Ухвала

від 17.10.2018 по справі 1215/98/2012

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Пров. № 2-ав/409/2/18

У Х В А Л А

17 жовтня 2018 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Третяка О.Г.

за участю секретаря: Бушлі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження Лутугинського районного суду Луганської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Лутугинському районі Луганської області, справа № 1215/98/2012, -

В с т а н о в и в :

До суду надійшла справа за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження Лутугинського районного суду Луганської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Лутугинському районі Луганської області, справа № 1215/98/2012.

Відповідно до ст. 384 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Втрачене судове провадження в адміністративній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду, що визначено ч. 1 ст. 385 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 390 Кодексу адміністративного судочинства на підставі зібраних матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно поновити.

Відповідно до ч. 2 ст. 390 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.

Згідно ч. 3 ст. 390 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження, суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

У судове засідання 17.10.2018 року по справі про відновлення втраченого судового провадження сторони не з'явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Заявник, звертаючись до суду з питанням про відновлення втраченого судового провадження, надав копію постанови Лутугинського районного суду Луганської області від 03.01.2013 року, копію постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року, копію адміністративного позову, копію виконавчого листа від 04.03.2013 року, копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з програми Д-3 Лутугинського районного суду Луганської області, доступ до якої наданий Білокуракинському районному суду Луганської області, в електронному вигляді по справі № 1215/98/2012 збереглася постанова від 03.01.2013 року, якою вимоги задоволено. Доступ до Донецького апеляційного адміністративного суду у Білокуракинського районного суду Луганської області відсутній, так як підсудність даного суду визначена іншому суду, а тому не може бути відновлена.

Таким чином, суд вважає можливим відновити втрачене судове провадження в частині наявних у суду матеріалів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, 248, 384, 385, 386, 390 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відновити частково втрачене судове провадження Лутугинського районного суду Луганської області по адмістративній справі № 1215/98/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, в частині постанови Лутугинського районного суду Луганської області від 03.01.2013 року , якою:

„ Лутугинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Гайдук В.Г.

при секретарі Забєлкіній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лутугине адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

13 грудня 2012р. позивач ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до суду. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Він є пенсіонером за віком, пенсію йому нараховує та сплачує відповідач. В теперішній час він проживає у Німеччині, після його виїзду за кордон пенсійне посвідчення у нього було вилучено. Він звертався до відповідача з заявою про виплату йому пенсії після його переїзду за кордон, запропонував здійснювати перерахунок належних йому сум пенсії на його банківський рахунок. Між тим, у відповіді від 28.10.2010р. відповідач відмовився сплачувати йому пенсію як громадянину, який виїхав на постійне проживання за кордон. Після чого він звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій, бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати пенсії. Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 20.12.2010р. його позовні вимоги були задоволені, відповідач був зобов'язаний поновити виплату йому пенсії з 01 травня 2011р. Відповідач виконував постанову суду з 01.05.2011р. по 01.06.2012р. до її скасування Вищим адміністративним судом України. Підставами для відмови у позові було вказано те, що він обрав нібито невірний спосіб судового захисту, він мав оскаржити у суді рішення відповідача про зняття його з пенсійного обліку, а також внаслідок того, що його права насправді не порушувалися, і він отримував пенсійні виплати на час звернення з позовом до суду, тобто до 30.04.2011р. В теперішній час він знов змушений звернутися до суду, оскільки з 01.06.2012р. відповідач припинив виплату йому пенсії, на цей час у нього є нові підстави для звернення до суду, порушення його прав сталося в інший проміжок часу, окремого рішення відповідач щодо припинення йому виплати пенсії не приймав. 28 серпня 2012р. він звернувся до відповідача з заявою про поновлення його на пенсійному обліку з 01.06.2012р. як пенсіонера, який виїхав за кордон. Відповідач, посилаючись на п.2 ч. 1 ст. 49, ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , відмовився захистити його законні інтереси як громадянина України, поновити його на пенсійному обліку і поновити виплату пенсії. Відповіді відповідача від 30.08.20102р. і від 12.09.2012р. він отримав лише у листопаді 2012р., коли приїхав з Німеччини в Україну, тобто, про порушення своїх прав він дізнався у листопаді 2012р., тому вважає, що строк звернення до суду з позовною заявою не пропустив. Посилання відповідача на п.2 ч. 1 ст. 49, ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважає необґрунтованим, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009р. № 25-рп/2009 у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ці норми визнані неконституційними, тобто, вони є не чинними та не можуть виконуватися відповідачем, а тому просить визнати незаконними дії відповідача відносно нього у відмові поновити його на пенсійному обліку з 01.06.2012р. та у відмові поновити йому виплату пенсії з 01.06.2012р.; зобов'язати відповідача з 01.06.2012р. поновити його на пенсійному обліку як пенсіонера, який має право на виплату пенсії та поновити йому виплату пенсії з 01.06.2012р. на його картковий рахунок. Стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним на правову допомогу.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань вживає відповідно до законодавства та міжнародних договорів України заходів до переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Згідно ст. 51 зазначеного Закону у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.За заявою ОСОБА_2 йому була виплачена пенсія за шість місяців наперед у повному обсязі. Крім того, у подальшому виплата пенсії ОСОБА_2 була поновлена згідно постанови про відкриття виконавчого провадження відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області ВП № 28970407 за період з 01.05.2011р. по 01.06.2012р. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012р. у справі К-58040/11 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстав для зобов'язання УПФУ виплачувати пенсію позивачу, який виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, не зазначено. Просила відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки на виконання рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009р. № 25-рп/2009 у справі № 1-32/2009 щодо відповідності Конституції України положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ніяких змін до Закону Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування внесено не було.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером, інвалідом 2 групи, що підтверджується копією посвідчення № 152301, довідкою МСЕК серії 2-20-ЛИ № 0079346 від 02.06.2004р. (а.с.13-14), та суб'єктом системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, якому згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач нараховував та виплачував пенсію, що сторонами не оспорюється.

Оскільки відповідач припинив виплату пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з його виїздом на постійне місце проживання до Німеччини, 28 серпня 2012р. він звернувся до відповідача з заявою про поновлення його на пенсійному обліку з 01.06.2012р. як пенсіонера, який виїхав за кордон на постійне проживання в Німеччину. ( а.с. 7).

Листом № 159/М-12 від 30.08.2012р. відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що відповідно до п. 2 ч.1 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Згідно ст. 51 зазначеного Закону у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Крім того, в у подальшому виплата пенсії ОСОБА_2 була поновлена згідно постанови про відкриття виконавчого провадження відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області ВП № 28970407 за період з 01.05.2011р. по 01.06.2012р. Пенсія за цей період виплачена у повному обсязі. (а.с.8).

Листом № 160/М-12 від 12.09.2012р. відповідач щодо поновлення виплати пенсії позивачу повідомив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012р. у справі К-58040/11 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстав для зобов'язання УПФУ виплачувати пенсію позивачу, який виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, не зазначено, а тому відмовив в поновленні виплати пенсії. (а.с.9).

Як убачається з автобусного квитка на ім'я ОСОБА_2 від 24.11.2012р. (а.с.15)., до України він прибув у листопаді 2012р., отримав вищезазначені відповіді УПФУ, тобто, про порушення своїх прав дізнався у листопаді 2012р., до суду з даним адміністративним позовом звернувся 13.12.2012р., тому строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ст. 99 КАС України, не пропустив. (а.с.15).

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Між тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009р. положення п. 2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування були визнані неконституційними, а отже згідно ст. 152 Конституції України ці зміни втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, посилання представника відповідача на п. 2 ч.1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відмові позивачу задовольнити його вимоги про поновлення на пенсійному обліку та поновлення виплати пенсії є необґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, і проти чого не заперечувала в судовому засіданні представник відповідача, відповідач на виконання постанови Лутугинського районного суду Луганської області від 20 грудня 2010р. поновив виплату йому пенсії, пенсія ОСОБА_2 виплачувалась з 01 травня 2011р. по 01 червня 2012р.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню, а дії відповідача щодо відмови поновити позивача на пенсійному обліку з 01 червня 2012р. та відмови поновити виплату пенсії з 01 червня 2012р. є незаконними, і відповідача слід зобов'язати поновити ОСОБА_1 на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, відновити виплату йому пенсії з 01 червня 2012р. шляхом перерахування пенсії позивача на його картковий рахунок.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 підлягає 800 грн. - документально підтверджені судові витрати, які понесені позивачем на правову допомогу. (а.с.39-43). Як інвалід 2 групи ОСОБА_2 від сплати судового збору звільнений.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009р. № 25-рп/2009, ст.ст. 2,5,17,18,87,94, 158-163 КАС України, суд -

П о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо відмови поновити ОСОБА_2 на пенсійному обліку з 01 червня 2012р. та відмови поновити йому виплату пенсії з 01 червня 2012р. внаслідок його переїзду для постійного проживання за кордон.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області поновити ОСОБА_2 на пенсійному обліку з 01 червня 2012р., поновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 червня 2012р. шляхом здійснення щомісячного перерахунку пенсії на р/р 29092746 в Луганській АТ ОСОБА_4 Аваль , код банку 304007, ОКПО 24197094, призначення платежу: поповнення пенсійного карткового рахунку № НОМЕР_1, отримувач - ОСОБА_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 800 грн.

Повний текст постанови складений 08 січня 2013р.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лутугинський районний суд Луганської області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції. .»

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_5