Вирок

від 16.10.2018 по справі 461/388/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/388/18

Провадження №1-кп/461/223/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2018 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представників потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140050003949 від 04.09.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що в період з 21.03.2017 року по 03.07.2017 року, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп», що здійснює діяльність ресторану «П`яльня горілки пива» за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 31, будучи відповідно до Трудового контракту № 1 від 20.03.2017 та посадової інструкції головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп» службовою особою товариства, наділеною адміністративно господарськими функціями щодо забезпечення ведення бухгалтерського обліку, організації роботи бухгалтерської служби, контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечення складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки користувачам, здійснення заходів щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства, здійснення операцій по прийому, обліку, видачі та зберіганні грошових коштів і цінних паперів з обов`язковим дотриманням правил, що забезпечують їх збереження, отримання за оформленими відповідно до встановленого порядку документами грошових коштів або оформлення їх для отримання безготівковим шляхом в установах банку для виплати робітникам і службовцям заробітної плати, премії, оплати відряджень і інших витрат, ведення на основі прибуткових і витратних документів касової книги, звіряючи фактичну наявність грошових сум і цінних паперів з книжковим залишком, складенні касової звітності, здійснення готівкових розрахунків в установленому порядку з організаціями та фізичними особами при області робіт і послуг підприємства, а також згідно з Договором про повну матеріальну відповідальність від 20 березня 2017 року матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, всупереч інтересам ТзОВ «Рестро Груп», зловживаючи своїм службовим становищем, не відображав у даних бухгалтерського обліку відомостей про недостачу, приховуючи таким чином свою злочинну діяльність, не вносив у повному обсязі на банківський рахунок ТзОВ «Рестро Груп» грошові кошти, отримані в результаті здійснюваної підприємством господарської діяльності, незаконно привласнивши їх собі, чим спричинив Товариству матеріальні збитки на суму 201 511,00 грн., що у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст.190 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину не визнав, Вказав, що працював не головним бухгалтером ТзОВ «Рестро Груп», а бухгалтером-обліковцем. Також зазначив, що посадову інструкцію головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп» він підписав помилково, оскільки не побачив, що там були слова «головний бухгалтер». В його обов`язки з поміж іншого входило передача готівки до банківської установи для подальшого зарахування на безготівковий рахунок товариства, для чого товариством була надана відповідна довіреність. На думку обвинуваченого, розрахунок нестачі грошей проведений неправильно, оскільки здійснювався на підставі книги обліку розрахункових операцій, а повинен був здійснюватись на підставі касової книги. Щодо оприбуткування в ТзОВ «Рестро Груп» готівкових коштів (виручки), які надходили від господарської діяльності та їх подальшого використання ОСОБА_4 пояснив, що такі кошти вносились ним на рахунок до банківської установи товариства, за винятком частини коштів, які використовувались у межах господарської діяльності підприємства, зокрема на виплату заробітної плати, видачу коштів під звіт, відрядження та згідно договорів позики. Точну суму, яку він використовував у межах господарської діяльності, назвати не зміг, вказавши, що потрібно дивитись в касову книгу товариства. Заробітну плату він виплачував працівникам готівкою, оскільки підприємство використовує касовий апарат і має право зберігати готівкові кошти для виплати заробітної плати. Виплата заробітної плати була оформлена відповідно до вимог бухгалтерського обліку, заробітна плата виплачувалась тим працівникам, які були працевлаштовані в товаристві «Рестро Груп», про що є відомості про виплату заробітної плати. Щодо акту інвентаризації від 03.07.2017 року, яким встановлена недостача грошових коштів в сумі 170000,00 гривень і який підписаний ним із вказанням, що кошти взяті на власні потреби, пояснив, що такий є фактично підробленим і відношення до товариства «Рестро Груп» не має. Визнаючи факт підписання такого акту обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що в ньому вказано відомості про кошти, які позичені ним особисто, це особисті кошти засновників ТзОВ «Рестро Груп», про що був нотаріально посвідчений договір позики. Так само, підроблений акт прийому-передачі коштів від 21 березня 2017 року, оскільки ці кошти передала людина, яка не працювала в товаристві «Рестро Груп» і відношення до даного товариства не мала. Отримані кошти ОСОБА_4 використовував на погашення власних боргів перед фізичними особами, перед банками та ломбардами, а також використовував на власні потреби. Окрім того, при першому допиті обвинувачений повідомив суду, що він визнає цивільний позов. У подальшому змінив свою позицію щодо цивільного позову та заперечив проти його задоволення.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, суд вважає, що вина останнього у вчиненні привласнення коштів, що належать ТзОВ «Рестро груп» доводиться як показами самого обвинуваченого ОСОБА_4 , так і іншими нижче зазначеними доказами. Водночас, суд вважає, що органом досудового розслідування не вірно визначено суму, яка привласнена обвинуваченим ОСОБА_4 . На думку суду, дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.191 КК України, оскільки відсутні такі кваліфікуючі ознаки як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а розмір привласнених коштів не є великим в розумінні ч.4 примітки до ст.185 КК України.

З огляду на зазначене, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує зач.1 ст.191 КК Україниза ознаками привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.191 КК України, підтверджується наступними доказами:

-показами допитаного у судовому засіданні представника потерпілого директора ТзОВ «Рестро Груп» ОСОБА_8 , яка суду повідомила, що ОСОБА_4 був прийнятий на посаду головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп». Крім того, відповідно до посадової інструкції, на нього покладались обов`язки касира, у зв`язку з чим з останнім підписано договір про повну матеріальну відповідальність. В момент приступлення до виконання своїх обов`язків з ОСОБА_4 був складений акт приймання передачі коштів. Всі готівкові кошти, які вилучалися з каси, після закінчення дня передавалися ОСОБА_4 , вносилися лише ним, що відображено в офіційному документі банку. 03 липня 2017 року, коли вона приїхала у м.Львів і прийшла на місце роботи ОСОБА_4 , то попросила при ній відкрити сейф та перерахувати наявні грошові кошти, при цьому попросила його скласти акт для того, щоб це було офіційно. В сейфі зберігались кошти ТзОВ «Рестро Груп». При перерахунку був складений акт і виявилося, що величезна сума коштів зникла. Тоді вона запропонувала ОСОБА_4 повернути ці кошти. На її запитання де кошти, ОСОБА_4 відповів їй, що взяв такі на свої потреби. Вважаючи, що це крадіжка, вона запропонувала ОСОБА_4 негайно повернути ці кошти, однак він відмовився. Тоді вона запропонувала скласти нотаріальний документ про те, що обвинувачений взяв ці кошти і зобов`язується їх повернути. Також повідомила, що за наявною у неї інформацією заборгованості по заробітній платі в ТзОВ «Рестро Груп» не було, але фактичних даних і підписаних документів про виплату заробітної плати в товаристві немає. При звільненні ОСОБА_4 документів про виплату зарплату працівникам ТзОВ «Рестро Груп» на підпис їй не давав. Зарплата під час роботи ОСОБА_4 виплачувалась в готівковій формі. До аудиторської перевірки не надавались відомості по виплаті заробітної плати, оскільки їх не було оформлено та підписано. Звіти 1 ДФ це була частина роботи ОСОБА_4 . Фактичних документів з підписом працівників товариства про отримання грошей в якості зарплати не було, тому їх не подали на аудиторську перевірку;

-показами додатково допитаної у судовому засіданні ОСОБА_8 , яка вказала, що заробітна плата за квітень, травень та червень 2017 року нею не отримувалась. Податкова звітність складалась і подавалась самостійно головним бухгалтером ОСОБА_4 . Протягом 1-3 липня 2017 року в товаристві виплата заробітної плати не проводилась. 20 березня 2017 року сума в розмірі 15640,00 гривень була передана ОСОБА_9 для здачі в банківську установу до моменту передачі наявних в касі коштів ОСОБА_4 . Тому така сума не враховувалась при розрахунках. Інші суми 20 березня 2018 року до банку не здавались;

-показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який суду повідомив, що працює в ТзОВ «Рестро Груп» з червня 2016 року по даний час на посаді адміністратора. ОСОБА_4 працював на посаді бухгалтера з березня 2017 року по жовтень 2017 року. Виручка від господарської діяльності ТзОВ «Рестро Груп» передавалась ОСОБА_4 . Що в подальшому робив ОСОБА_4 з даною виручкою грошей йому невідомо, оскільки це не його компетенція. Обвинувачений був єдиним бухгалтером ТзОВ «Рестро Груп». Про недостачу коштів в сумі 201511,00 грн. він був проінформований від свого керівника. Також повідомив, що заробітна плата йому виплачувалась безпосередньо бухгалтером товариства ОСОБА_4 , його посадовий оклад становить приблизно 4000 грн. За весь період роботи ОСОБА_4 при виплаті заробітної плати йому на підпис не надавались відомості або видатковий касовий ордер. Заборгованості по заробітній платі у нього не було, затримки по виплаті також не було. Заробітна плата виплачувалась йому в готівковій формі. Безпосередню видачу коштів здійснював бухгалтер. Претензій по видачі зарплати у нього не було. Також зазначив, що за період роботи ОСОБА_4 в ресторані працювали два бармени, бухгалтер ОСОБА_4 і він, як адміністратор. В ході здійснення господарської діяльності після отримання замовлення клієнтом проводилась оплата, кошти пробивались через касовий апарат. По закінченні зміни відбувалось вилучення даних грошей, яке проходило два рази на добу. Адміністратор передав виручку бухгалтеру;

-показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що працював у ТзОВ «Рестро Груп» у період з березня по вересень 2017 року. У його обов`язки входило: прийом замовлення, видача замовлення, одержання оплати за замовлення та видача решти. В ТзОВ «Рестро Груп» бухгалтером був ОСОБА_4 , а перед ним була бухгалтер ОСОБА_12 . Але вони одночасно не працювали в товаристві. Ранішню касу він здавав безпосередньо ОСОБА_4 . Вечірню касу він здавав адміністратору. Також зазначив, що заробітну плату видавали на руки. Зарплату видавав бухгалтер ОСОБА_4 . При виплаті зарплати ОСОБА_4 у відомостях про виплату зарплати він не розписувався. Розміру зарплати він не пригадує. Зарплата була до 4000 грн., яку отримував щомісячно. Директор закладу здійснювала контроль за його діяльністю та бухгалтера ОСОБА_4 і час від часу була присутня у ресторані. Чи контролювала директор облік та касу він не знає. Гроші забирав бухгалтер, а він йшов додому. Розходжень по сумах, коли він рахував, не було;

-показами допитаного у судовому засіданні експерта ОСОБА_13 , яка суду повідомила, що нею при підготовці висновку судово-економічної експертизи №315/17 від 14.12.2017 року не враховувались дані, зазначені в податковому розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТзОВ «Рестро Груп» за другий квартал 2017 року, оскільки такий не був наданий на момент проведення експертизи. Крім того, експертом зазначено, що податковий розрахунок сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку не може бути доказом фактичної виплати заробітної плати, оскільки таким є лише видатковий касовий ордер або відомість на виплату коштів з підписами осіб про отримання коштів. А дані розрахунку можуть містити відомості, що не відповідають фактичним обставинам. Її, як експерту, були відомі випадки, коли суб`єкти господарювання з метою уникнення відповідальності, подавали вказані розрахунки з відомостями по виплату заробітної плати, хоча така не була виплачена. Покази свідків про фактичне отримання коштів, також не можуть бути використані експертом при підготовці відповідного висновку. Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого щодо можливої необхідності в призначенні повторної експертизи з врахуванням додатково долучених документів - податкового розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТзОВ «Рестро Груп» за другий квартал 2017 та довідки ТзОВ «Рестро-груп» від 18 вересня 2018 року, оскільки зазначені документи не можуть використовуватись експертом як доказ виплати заробітної плати. Водночас, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази, здобуті в ході судового слідства, а саме покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_4 , які підтвердили факт виплати та отримання заробітної плати у відповідних розмірах вважає за можливе в даному випадку врахувати такі докази і самостійно зменшити розмір нестачі коштів, що інкримінується ОСОБА_4 на відповідну суму. Так, органом досудового розслідування, враховуючи висновок судово-економічної експертизи №315/17 від 14.12.2017 року, та Звіт по узгодженим процедурам по перевірці своєчасності оприбуткування готівки в касу ТОВ «Рестро Груп» за період з 21.03.2017 по 03.07.2017 року, сума коштів, яка була не оприбуткована ОСОБА_4 та не внесена на розрахунковий рахунок товариства встановлена в розмірі 201 511,00 грн. Вказана сума підлягає зменшенню на 24633,00 гривень - загальну суму виплаченої заробітної плати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 (8452,50 гривень + 7728,00 гривень + 8452,50 гривень). Відповідно сума нестачі коштів, яка не оприбуткована в касу ТзОВ «Рестро Груп» та не внесена на розрахунковий рахунок й відповідно привласнена ОСОБА_4 становить 176878,00 гривень. (201511,00 гривень 24633,00 гривень);

-даними заяви ОСОБА_4 про прийняття на роботу на посаду бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп» від 20 березня 2017 року на адресу директора ТзОВ «Рестро Груп» ОСОБА_8 , з якої вбачається, що обвинувачений дійсно працював на даному підприємстві (а.с.116);

-даними договору про повну матеріальну відповідальність від 20.03.2017 року, з якого вбачається, що такий було укладено між роботодавцем директором ТзОВ «Рестро Груп» в особі ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , з якого вбачається, що останній обіймав посаду бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп» та таким передбачено повну матеріальну відповідальність ОСОБА_14 , який приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілісності всіх переданих йому під звіт товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також за забезпечення цілісності тих товарно-матеріальних цінностей і коштів, що будуть передаватись йому під звіт (а.с.117-118);

-даними підписки матеріально-відповідальної особи від 20 березня 2017 року, з якої вбачається, що така була підписана власноручно ОСОБА_4 (а.с.119);

- даними посадової інструкції головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп», з якої вбачається, що така підписана ОСОБА_4 21.03.2017 року та на останнього покладено зокрема обов`язки відносно: ведення бухгалтерського обліку; перерахування податків, зборів, проведення розрахунків з іншими кредиторами; здійснення операцій по прийому, обліку, видачі та зберіганню грошових коштів і цінних паперів, тощо (а.с.120-125);

- даними трудового контракту головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп» №1 від 20.03.2017 року, з якого вбачається, що такий підписаний між ТзОВ «Рестро Груп» та ОСОБА_4 . Окрім того, у даному контракті зазначено, що ОСОБА_4 впродовж строку чинності даного договору є матеріально-відповідальним за майно, що передаються йому підприємством з метою виконання ним своїх обов`язків за даним договором. Вказаним контрактом також передбачена відповідальність сторін (а.с.126-132);

- даними акту №1 інвентаризації наявності коштів ТзОВ «Рестро Груп» від 20 березня 2017 року, що знаходяться в касі, з якого вбачається, що такий підписаний ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про передачу ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 32227,00 грн. (а.с.133);

- даними акту №1/0717 від 03.07.2017 року про результати інвентаризації наявних коштів, що зберігаються в касі підприємства, з якого вбачається, що встановлено недостачу грошових коштів у розмірі 170000,00 грн. Вказаний акт підписано, зокрема ОСОБА_4 (а.с.135-137);

- даними звіту по узгоджених процедурах по перевірці своєчасності оприбуткування готівки в касу ТзОВ «Рестро Груп» за період з 21.03.2017 року по 03.07.2017 року. З даного звіту вбачається, що в процесі здійснення узгоджених процедур був зроблений порівняльний аналіз даних книги обліку розрахункових операцій КОРО, а саме: щоденних Z-звітів ТзОВ «Рестро Груп» з даними виписки банку щодо своєчасності оприбуткування надходжень готівкових коштів на розрахунковий рахунок за період з 21.03.2017 року по 03.07.2017 року. Згідно висновку такого загальна сума 201511,00 грн. не була оприбуткована в касу Товариства і не була віднесена на розрахунковий рахунок Товариства, чим порушено вимоги Постанови НБУ №637. Також виявлено, що відсутній розрахунок ліміту каси, відсутність касової книги з 21.03.2017 року по 03.07.2017 року, відсутні прибуткові та видаткові касові ордери (а.с.138-145);

- даними висновку судово-економічної експертизи №315/17 від 14.12.2017 року з додатками до нього, з якого вбачається, що висновок, наведений у звіті по узгоджених процедурах по перевірці своєчасності оприбуткування готівки в касу ТзОВ «Рестро Груп» за період з 21.03.2017 року по 03.07.2017 року, щодо невнесення на розрахунковий рахунок товариства у банку грошових коштів на загальну суму 201511,00 грн. із врахуванням інформації, наведеної у листі ДФС у Львівській області №25868/10/13-01-14-07-10 від 28.11.2017 року документально підтверджується наявними у матеріалах справи документами (а.с.146-150);

- даними протоколу обшуку від 04.10.2017 року, з якого вбачається, що такий проводився за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого вилучено документи, які підтверджують, що саме ОСОБА_4 вносив кошти ТзОВ «Рестро Груп» на його банківський рахунок (а.с.155-158);

- даними довіреності директора ТзОВ «Рестро Груп» ОСОБА_8 від 21 березня 2017 року, яка підписана нею, з якої вбчається, що доручено ОСОБА_4 вносити будь-які готівкові кошти на рахунок товариства № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «УкрСиббанк» у гривнях (а.с.154);

- даними наказу №6-0000000030 від 21.03.2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 , з якого вбачається, що обвинувачений був прийнятий на роботу на посаду бухгалтера з 21.03.2017 року;

- даними заяви ОСОБА_8 , яка є директором ТзОВ «Рестро Груп» про вчинення кримінального правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_4 привласнив грошові кошти підприємства.

Водночас, оцінюючи вищеперелічені докази, суд зазначає, що протиправне діяння, передбачене ч.1 ст.191 КК України, а саме - привласнення майна полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Суд зазначає, що використання особою ввіреного майна за цільовим призначенням, зокрема на виплату заробітної плати працівників без складання відповідних підтверджуючих документів не утворює складу злочину, передбаченого ст.191 КК України (привласнення чи розтрати), оскільки в даному випадку відсутня об`єктивна сторона злочину протиправне позбавлення і вилучення майна. Видача заробітної плати без оформлення відповідних видаткових касових документів є порушенням порядку здійснення таких касових операцій і не становить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України. А тому, суми виплаченої заробітної плати ОСОБА_4 при виконанні обов`язків касира не можуть бути включені до суми нестачі коштів, що інкримінується останньому.

Так, суд приймає до уваги те, що зі змісту документів, наявних у матеріалах справи вбачається, що при розрахунку суми коштів, не оприбуткованих в касі ТзОВ «Рестро Груп» та не внесених на розрахунковий рахунок товариства не враховувалась готівкові кошти, що були витрачені головним бухгалтером ОСОБА_4 на виплату заробітної плати в період з 21.03.2017 року по 03.07.2017 року.

Відповідно до податкового розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТзОВ «Рестро груп» за другий квартал 2017 року та довідки ТзОВ «Рестро-груп» від 18 вересня 2018 року протягом другого кварталу товариством здійснювались виплати заробітної плати в загальній сумі 41908,66 гривень, з яких готівкою на руки 33736,47 гривень. Дана сума заробітної плати виплачувалась працівникам: ОСОБА_10 в сумі на руки 8452,50 гривень, ОСОБА_11 в сумі на руки 7728,00 гривень, ОСОБА_4 в сумі на руки 8452,50 гривень та ОСОБА_8 в сумі на руки 9103,47 гривень. Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_4 підтвердили факт виплати та отримання заробітної плати. А тому загальна сума виплаченої їм заробітної плати 24633,00 гривень повинна бути виключена з суми недостачі, оскільки не може вважатись такою, що протиправно і безоплатно вилучена ОСОБА_4 у ТзОВ «Рестро Груп». Щодо заробітної плати в сумі 9103,47 грн., яка підлягала виплаті директору товариства ОСОБА_8 , враховуючи заперечення останньою факту отримання зазначених коштів та відсутністю відповідних видаткових касових документів, зазначена сума, на думку суду, підлягає залишенню у складі суми нестачі коштів, привласнення яких інкримінується ОСОБА_4 .

Зменшення судом розміру коштів, що привласнені ОСОБА_4 з 201511,00 гривень до 176878,00 гривень тягне за собою зміну кваліфікації діяння, оскільки за ч.4 ст.191 Кримінального кодексу України, передбачена відповідальність за привласнення чужого майна у великих розмірах. Відповідно до примітки до ст.185 КК України у статтях 185 - 191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Згідно ч.5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка становить 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначений в сумі 1600,00 гривень. Відповідно кримінальна відповідальність за ч.4 ст.191 КК України наступає в разі, якщо сума привласнення, розтрати чи заволодіння становить суму рівну чи більшу 200000,00 гривень.

Крім того, діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов`язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням. За відсутності зазначеного, звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна, а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник, підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як крадіжка за ст.185 КК України.

Окрім того, суд приймає до уваги те, що з посадової інструкції головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп», з якою ОСОБА_4 останній ознайомився 21 березня 2017 року, вбачається, що на ОСОБА_4 , крім посадових обов`язків головного бухгалтера, також покладені обов`язки касира, а саме: по прийому, обліку, видачі та зберігання грошових коштів з обов`язковим дотриманням правил, що забезпечують їх збереження; отримання за оформленими відповідно до встановленого порядку документи грошових коштів або оформлення їх для отримання безготівковим шляхом в установах банку для виплати робітникам заробітної плати, премій, оплати відряджень і інших витрат; ведення на основі прибуткових і витратних документів касової книг, звіряння фактичної наявності грошових сум з книжковим залишком та складання касової звітності. У зв`язку з виконанням обов`язків касира з ОСОБА_4 укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Тобто, ОСОБА_4 були ввірені грошові кошти саме як особі, яка виконує обов`язки касира, а не бухгалтера чи головного бухгалтера. При привласненні коштів ОСОБА_4 жодних дій як службова особа, зокрема як головний бухгалтер ТзОВ «Рестро груп» не вчиняв. Жодних доказів вчинення ОСОБА_4 привласнення коштів шляхом зловживання службовим становищем стороною обвинувачення не наведено. А одночасне обіймання ОСОБА_4 посади головного бухгалтера товариства під час привласнення коштів ввірених останньому як касиру без вчинення останнім для такого привласнення жодних дій, що належать до повноважень головного бухгалтера товариства не може кваліфікуватись як зловживання службовим становище.

Суд, керуючисьст.94 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, з урахуванням точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв`язку, з урахуванням того, що у справі забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та дійшов висновку про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.191 КК України, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, розмір привласнених коштів останнім становить суму не 201511,00 гривень, а лише 176878,00 гривень, і привласнення таких ОСОБА_4 не вчинялось шляхом зловживання службовим становищем.

У відповідності до ч.ч.1, 3ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації злочину, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

За таких обставин, виходячи з вищенаведених доводів та мотивів, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати з ч.4ст.191 КК Українина ч.1ст.191 КК України, оскільки останній своїми умисними діями вчинив привласнення чужого майна, яке було йому ввірене.

Оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 привласнення 176878,00 гривень коштів, що належали ТзОВ «Рестро Груп» , тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержуватися вимоги ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_4 є злочином середньої тяжкості.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 вину свою не визнав, не працює, має вищу освіту, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, а тому суд дійшов висновку, що достатнім обвинуваченому буде покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.191 КК України з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки.

Відповідно дост.75КК України,з врахуваннямвідомостей,які характеризуютьособу обвинуваченого,його сімейногостановища,приймаючи доуваги наявністьміцних соціальнихзв`язків замісцем проживання,суд дійшоввисновку проможливість звільненняобвинуваченого ОСОБА_4 від відбуванняосновного покаранняз випробуванням,оскільки запереконанням суду,вищенаведені обставинивказують наможливість йоговиправлення безізоляції відсуспільства. Окрім того, суд вважає, що застосування випробувального строку призведе до більш швидкого відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у даному кримінальному провадженні обвинуваченому до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Окрім того, у судовому засіданні потерпілий ТзОВ «Рестро Груп» подав до суду цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в сумі 201511,00 грн.

Згідност.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної і моральної шкоди від злочину вправі при провадженні у кримінальній справі пред`явити позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.2ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК Українипередбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідност.328 КПК Українисуд, постановляючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно дост.1192 ЦК Україниз урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, якщо у судовому засіданні були доведені стороною обвинувачення та цивільним позивачем матеріально-правові підстави позову.

У разі повного або часткового задоволення позову суд має навести відповідні докази, провести розрахунки розміру відшкодування, а також вказати норми матеріального права, на підставі яких вирішується позов.

Відповідно до вимогст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1ст.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, суд зазначає, що із вказаних норм права випливає, що шкоду, завдану потерпілому повинен відшкодувати обвинувачений ОСОБА_4 , який вчинив злочин, в результаті якого виникла у потерпілого шкода, вина обвинуваченого повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом, тому цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди потерпілому необхідно задоволити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ТзОВ «Рестро Груп» матеріальну шкоду в розмірі 176878,00 грн., оскільки судом встановлено, що саме таку шкоду завдав обвинувачений потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В решті позовних вимог необхідно відмовити.

Окрім того, з обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь ТзОВ «РестроГруп» судовівитрати запроведення судово-економічноїекспертизи №315/17від 14.12.2017року врозмір 12380,00грн.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядкуст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, обраний ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 15.01.2018 року, обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:

-звіт по узгоджених процедурах по перевірці своєчасності оприбуткування готівки в касі у ТзОВ «Рестро Груп» за період з 21.03.2017 року по 03.07.2017 року; заяву ОСОБА_4 про прийняття його на посаду бухгалтера від 21.03.2017 року; договір про повну матеріальну відповідальність від 20.03.2017 року в особі ОСОБА_4 ; додаток до договору про повну матеріальну відповідальність; посадова інструкція головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп»; трудовий контракт №1 головного бухгалтера ТзОВ «Рестро Груп» від 20.03.2017 року; акт №1 інвентаризації наявності коштів від 20.03.2017 року, що знаходяться в касі; акт №1/0717 про результати інвентаризації наявності коштів від 03.07.2017 року, що знаходяться в касі підприємства; наказ №1/0307/17 від 03.07.2017 року про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; книгу обліку розрахункових операцій розділ 1 та 2 за період з 06.01.2017 року по 30.06.2017 року; книгу обліку розрахункових операцій 3000247186р/1; перевірені документи щодо отримання товарів (робіт, послуг) за період січень 2017 року липень 2017 року; довідку №36 від 13.07.2017 року про доходи, видану на прізвище ОСОБА_4 ; договір позики грошових коштів; рахунок №3922 від 31.07.2017 року; дві додаткові угоди №2 від 01.04.2017 року; повідомлення 8б; довіреність; квитанції платника ТзОВ «Рестро Груп» в кількості 56 шт.; квитанцію №FJB1708860000077; п`ять пачок з чеками ФОП ОСОБА_8 та ТзОВ «Рестро Груп» - залишити в матеріалах справи.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестро Груп» до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Яворівським РВ УМВС України у Львівській області 21.06.2004 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестро Груп» (код ЄДРПОУ 38701066) майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 176878,00 гривень.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Яворівським РВ УМВС України у Львівській області 21.06.2004 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестро Груп» (код ЄДРПОУ 38701066) судові витрати за проведення судово-економічної експертизи №315/17 від 14.12.2017 року в розмір 12380,00 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1