Ухвала

від 18.10.2018 по справі 824/782/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 жовтня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/782/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюк О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк О.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача (Відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради) ОСОБА_4

представник відповідача (ОСОБА_4) - ОСОБА_5,

представник відповідача (Усть - Путильської сільської ради Путильського району Чернівецької області) не з'явився,

розглянувши у підготовчому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради, Усть-Путильської сільської ради Путильського району Чернівецької області, про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради (далі - відповідач 1), Усть-Путильської сільської ради Путильського району Чернівецької області (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 53 від 18.06.2018 року в.о. начальника відділу освіти, культури та спорту Усть - Путильської сільської ради ОСОБА_4 "Про підсумки проведення звітування керівників закладів освіти Усть - Путильської ОТГ", яким визнано звіт про роботу директора Мариничівського НОК "Родина" за 2017-2018 н.р. - неправомірним, а оцінку роботи директора - "незадовільною".

21 серпня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:00 год. 18 жовтня 2018 року.

18 жовтня 2018 року в судовому засіданні судом поставлене на обговорення питання, щодо підсудності вказаного спору Чернівецькому окружному адміністративному суду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні вказали про те, що дана справа підсудна Чернівецькому окружному адміністративному суду, оскільки однією із сторін цього спору є суб'єкт владних повноважень, якого оскаржується рішення. Крім цього, представник позивача посилався на те, що звернення до окружного адміністративного суду зумовлено відсутністю в Путильському районному суді повноважних суддів, і не вчиняється правосуддя.

Представник відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради просив закрити провадження у справі, вважає, що даний спір не належить розглядати Чернівецькому окружному адміністративному суду.

Представник Усть-Путильської сільської ради Путильського району Чернівецької області не з'явився, хоча належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання.

Відповідно до частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом встановлено наступне.

11 травня 2018 року громадянка ОСОБА_4, працюючи вчителем біології та екології Мариничівського навчально-виховного комплексу "Родина" Усть-Путильської сільської ради Чернівецької області, склала листа № 233 від імені відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради до керівників закладів освіти ОТГ, в якому зазначила, що з метою покращення управлінської діяльності та підвищення якості роботи закладів освіти Усть-Путильської ОТГ, відділ освіти, культури та спорту Усть-Путильської сільської ради проводить моніторинг якості роботи керівників закладів освіти.

29 травня 2018 року громадянка ОСОБА_4, працюючи вчителем біології та екології Мариничівського навчально-виховного комплексу "Родина" Усть-Путильської сільської ради Чернівецької області, видала наказ № 49 "Про порядок звітування керівників закладів освіти Усть-Путильської ОТГ", яким зобов'язала керівників освіти: провести звітування про свою діяльність на загальних зборах трудового колективу згідно визначеного терміну, місця проведення окремо кожного закладу. При звітуванні забезпечити прозорість, відкритість, демократичність, проведення процедури оцінювання результативності діяльності керівника шляхом таємного голосування. Протокол рішення проведення зборів у паперовому форматі направити до відділу освіти Усть-Путильської ОТГ не пізніше п'ятиденного строку з дня їх проведення.

18 червня 2018 року в.о. начальника відділу освіти, культури та спорту Усть-Путильської сільської ради ОСОБА_4 видано наказ № 53 "Про підсумки проведення звітування керівників закладів освіти Усть-Путильської ОТГ", яким визнано звіт про роботу директора Мариничівського навчально-виховного комплексу "Родина" за 2017-2018 р. - неправомірним, а оцінку роботи директора -"незадовільною".

Позивач вважає даний наказ протиправним та просить скасувати його.

Розглянувши матеріали заяви, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Згідно ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу".

Відповідно до Закону України "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Державна служба характеризується тим, що: а) здійснюється на державних посадах у державних органах або їх апаратах; б) має своєю метою реалізацію завдань і функцій держави; в) регламентується Законом України "Про державну службу" та іншими спеціальними законами; г) характеризується особливістю вступу на державну службу, її проходженням, припиненням службових відносин; ґ) пов'язана з присвоєнням рангів, чинів, спеціальних і військових звань; д) характеризується безпартійністю або політичною нейтральністю державних службовців; е) оплачується за рахунок державного бюджету.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.

Судом встановлено, що позивач працює директором Мариничівського навчально-виховного комплексу "Родина" Усть-Путильської сільської ради Путильського району Чернівецької області, відповідно, не є державним службовцем, не складав Присягу державного службовця, ранг державного службовця йому не присвоювався. Посада директора (вчителя) закладу загальної середньої освіти не є посадою державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень, а робота на ній не належить до службової (публічної) діяльності.

Таким чином, посада позивача не відноситься до публічної служби, оскільки не пов'язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що робота позивача в комунальних установах, не зважаючи на спеціальну процедуру призначення та звільнення, не є проходженням публічної служби в розумінні КАС України.

Оскільки робота позивача директором школи не є публічною службою - у даній справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження. Зазначений спір є виключно трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Наявність у спірних правовідносинах сторони суб'єкта владних повноважень - Відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради, не змінює правову природу спірних правовідносин, та не робить спір публічно-правовим, оскільки позивач не проходив публічну службу, а в спірних правовідносинах Відділ освіти, культури та спорту виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради відносно позивача не виконує функцій суб'єкта владних повноважень, а фактично є роботодавцем у трудових відносинах.

Як зазначалось вище, підсудність спору окружному адміністративному суду обґрунтована позивачем тим, що відповідач у справі є суб'єкт владних повноважень, дії та рішення якого оскаржуються.

На думку суду, відповідач в правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах.

Лише участь у справі сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, не може свідчити про наявність між сторонами публічно-правового спору, оскільки в даному випадку спір виник не з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження або ж звільнення з публічної служби.

Суд зазначає, що трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (частина перша статті 1 Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України)).

Статтею 2 КЗпП України гарантовано, зокрема, право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

За приписами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між сторонами під час та з приводу перебування позивача на посаді директора навчального закладу - суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції.

З вищенаведеного слідує, що спір між сторонами виник із трудових відносин, за своєю правовою природою не пов'язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що слід закрити провадження у справі.

При цьому, ч.1 ст. 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На виконання вищенаведених норм суд роз'яснює позивачеві, що заявлений до розгляду спір може бути поданий і розглянутий місцевим загальним судом в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 183, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі №824/782/18-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, культури та спорту виконавчого комітету Усть-Путильської сільської ради, Усть-Путильської сільської ради Путильського району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Роз'яснити ОСОБА_2, що дана позовна заява розглядається місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Ухвалу в повному обсязі складено 19 жовтня 2018 р.

Суддя Боднарюк О.В.