Рішення

від 12.10.2018 по справі 182/3349/17

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3349/17

Провадження № 2/0182/331/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.10.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тихомирова І.В.

при секретарі - Рахуба О.Г.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Крихта А.А., Журба Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНКО про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНКО (далі - ТОВ ДАНКО ) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги мотивує тим, що з 25 вересня 2013 року він працював на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ ДАНКО .

В травні 2016 року йому було запропоновано виконувати роботу, не пов'язану з його спеціальністю водія з чим позивач не погодився, тому наказом № 2 від 31 травня 2016 року він був звільнений з роботи за згодою сторін ст. 36 п.1 ч. 1 КЗпП України.

Позивач вважає, що відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України не провів в день звільнення виплату всіх сум, які належали йому від підприємства, та своєчасно не повернув трудову книжку.

10 травня 2017 року позивач звернувся до ТОВ ДАНКО з письмовою вимогою про повернення йому трудової книжки, посвідчення водія, а також виплату йому всіх сум, які належать йому від підприємства.

17 серпня 2017 року позивач отримав свою трудову книжку, про що ним була написана відповідна розписка, однак водійське посвідчення до цього часу йому не видавалося.

Так, на думку позивача, з вини ТОВ ДАНКО йому не було своєчасно видано трудову книжку та не проведено з ним повний розрахунок, у зв'язку з цим, вважає, що на підставі ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01 червня 2016 року по 1 серпня 2017 року, в сумі 62 600,00 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 235 КЗпП з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 01 червня 2016 року по 31 серпня 2017 року в розмірі 60 800,00 грн.

Отже, ОСОБА_1 спочатку просив суд зобов'язати відповідача повернути йому водійське посвідчення, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за травень 2016 року в сумі 1 360,00 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 62 600,00 грн., середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки в розмірі 60 800,00 грн., а також моральну шкоду відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України в сумі 40 000 грн., оскільки внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача на оплату винагороди за виконану роботу та недоотримання заробітної плати ОСОБА_1 змушений вживати додаткові зусилля для організації свого нормального життя.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював та доповнював свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1 360,00 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28 280,00 грн. (за період з 01 червня 2016 року по 01 лютого 2018 року), середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки в розмірі 19 796,00 грн. (за період з 01 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року), та моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

Відповідач ТОВ ДАНКО позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та в своїх заперечення від 29 вересня 2018 року та відзиві від 20 лютого 2018 року зазначили, що вважають вимоги позивача необґрунтованими (а.с. 12-14, 80,81).

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що ОСОБА_1 був звільнений наказом № 2 від 31 травня 2016 року на підставі ст. 36 п.1 ч. 1 КЗпП України.

Згідно табелю виходів на роботу за травень 2016 року 31 травня 2016 року позивач не працював. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до розрахункової відомості № 1 від 31 травня 2016 року та відомості на виплату грошей № 08 за травень 2016 року позивачу проведено розрахунок при звільненні та грошові кошти підготовлені до виплати.

31 травня 2016 року позивач не з'явився для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання розрахунку при звільненні та трудової книжки, про що було складено відповідний акт, а грошові кошти, нараховані позивачу як розрахунок при звільненні, депоновано на депонентний субрахунок ТОВ "ДАНКО" згідно видаткового касового ордеру від 31 травня 2016 року.

Тому, представник відповідача ТОВ "ДАНКО" вважає, що затримки виплати належних позивачу сум не було, оскільки з позивачем своєчасно був проведений розрахунок, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України.

01 червня 2016 року ТОВ "ДАНКО" на адресу позивача надіслано поштове повідомлення з запрошенням з'явитися для отримання розрахункових коштів та трудової книжки.

Поштовими повідомленнями від 01 липня 2016 року та від 01серпня 2016 року позивача було повторно запрошено з'явитися на підприємство для отримання розрахункових коштів та трудової книжки.

Однак ОСОБА_1 для отримання трудової книжки не з'явився.

Обов'язок підприємства виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку виникає тільки при наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо такої затримки.

На думку відповідача, в даному випадку відсутня вина підприємства, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку при звільненні з 01 червня 2016 року до 01 лютого 2018 року є безпідставним.

Позивачем не доведено, що з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки позивача або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало його працевлаштуванню.

Оскільки відсутні винні дії відповідача у несвоєчасному поверненні трудової книжки, то не підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та за затримання видачі трудової книжки.

Також, представник відповідача, зазначив, що не відповідають дійсності зазначені в позові обставини щодо вилучення відповідачем водійського посвідчення позивача, оскільки працюючи на посаді водія автотранспортних засобів по 30 травня 2016 року включно позивач не міг виконувати свої посадові обов'язки без водійського посвідчення.

До того ж, представник відповідача вважає, що діями ТОВ „ДАНКО" ОСОБА_1 не була заподіяна моральна шкода.

Під час судового засідання 12 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили відмовити позивачу в задоволенні його позовну.

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, опитавши свідків, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, згідно наказу ТОВ „ДАНКО" № 11 від 25 вересня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 25 вересня 2013 року з випробувальним терміном один місяць (а.с.16)

На підставу наказу від 25 жовтня 2013 року № 12 позивача було прийнято на постійну роботу в ТОВ „ДАНКО" на посаду водія автотранспортних засобів з 25 жовтня 2013 року (а.с.17).

Наказом № 2 від 31 травня 2016 року він був звільнений з роботи з за згодою сторін на підставі ст. 36 п. 1 ч. 1 КЗпП України (а.с.22).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З табелю обліку використання робочого часу за травень 2016 року вбачається, що позивач ОСОБА_5 31 травня 2016 року не працював (а.с.23), що не спростовував позивач під час судового засідання.

Згідно розрахункової відомості № 1 від 31 травня 2016 року та відомості на виплату грошей № 06 за травень 2016 року позивачу в повному обсязі проведено розрахунок при звільненні та грошові кошти підготовлені до виплати.

Однак враховуючи те, що 31 травня 2016 року позивач не з'явився для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання розрахунку при звільненні та трудової книжки, про що було складено Акт № 1 (а.с.34), після чого грошові кошти, нараховані позивачу як розрахунок при звільненні на загальну суму 1652,23 грн., депоновано на депонентний субрахунок ТОВ ДАНКО згідно видаткового касового ордеру від 31 травня 2016 року (а.с.38).

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637, депонована заробітна плата - це готівкові кошти, отримані підприємствами (підприємцями) для виплат, пов'язаних з оплатою праці, і не виплачені у встановлений строк окремим фізичним особам. Тобто це зарплата, яка видається виключно з каси підприємства і за якою працівник своєчасно не прийшов. Якщо в зазначені строки працівник не з'явився для її одержання в касу підприємства, то така зарплата вважається депонованою, а працівник, що не одержав зарплату, - депонентом.

Отже враховуючи те, що відповідачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України у повному обсязі проведено розрахунок всіх сум, що належать ОСОБА_1 від підприємства, тому суд приходить висновку, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення з ТОВ ДАНКО на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та заборгованості по заробітній платі, а тому вимоги позивача в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд також вважає, що вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 01 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 року, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача зареєстрованою у встановленому законом порядку, відповідачем ТОВ ДАНКО неодноразово направлялися повідомлення про необхідність з'явитися до підприємства для отримання трудової книжки та розрахункових коштів. Дані обставини підтверджуютьсяповідомленнями від 01 червня 2016 року (вих. № 20), від 01 липня 2016 року (вих. № 21), від 01 серпня 2016 року (вих. № 23) (а.с.39-41,64-66). Проте, ОСОБА_1 не з'явився для отримання розрахунку та трудової книжки.

В той же час, з письмовою заявою про видачу трудової книжки, водійського посвідчення та виплати належних йому при звільнені коштів, позивач звернувся до ТОВ ДАНКО лише 10 травня 2017 року, тобто майже через рік після звільнення (а.с.42).

Посилання позивача на те, що він не отримував жодних повідомлень, оскільки не проживає за адресою місця реєстрації та про це було відомо на підприємстві, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин останнім суду надано не було.

Однак свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_1 після свого звільнення неодноразово приходив в тому числі і зі своєю дружиною, свідком ОСОБА_7 до керівництва підприємства для отримання трудової книжки. Чому йому не віддавали трудової книжки їй достовірно невідомо.

Відповідно до ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд погоджується, після вислуховування свідків з обставинами, що ОСОБА_1 не було своєчасно видано трудової книжки, чим підприємством порушено права ОСОБА_1

Отже виходячи з принципу розумності та справедливості, суд приходить до думки про необхідність часткового задоволення позовних вимог, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, обмеживши період стягнення в межах періоду з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2016 року включно в сумі 5 656,00 грн. (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість грн. 00 коп.), виходячи з такого розрахунку: 1414,00 грн. (середньомісячна заробітна плата (а.с.29)) х 4 (кількість прострочених місяців) = 5 656,00 грн.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає в негативних емоціях та переживаннях з приводу затримки видачі трудової книжки та виплати належних йому сум при звільненні, порушені звичайного способу життя, оскільки обставини, що склалися перешкоджали позивачу його подальшому працевлаштуванню або оформленню пенсії.

Виходячи з характеру протиправних дій та ступені вини відповідача та з урахуванням п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд з огляду на вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ТОВ ДАНКО на користь позивача ОСОБА_1 повинен складати 300 грн. 00 коп.

Також, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині повернення йому водійського посвідчення, оскільки жодних доказів на підтвердження вилучення в нього водійського посвідчення відповідачем суду надано не було.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В той же час доказів, які б спростовували доводи відповідача з цього приводу та доводили заперечення позивача, останнім суду не надано.

Таким чином, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та приймаючи до уваги те, що позивач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів які б підтверджували факт вилучення водійського посвідчення, тому суд приходить висновку, що в задоволенні вимог ОСОБА_1 в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ ДАНКО підлягає стягненню судовий збір у розмір 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,81,95,141,263-265,268 ЦПК, 116,117,237-1 КЗпП України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНКО (код ЄДРПОУ 23931345) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2016 року включно в сумі 5 656,00 грн. (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНКО (код ЄДРПОУ 23931345) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 300,00 грн. (триста грн. 00 коп.).

В іншому відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНКО (код ЄДРПОУ 23931345) судовий збір у розмір 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.00 коп.) на користь держави.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: І. В. Тихомиров