_1 домовитись щодо узгодження межі, а в разі недосягнення згоди, вирішити питання в судовому порядку. Позивач вважає відмову відповідача безпідставною, її мотиви не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і порушують його права.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, заявила клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не з'явилася відповідач. Суд, відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача, та ухвалив провести розгляд справи у відсутності відповідача, яка належним чином повідомлена про розгляд справи, повторно не з'явилася в судове засідання, належних доказів поважності своєї неявки суду не надала.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство Землевпорядна фірма в судове засідання не з'явилася, проте належним чином повідомлена про розгляд справи, будь яких заяв та клопотань не надходило.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, ОСОБА_1, є власником 12/25 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Роменського народного суду Сумської області від 07.02.1979 р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.10.2006 року (а.с.5-6).

Співвласником іншої 13/25 частини вказаного домоволодіння є відповідач ОСОБА_4.

Згідно рішення Роменської міської ради Сумської області від 25.10.2017 р. позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою подальшої приватизації (АДРЕСА_1) (а.с.7).

09.10.2017 р. між позивачем, ОСОБА_1 та Приватним підприємством Землевпорядна фірма укладено Договір на виконання робіт по виготовленню технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.8).

ОСОБА_5 прийомки-передачі межових знаків на зберігання вбачається, що власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має (п. 2 акту), а також, що власниками/користувачами суміжних земельних ділянок та співвласником будинку претензій до існуючих меж не заявлено (п. 3 акту), який підписали усі суміжні землевласники та землекористувачі. Однак вказаний акт відмовилась підписати відповідач, не пояснюючи при цьому причин своєї відмови (а.с.9).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду земельних спорів від 15.12.2017 р. комісією вирішено, рекомендувати співвласникам будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 домовитись щодо узгодження межі, а в разі недосягнення згоди, вирішити питання в судовому порядку. При цьому, як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії, присутня на засіданні комісії ОСОБА_4 повідомила, що не буде погоджувати межі, бо вважає, що земельна ділянка належить їй (а.с.11).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 91 Земельного кодексу УРСР в редакції 1970 року, який діяв на момент набуття позивачем у власність 12/25 частини вказаного домоволодіння, особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Відповідні норми містяться і у нині діючому Земельному кодексі України від 25.10.2001 № 2768-III з наступними змінами та доповненнями.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України, власники та користувачі земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства. Вирішення питання стосовно земельних спорів у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства покладено відповідно до ст.158 Земельного кодексу України на органи місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог п.п. г , е ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно з ч. 2 ст. 107 Земельного кодексу України у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 159 Земельного кодексу України передбачено, що земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У рішенні органу місцевого самоврядування, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття. Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передбачені ст. ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376.

Інструкцією передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.

Відповідач, як суміжний землекористувач з земельною ділянкою позивача, відмовилася від погодження меж земельної ділянки з невідомих причин, що не підтверджує того, що ці межі визначені невірно чи з порушенням встановленого законом порядку і безпосередньо порушують норми Земельного кодексу України, якими визначено обов'язок останніх співпрацювати при визначенні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Як встановлено ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Одним із способів здійснення захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки цією статтею передбачено шляхом визнання прав.

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.

При цьому, відповідачка своєю відмовою погодити межі земельної ділянки, здійснюює перешкоди позивачу в користуванні вказаної земельної ділянки та перешкоди в реалізації права на закінчення процедури приватизації, оскільки для цього обов'язковим є виготовлення технічної документації на земельну ділянку, елементом якої є погодження меж земельної ділянкиі з суміжними землекористувачами, а тому позивач змушений звертатись до суду із даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.319,368,370,372 ЦК України, ст.ст.76-81,89,133,229,258-259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст.81,91,103,106,118,120,152,158,159,198 Земельного кодексу України, ч.ч. 1,2 ст. 91 ЗК УРСР 1970 року, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 42005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: невідомий), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство Землевпорядна фірма (місце знаходження: 42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Московський, 46/2, код 39453172) про надання дозволу на оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без погодження іншим землекористувачем в акті прийомки - передачі межових знаків на зберігання - задовільнити.

Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозвіл на оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в натурі (на місцевос ті) без погодження іншим землекористувачем цієї земельної ділянки та співвласником будинку, який розташований на ній, ОСОБА_4, в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: невідомий) в прибуток держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5.) Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 18.10.2018 року.

Суддя підпис:

Копія вірна…

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина