Рішення

від 17.10.2018 по справі 206/3110/18

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/3110/18

Провадження 2/206/1019/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Соловйовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кредитна спілка Дніпропетровщини про звільнення земельної ділянки з під арешту, -

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про звільнення з під арешту, накладеного Самарським районним відділом державної виконавчої служби м. Дніпропетровська 09 жовтня 2009 року, земельної ділянки, площею 0,0957 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Вільногірська, земельна ділянка 33.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 09 березня 1999 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продала, а він купив домоволодіння № 33 по вул. Вільногірській в м. Дніпро (Дніпропетровськ), яке розташоване на земельній ділянці площею 957 кв.м. Ця земельна ділянка була надана ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованих на території Самарського району м. Дніпропетровська по вул. Вільногірська, 33. При приватизації цієї земельної ділянки йому стало відомо, що на неї Самарським ВДВС м. Дніпропетровська накладено арешт. Вважає даний арешт є незаконним та порушує його права на вільне володіння домоволодінням, оскільки земельна ділянка виділялась безпосередньо для обслуговування належного йому на праві власності домоволодіння, а тому відповідно до вимог ст. 59 Закону України Про виконавче провадження вважав, що спірна земельна ділянка підлягає звільненню з під арешту.

Ухвалою суду від 27 червня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заперечень проти позову не мав, однак вважав, що у виконавчої служби відсутні підстави для звільнення спірної земельної ділянки з під арешту. В подальшому в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про закінчення розгляду справи в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа Кредитна спілка Дніпропетровщини в судове засідання явку свого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухав доводи сторін, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що 09 березня 1999 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбав домоволодіння № 33 розташоване по вул. Вільногірській, на земельній ділянці площею 957 кв.м. в м. Дніпро (Дніпропетровську). Даний договір був зареєстрований на Катеринославській біржі нерухомості за № 1211-н (а.с.6).

Також у вищезазначеному договорі міститься відмітка, що зазначене у цьому документі домоволодіння № 33 по вул. Вільногірській зареєстроване у Дніпропетровському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 березня 1999 року, записаний в реєстрову книгу №29 за реєстровим № 139.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування Серія ДП Д*N0222207 земельна ділянка площею 0,0957 гектарів розташована на території Самарського району м. Дніпропетровська, вул. Вільногірська, 33, була надана ОСОБА_2 у постійне користування для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (.а.с.5).

09 жовтня 2009 року постановою начальника Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ при примусовому виконанні судового наказу, виданого 22 червня 2009 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки Дніпропетровщини - 144599,88 грн. було накладено арешт, зокрема на земельну ділянку, площею 0,0957 га за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Вільногірська, 33 (а.с.42).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1, посилався на те, що його вимоги ґрунтуються на захисті його права власності.

Згідно зі ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , в редакції чинній станом на 05.10.2016 року, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону або договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для задоволення позову про звільнення майна з під арешту необхідна одночасна наявність двох підстав :

-позивач повинен бути власником майна, або особою, яка володіє майном на підставі закону або договору;

-спірне майно не повинно належати боржнику;

Так на момент придбання позивачем домоволодіння № 33 по вул. Вільногірській у м. Дніпро (Дніпропетровську), діяли норми Земельного Кодексу УРСР (1990 року), які і підлягають до застосування.

Відповідно до ст. 22 Земельного Кодексу УРСР право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними

організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на

умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельного Кодексу УРСР право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 30 Земельного Кодексу УРСР при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Договором купівлі-продажу домоволодіння не було передбачено ніяких умов щодо права власності, або права користування спірною земельною ділянкою.

Отже з вищевикладених норм слідує, що позивач при купівлі домоволодіння № 33 по вул. Вільногірській набув лише право користування спірною земельною ділянкою, яке відповідно до державного акту належало колишньому володільцю придбаного позивачем домоволодіння.

Обов'язково притаманні власникові права, окрім права користування спірною земельною ділянкою, ще право володіння та розпорядження нею, які позивачем при придбанні домоволодіння по вул. Вільногірській, 33 у м. Дніпро (Дніпропетровську) набуті не були.

Документ, якій би міг засвідчити право власності позивача на спірну земельну ділянку, позивачем суду наданий не був.

Отже, з викладеного слідує, що позивач у розумінні вищезазначених норм законодавства не є власником спірної земельної ділянки.

Таким чином, суд не має підстав для задоволення вимог позивача у заявлений ним спосіб захисту цивільного права з підстав ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" .

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна відповідачами в справах про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк або іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, особа в інтересах якої накладено арешт Кредитна спілка Дніпропетровщини, позивачем у якості відповідача залучена до участі у справі не була, тоді як з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства (особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд), суд позбавлений можливості самостійно або з власної ініціативи змінювати первісного позивача або притягати належного відповідача як співвідповідача, за відсутності відповідного клопотання позивача.

З клопотанням про заміну відповідача на належного чи про залучення співвідповідачем - позивач до суду не звертався.

Що стосується Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, який підлягав залученню в якості третьої особи, він був залучений позивачем до участі у справі, як відповідач.

Отже, викладене свідчить, що суд не може вирішувати питання, які стосуються законних прав та інтересів особи в інтересах якої був накладений арешт, який всупереч вимогам чинного законодавства, не був залучений позивачем до участі у справі, як відповідач.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові судові витрати понесені по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984535, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова,6в), ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кредитна спілка Дніпропетровщини ( код - 26510721, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Клари Цеткін, 6а) про звільнення земельної ділянки з під арешту - відмовити.

Повний текст судового рішення складений 19 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук