Рішення

від 26.09.2018 по справі 187/408/18

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/408/18

2/0187/206/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., при секретарі судового засідання Столяренко Н.П. за участі представника позивача - ОСОБА_1, державного виконавця Кім А.В., розглянувши у залі суду, відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Петриківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зняття арешту з майна, третя особа: відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та ОСОБА_3,

Встановив:

10.04.2018 до суду звернулася ОСОБА_2 з позовною заявою, у якій просить усунути їй перешкоди у користуванні майном, шляхом зняття арешту з нерухомого майна, житлового будинку № 30, що розташований за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район смт Петриківка вул. Корчагіна (Історична), загальною площею 53,6 кв.м., житловою 35,2 кв.м., накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н, виданої 17.04.2009, видавник відділ державної виконавчої служби Петриківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10059387, від 21.07.2010, реєстратор - Дніпропетровська філія державного підприємства Інформаційний центр МЮУ, номер запису про обтяження 9188109.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень від 27.04.2018, 21.05.2018 посилалася на те, що їй на праві власності належить житловий будинок № 30, розташований за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район смт Петриківка вул. Корчагіна. Вказане домоволодіння було нею придбано за Договором купівлі-продажу житлового будинку від 10.10.2009, який посвідчено державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого у реєстрі за № 2-2307.

За умовами Договору купівлі-продажу житлового будинку продавцем виступав ОСОБА_5 (від імені якого діяв ОСОБА_6І.), який передав у власність покупцю ОСОБА_2 майно, яке складалося із вищевказаного житлового будинку. Під час засвідчення Договору державним нотаріусом здійснено перевірку існування будь-яких заборон щодо відчуження даного житлового будинку. Відсутність заборони відчуження житлового будинку підтверджується в абз. 2 п. 4.2 Договору, а саме: Витягами з державного реєстру від 10.10.2009 № 24954456, № 24954503.

Будучи власником будинку вона законно та добросовісно користувалася своїм майном з 10 жовтня 2009 року, проте через скрутне матеріальне становище право власності на вказаний будинок зареєструвала в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 26.03.2015.

У серпні 2017 року їй стало відомо, що на її майно, а саме житловий будинок № 30, накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, серія та номер б/н, виданий 17.04.2009, видавник відділ ДВС Петриківського РУЮ, зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10059387 від 21.07.2010.

Позивачем було встановлено, що фактично арешт було накладено на майно продавця - ОСОБА_5, оскільки сам арешт накладався виходячи з інформації про прізвище, ім'я, по - батькові боржника та даних його місця проживання, оскільки інші відомості про боржника були відсутні. Таким чином, в 2010 році було накладено арешт на майно, яке вибуло з володіння ОСОБА_5 та належало іншому власнику, ОСОБА_2

Звернувшись до Відділу державної виконавчої служби Петриківського районного управління юстиції за роз'ясненням, отримала відповідь від 06.09.2017, з якої вбачається, що виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на майно закінчено 25.06.2010, а матеріали в 2014 році знищені за розпорядженням начальника відділу, як такі, що перебували на зберіганні протягом 3 років.

З огляду на викладене, існування даного арешту перешкоджає позивачу у розпорядженні нерухомим майном, а єдиним способом захисту її прав, як власника майна, є звернення до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття арешту з майна.

Ухвалою суду від 02.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.07.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Замінено третю особу - Реєстраційну службу Петриківського районного управління юстиції на Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 16.08.2018 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 (стягувач аліментів з боржника ОСОБА_5 за виконавчим листом № 2-185, який виданий 08.04.2009, тобто особу, в інтересах якої накладено оскаржуваний арешт).

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та за участі її представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов (а.с.61).

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги та підстави викладенні в позові підтримав повністю та вказав, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача - Петриківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що арешт дійсно накладений в рамках виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_5 аліментів за заявою ОСОБА_3, відзиву на позов не подано.

Третя особа - Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в судове засідання не з'явились, надіслали до суду клопотання про розгляд справи без їх представника, проти позовних вимог не заперечують, прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства (а.с.78).

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. В матеріалах справи міститься розписка, про отримання нею повістки про виклик до суду. Як, повідомив представник позивача остання працює в полі по найму, через, що з'явитися не зможе, претензій до боржника (попереднього власника будинку) не має.

Вивчивши та дослідивши усі надані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судових захист. Захист же цивільних - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК. Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм обставини.

Судом встановлено, що 10.10.2009 позивачем на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер 2-2307, посвідченого 10.10.2009 державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 придбано житловий будинок за адресою: Дніпропетровська область Петриківський район вул. Корчагіна, буд. 30. Даний правочин зареєстровано в реєстрі правочинів за № 3656643 (а.с. 8-11).

З договору купівлі - продажу від 10.10.2009 вбачається, що ОСОБА_5 (продавцю/попередньому власнику) належав житловий будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 09.09.1989, державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори. Право власності було ним зареєстровано 07.10.2009. У вказаному договорі підтверджено відсутність заборони відчуження житлового будинку, що підтверджено Витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 24954456; з Державного реєстру обтяжень № 24954503. 10.10.2009 згідно цього ж Договору купівлі-продажу ОСОБА_5 передав майно у власність ОСОБА_2 (покупцеві).

21.07.2010 Дніпропетровською філією державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження № 9188109 на вказаний будинок, а саме: арешт нерухомого майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № б/н, виданий 17.04.2009 відділ ДВС Петриківського РУЮ, та власником майна зазначено ОСОБА_5 (а.с. 63-64).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 17.04.2009 державним виконавцем, на підставі заяви ОСОБА_8, відкрито виконавче провадження № 12416626 про стягнення з ОСОБА_9 аліментів.

Зважаючи на те, що позивач 10.10.2009 придбала будинок, а обтяження було накладено через девять місяців після того - 21.07.2010, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем.

23.03.2015 ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на вказаний будинок в Дерхавному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У разі відчуження майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Дану позицію підтримує Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові № 6-53цс15 від 13.05.2015 року.

На час розгляду справи власником будинку є ОСОБА_2 Право власності набуте останньою на підставі рішення про державну реєстрацію прав Реєстраційною службою Петриківського РУЮ Дніпропетровської області, індексний номер 20300883 від 23.03.2015. Внаслідок арешту нерухомого майна, позивач позбавлений змоги в повному об'ємі користуватися своїм правом власності на нерухоме майно.

Як видно з листа відповідача від 06.09.2017, ОСОБА_2 відмовлено у добровільному знятті арешту з вище вказаного будинку, запропоновано звернутися до суду (а.с.9).

На сьогоднішній день вищевказаний арешт не знято, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Позивачка має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне їй майно.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у кого здійсненні.

Так, за ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

В рішенні по справі Onerylidiz проти Туреччини Європейський суд висловився наступним чином: Справжнє, ефективне здійснення права, що охороняється цією нормою, не залежить від одного обов'язку держави не втручатися і може вимагати забезпечення позитивних заходів щодо захисту, особливо, якщо існує позитивний зв'язок між заходами, здійснення яких заявник вправі очікувати від державних органів, і ефективним користуванням його майном…

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ч.1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У відповідності до ч.5 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження , арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином суд приходить до висновку, що при купівлі вказаного будинку позивачем були відсутні будь-які обмеження або заборони, що було перевірено нотаріусам при посвідченні угоди купівлі-продажу, таким чином, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем і накладення арешту порушує її право власності, а тому, усунення перешкод позивачеві у здійсненні права власності шляхом зняття такого обтяження, виправдане та відповідає вимогам закону.

Крім того, зняття арешту зі спірного житлового будинку не порушує прав третіх осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена нею сума судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 264, 280-283 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Петриківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зняття арешту з майна, третя особа: відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та ОСОБА_3, задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 РН ОКПП НОМЕР_1) перешкоди у користуванні майном: житловим будинком № 30 за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Корчагіна (нова назва - Історична), загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м. шляхом зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження без номеру, від 17 квітня 2009 року, видавник відділ ДВС Петриківського РУЮ, зареєстрованої в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10059387 від 21.07.2010 року, реєстратор - Дніпропетровська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України, номер запису про обтяження 9188109.

Стягнути з Петриківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вул. Європейська, 3, смт Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровської область, ЄДРПОУ 34626441) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 РН ОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 00 коп.) .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 3 жовтня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_10