Рішення

від 17.10.2018 по справі 760/7056/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/4343/18

Справа № 760/7056/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора державного підприємства Український науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ Троценко Юрія Миколайовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом та просить суд:

-визнати протиправними дії державного реєстратора Державного підприємства Український науково-дослідний і проектно - конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ Троценко Юрія Миколайовича при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер 37419839 від 05.10.2017 та внесенню запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37419839 від 05.10.2017, прийняте державним реєстратором Державного підприємства Український науково-дослідний і проектно- конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ Троценко Юрієм Миколайовичем;

-скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ПАТ Укрсоцбанк на: квартиру №112, що складається з двох жилих кімнат площею 28,70 кв.м., загальною площею 44,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1370391480000), номер запису про право власності 22674349).

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 02.11.2017 на адресу позивача від ПАТ Укрсоцбанк надійшов лист-довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу вих. №1965-1 від 30.10.2017, якою повідомлено, що відповідно до статті 37 ЗУ Про іпотеку Банк 03.10.2017 задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Троцєнко Юрій Миколайовича, Державне підприємство Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ , м. Київ № 37419839 від 05.10.2017), а саме: квартиру №112, що складається з двох жилих кімнат площею 28, 70 кв.м., загальною площею 44,70 кв.м,, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яка знаходиться в іпотеці Банку відповідно до умов Іпотечного договору № 38-02/1206 від 25.12.2007, посвідченого 25.12.2007 Мироник О.В. нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №8799 та Договору кредиту № 38-05/2/101 від 25.12.2007.

Вказує, що позивача також було повідомлено про анулювання залишку заборгованості за договором кредиту в розмірі 43 827, 88 доларів та пені 10 210,14 доларів.

Зазначає, що пунктом 4.5.3 Іпотечного договору № 38-02/1206 від 25.12.2007, укладеного між позивачем та АКБ Укрсоцбанк передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання, забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ Про іпотеку .

Посилається, що жодної оцінки нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності не проводилося на момент набуття предмета іпотеки. Крім того, ніякого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та ПАТ Укрсоцбанк не укладалося.

Вважає, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію не встановлено безспірність вимог банку та існування заборгованості, а тому у державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, позивач вважає, що у державній реєстрації повинно бути відмовлено у разі, якщо при подачі документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Також, вважає, що квартира, яка перебуває у власності позивача підпадає під дію ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті та використовується як місце її постійного проживання, загальна площа якої не перевищує 140 кв.м.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

16.03.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 16.03.2018 в справі відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу 15 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Ухвалою суду від 25.07.2018 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить Публічному акціонерному товариству Укрсоцбанк (ЄДРПОУ 00039019) задоволено.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2018 на адресу суду від ПАТ Укрсоцбанк надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Вказав, що ПАТ Укрсоцбанк надіслало позивачу повідомлення-вимогу за вих. № 104373 від 29.05.2017 про обов'язок сплатити заборгованість за кредитним договором, та попереджено, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ Укрсоцбанк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ Про іпотеку . Дана вимога отримана позивачем особисто, але не виконана.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Так, п. 4.5.3. іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку . Отже, підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо міститься в іпотечному договорі, або окремий договір між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. У даному випадку має місце відповідне застереження про задоволення вимог.

До того ж, вважає, що посилання позивача щодо застосування мораторію не відповідають дійсності, оскільки застереження в іпотечному договорі передбачають передачу іпотекодержателю права власності в добровільному порядку та сторони узгодили умови договору.

На підставі викладеного ПАТ "Укрсоцбанк" просив у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням наведено, просить відмовити в задоволенні повному в повному обсязі.

21.06.2018 на адресу суду від позивача надійшли пояснення щодо наданого відзиву ПАТ Укрсоцбанк Вважає, що заявлені нею позовні вимоги є обгрунтованими, а відповідачем прийнято незаконне та протиправне рішення про перереєстрацію права власності на предмет іпотеки без достатньої правової підстави.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк , було укладено Договір кредиту № 38-05/2/101, відповідно до умов якого Банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів), зі сплатою 11,75 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 25.12.2032 на умовах, визначених Договором кредиту (а.с.26-30).

25.12.2007 між позичальником та банком було укладено іпотечний договір №38-02/1206, відповідно до умов якого у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник передав банку в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-15).

Згідно ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом абз.1 п.3 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - а у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

За змістом статті 11 Закону України Про іпотеку іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку , у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш чим тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку , сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

На підставі ч. 1, 2 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Згідно ст.ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Презумпція правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1. на підставі рішення суду; або

4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; або

4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку ; або

4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем а порядку, встановленому статтею 6 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргам та іпотечні сертифікати .

Відповідно до п. 6.2 іпотечного договору, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні договору іпотеки №38/02-1206 від 25.12.2007 було досягнуто згоди щодо можливого способу позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону країни Про іпотеку , про що згода власником/іпотекодавцем була надана при підписанні договору іпотеки та є способом його волевиявлення в розумінні ст.ст. 205, 207, 628 ЦК України щодо визначення можливого позасудового звернення стягнення.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, станом на час вчинення реєстраційної дії, врегульований положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 01.07.2004.

Згідно ст.18 цього Закону, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються КМУ у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяви у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого для державної реєстрації права власності поставною КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції від 16.11.2016 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що державним реєстратором Троценко Ю.М. Державного підприємства Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ м. Київ було зареєстровано право власності за ПАТ Укрсоцбанк на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,7 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м., індексний номер 37419839 від 05.10.2017 (а.с.22).

Так, 29.05.2017 представником ПАТ Укрсоцбанк було направлено на адресу позивача повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язаннями.

Відповідно до вказаного повідомлення відповідач вимагав від позивача сплатити борг за кредитним договором, розмір якого, станом на 13.04.2017 складав 66543,80 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 13.04.2017 складав 1788409,28 грн., з яких:

- 43827,88 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 13.04.2017 складає 1177903,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 16901,74 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 13.04.2017, складає 45425,60 грн., - заборгованість за процентами;

- 1389,86 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 13.04.2017, складає 37353,42 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 4424,32 дол. США, що відповідно до курсу НБУ, станом на 13.04.2017, складає 118906,57 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Повідомлено позивача про реквізити для здійснення розрахунків. Попереджено про те, що в порядку ст.ст. 35, 36 Закону України Про іпотеку в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку, ПАТ Укрсоцбанк має намір звернути стягнення та предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України Про іпотеку . Також повідомлено про те, що у випадку задоволення вимог іпотеко держателя в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України Про іпотеку , позивачу буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим вона буде зобов'язана сплатити 18 % податку на доходи фізичних осіб та 13 % військового збору і доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором (а.с.71)

Вказане повідомлення було направлено на адресу ОСОБА_1 цінним листом за місцем її проживання, а саме за адресою, яка вказана позивачем у кредитному договорі №38/05/2/101 від 25.12.2007(а.с.72).

Доводи позивача щодо відсутності належного повідомлення іпотекодавця про задоволення вимог іпотекодержателя у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме через неможливість ідентифікувати повідомлення банку, спростовуються матеріалами справи, умовами кредитного та іпотечного договору, згідно яких відповідна вимога була направлена на адресу, яка була вказана особисто позивачем у кредитному договорі та іпотечному договорі. Крім того, матеріали справи не містять інформації про те, що позивач якимось-чином повідомляла банк про зміну адреси місця свого проживання.

Отже, державний реєстратор при винесенні рішення діяв в межах своїх повноважень.

Крім того, доводи позивача про те, що не проведено оцінки суб'єктом оціночної діяльності предмета іпотеки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку про вартість майна, зробленого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Бізнес Ассіст , ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 згідно договору купівлі - продажу квартири від 25.12.2007 складає 656 509 грн. (а.с.73).

Що стосується тверджень позивача про відсутність її згоди на відчуження майна, оскільки квартира підпадає під дію ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , то слід зазначити наступне.

ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Разом з тим, відповідно до п.4.5 іпотечного договору № 38-02/1206 від 25.12.2007, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку . (п.4.5.3 договору)

Відповідно до передбаченої в цьому підпункті Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що дана підстава для скасування рішення державного реєстратора є необгрунтованою.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.77, ст.79 ч.1 ст.81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене вище, проаналізувавши заявлені вимоги, відповідність їх нормам матеріального права, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповідності до положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв"язку з вищевикладеним та тим, що у задоволенні позову ОСОБА_1 судом відмовлено у повному обсязі, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову вжитих відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 25.07.2018.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог понесені ним судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 15, 16, 77, 79, 81, 82, 141, 158, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 158, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора державного підприємства Український науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ Троценко Юрія Миколайовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 25.07.2018 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора державного підприємства Український науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ Троценко Юрія Миколайовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Зняти арешт з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка належить Публічному акціонерному товариству Укрсоцбанк (ЄДРПОУ 00039019).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М. Букіна