Рішення

від 16.10.2018 по справі 530/1131/18

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1131/18

Номер провадження 2/530/820/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., розглянувши в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 2-й пров.Гоголя, 27 кв. 5 до Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області, юридична адреса: Полтавська область, місто Зіньків, вул. Воздвиженська, 67, третя особа без самостійних вимог Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю апарату міської ради, юридична адреса: Полтавська область, місто Зіньків, вул. Воздвиженська, 67 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач, ОСОБА_1 звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області, третя особа без самостійних вимог Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю апарату міської ради про визнання права власності.

Позивач, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача, Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі і просить розгляд справи провести без його участі.

Суд вирішив за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223 , 247 ЦПК України .

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги і вони знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні, суд приймає вказане визнання позову, оскільки такі дії відповідача не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, відповідно до вимог ст. 206 ЦПК України , суд вважає, що вказані позовні вимоги є цілком доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у вказаному обсязі.

Суд, зачитавши заяву позивача, яка підтримала свої позовні вимоги, відповідачів, які визнали позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» , - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим… .

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218, ЦК України спадщина здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, ч.5. ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, яка незалежно від часу прийняття належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно з положеннями ст. 1277 ЦК ( 435-15 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено що, згідно договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1, є власником однокімнатної квартири під № 5 (п'ять), розташованої на першому поверсі триповерхового будинку № 27 (двадцять сім), що знаходиться в провулку Гоголя 2 в місті Зіньків Полтавської області (а.с. 8,9).

02 лютого 2018 року рішенням двадцять дев'ятої сесії сьомого скликання Зіньківської міської ради затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 5321310100:50:015:0062), загальною площею 0,0030 га, для будівництва індивідуальних гаражів (код згідно КВЦПЗ: секція В,02.02.05), в межах населених пунктів за адресою місто Зіньків пров. 2 Гоголя, буд. 27 гараж № 1 Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області, із земель комунальної власності Зіньківської міської ради. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності дана земельна ділянка (кадастровий номер 5321310100:50:015:0062), загальною площею 0,0030 га, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

На підставі припису № 1-18 від 13.08.2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил винесено постанову № 1-18 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 гривень, який сплачено 14.08.2018 року в повному обсязі.

Експертом з технічного обстеження будівель і споруд складено звіт про проведення технічного обстеження: Будівництво гаража № 1 по провулку Гоголя 2 № 27 в місті Зіньків Полтавської області та встановлено його готовність до експлуатації.

Згідно повідомлення відділу Державного архітектурно-будівельного контролю апарату Зіньківської міської ради від 15.08.2018 року № 06-01.8/09, ОСОБА_1 повідомлений про наступне.

Введення в експлуатацію індивідуального гаража побудованого на земельній ділянці для індивідуального гаражного будівництва, яка належить на праві приватної власності можлива лише на підставі подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, в порядку передбаченому пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від

13.04.2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року № 750), за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.

Згідно повідомлення сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Зіньківської райдержадміністрації земельна ділянка площею 0,003 га, (кадастровий номер 5321310100:50:015:0062), розташована за адресою: провулок Гоголя 2, буд.27, гараж № 1 в місті Зіньків Зіньківського району знаходиться в межах житлової та громадської забудови.

Місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, а саме: гараж (позначений № 1), збудований самочинно, відповідає вимогам ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (а.с.27).

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України - право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію то право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України - на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, самочинно збудований гараж № 1, який розташований за адресою: провулок Гоголя 2, буд.27 в місті Зіньків Зіньківського району Полтавської області, підлягає прийняттю в експлуатацію лише після визнання на нього права власності у судовому порядку.

В контексті звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_2 Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, з врахуванням визнання відповідачем позову, що не порушує прав та інтересів інших осіб, є підстави для задоволення позову.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Позивач судові витрати поклав на себе.

Суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ЗЗ 1,376 Цивільного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, ст.ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 228-229, 258, 263-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ЗУ "Про судовий збір" суд , -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 2-й пров.Гоголя, 27 кв. 5 до Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області, юридична адреса: Полтавська область, місто Зіньків, вул. Воздвиженська, 67, третя особа без самостійних вимог Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю апарату міської ради, юридична адреса: Полтавська область, місто Зіньків, вул. Воздвиженська, 67 про визнання права власності - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканцем АДРЕСА_1 міста Зіньків, Полтавської області право приватної власності на гараж № 1, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 5321310100:50:015:0062), загальною площею 0,0030 га, для будівництва індивідуальних гаражів (код згідно КВЦПЗ: секція В,02.02.05), в межах населених пунктів по провулку Гоголя 2 № 27 в місті Зіньків Полтавської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд Полтавської області в 30 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_3

ОСОБА_4Бедюх