Рішення

від 17.10.2018 по справі 910/10192/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 17.10.2018Справа №  910/10192/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет", м. Київ про стягнення 25  244,74 грн., -     ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет" (відповідач) суми заборгованості за Договором №17/366 суборенди нерухомого майна від 30.03.2017р. розмірі 25  244,74 грн. з урахуванням фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків. 14.08.2018р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача  про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 17.08.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.08.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68 та на поштову адресу останнього. 27.08.2018р. до суду повернулись поштові повідомлення про вручення 22.08.2018р. поштових відправлень відповідачеві (ухвали суду від 17.08.2018р.). Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 30.03.2017р. року між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено Договір №17/366 суборенди нерухомого майна (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендар зобов'язався надати, а суборендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 26,5 кв.м. на 4-му поверсі згідно з Планом Приміщень, встановленому в Додатку № 1 до Договору (далі – приміщення), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 68. В п. 2.1. Договору сторони домовились терміном суборенди вважати період з моменту передачі приміщень від орендаря суборендареві по Акту прийому-передачі приміщень в суборенду (Додаток № 2) до моменту повернення приміщень суборендарем орендарю по Акту прийому-передачі приміщень з суборенди. З наявного у матеріалах справи Акту прийому-передачі нежитлових приміщень в суборенду від 30.03.2017р. (Додаток № 2 до Договору) вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято у тимчасове платне користування нежитлові приміщення на 4-му поверсі (№ 407) за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 68 під розміщення офісу, площею 26,5 кв.м., у справному стані, придатному для експлуатації за призначенням, без будь-яких претензій з боку відповідача. Згідно п. 3.2. Договору загальна сума щомісячної суборендної плати за використання приміщень (починаючи з другого місяця) складає 8  347,50 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1  391,25 грн. В п. 3.6. Договору сторони погодили, що крім суборендної плати суборендар щомісяця компенсує орендарю пропорційні витрати на комунальні послуги (електроенергія, тепло, холодна/гаряча вода, каналізація, вентиляція і кондиціювання), а також охорону приміщень, користування місцями загального користування будівлі та прилеглої території відповідно до розрахунку, проведеного орендарем, на підставі рахунку, виставленого орендарем, який суборендар оплачує протягом трьох банківських днів з моменту його отримання. Як передбачено в п. 3.7. Договору методика розрахунку компенсації комунальних послуг орендаря приведена в Додатку № 3, який є невід'ємною частиною даного Договору (копія Додатку № 3 до Договору міститься у матеріалах справи). Відповідно до п. 3.9. Договору оплата за користування приміщеннями здійснюється щомісячно на умовах 100% передплати до 25 числа місяця, що передує місяцю суборенди. Оплата здійснюється на підставі рахунку орендаря. У разі неотримання рахунку орендаря оплата проводиться на підставі положень Договору. В п. 4.4.7. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендну плату та інші платежі. Договір набирає чинності з 01.04.2017р. і діє до 31.12.2018р. (п. 6.1. Договору). Матеріалами справи підтверджується виставлення (виписка) позивачем рахунків-фактур на оплату відповідачем суборендної плати та послуг по забезпеченню діяльності в орендованому приміщенні (компенсації комунальних послуг орендаря) на загальну суму 23  521,57 грн., а саме: - № KV-0001351 від 30.09.2017р. на суму 8  347,50 грн.; - № KV-0001352 від 30.09.2017р. на суму 2  611,18 грн.; - № KV-0001570 від 31.10.2017р. на суму 2  629,97 грн.; - № KV-0001733 від 30.11.2017р. на суму 2  681,70 грн.; - № KV-0001569 від 31.12.2017р. на суму 5  385,48 грн.; - № KV-0001829 від 31.12.2017р. на суму 1  865,74 грн. Як свідчать долучені позивачем до матеріалів справи копії реєстрів передачі документів орендаторам офісу за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 68 за вересень 2017р., жовтень 2017р., листопад 2017р., грудень 2017р., вказані вище рахунки-фактури були вручені відповідачеві під розписку. Заборгованість відповідача зі сплати суборендної плати та компенсації комунальних послуг орендаря на суму 23  521,57 грн. також підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., який підписано сторонами та скріплено їхніми печатками. Позивач звертався до відповідача з претензією № 12 від 10.01.2018р. на суму 23  521,57 грн. (докази направлення та отримання претензії останнім у матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що відповідачем не у повному обсязі виконано зобов'язання щодо сплати суборендної плати та компенсації комунальних послуг орендаря, у зв'язку з чим у останнього утворився борг за суборендними платежами на суму 13  732,98 грн. за період листопад-грудень 2017р. та комунальними платежами на суму 9  788,59 грн. за період вересень-грудень 2017р., які і просить позивач стягнути з відповідача у судовому порядку та за прострочення виконання останнім своїх грошових зобов'язань позивач також заявив до стягнення 1  252,38 грн. інфляційних втрат та 470,79 грн. 3 % річних. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Матеріалами справи (Акт прийому-передачі нежитлових приміщень в суборенду від 30.03.2017р.) підтверджується факт передачі відповідачу майна (нежитлові приміщення на 4-му поверсі (№ 407) за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 68 під розміщення офісу, площею 26,5 кв.м.) в суборенду та користування ним відповідачем в період дії договору, а останнім не надано суду доказів протилежного. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. п. 3.2., 3.6., 3.9. Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті суборендної плати та комунальних платежів за договором на момент розгляду справи настав. Судом встановлено виставлення (виписку) позивачем відповідних рахунків-фактур на оплату відповідачем суборендної плати та послуг по забезпеченню діяльності в орендованому приміщенні (компенсації комунальних послуг орендаря) на загальну суму 23  521,57 грн., які згідно реєстрів передачі документів орендаторам офісу за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 68 за вересень 2017р., жовтень 2017р., листопад 2017р., грудень 2017р. були отримані відповідачем, що не заперечується останнім. Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як було вказано вище, факт наявності заборгованості відповідача за Договором на суму 23  521,57 грн. також підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актом звірки за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання. Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором. Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23  521,57 грн. суми основного боргу (з яких борг 13  732,98 грн. суборендної плати та 9  788,59 грн. компенсації комунальних послуг орендаря) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1  252,38 грн. інфляційних втрат та 470,79 грн. 3 % річних. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до  ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок фінансових санкцій та встановлено, що він частково не відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування таких санкцій, виходячи з умов договору, не враховано положень цивільного законодавства щодо спливу строку виконання зобов'язання, якщо останній день строку припадає на вихідний день (ст. 254 ЦК України), що призвело до завищення нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим суд проводить власні розрахунки у цій частині вимог. При цьому, судом встановлено, що позивачем вірно (виходячи з положень договору) було визначено момент (початок) прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати суборендної плати відповідно до рахунків-фактур № KV-0001351 від 30.09.2017р. на суму 8  347,50 грн. та № KV-0001569 від 31.12.2017р. на суму 5  385,48 грн. на підставі п. 3.9. Договору, у зв'язку з чим фінансові санкції за заявлений період за вказаними рахунками підлягають до стягнення з відповідача за розрахунком позивача, який перевірено судом та встановлено, що суми нарахувань, а саме  451,77 грн. + 235,26 грн. інфляційних втрат та 187,99 грн. + 90,30 грн. 3 % річних є арифметично правильними. Натомість щодо розрахунків за комунальні послуги, суд відзначає, як було вказано вище, у п. 3.6. Договору сторони погодили порядок розрахунків суборендаря за комунальні послуги на підставі рахунку у строк протягом трьох банківських днів з моменту його отримання. Враховуючи відповідні дати отримання названих вище рахунків-фактур відповідачем, а саме: - № KV-0001352 від 30.09.2017р. на суму 2  611,18 грн. - 11.10.2017р., прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло з 17.10.2017р.; - № KV-0001570 від 31.10.2017р. на суму 2  629,97 грн. - 06.11.2017р. (позивачем вірно (виходячи з положень договору) було визначено момент (початок) прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а саме з 10.11.2017р.); - № KV-0001733 від 30.11.2017р. на суму 2  681,70 грн. - 03.01.2018р., прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло з 10.01.2018р.; - № KV-0001829 від 31.12.2017р. на суму 1  865,74 грн. - 03.01.2018р., прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло з 10.01.2018р. Таким чином, обґрунтованими за розрахунком суду за прострочення оплати вартості комунальних послуг згідно з рахунком-фактурою № KV-0001352 від 30.09.2017р. на суму 2  611,18 грн. в межах заявленого позивачем періоду є 166,09 грн. інфляційних втрат та 60,74 грн. 3 % річних, згідно з рахунком-фактурою - № KV-0001570 від 31.10.2017р. на суму 2  629,97 грн. за розрахунком позивача – 167,29 грн. інфляційних втрат та 55,99 грн. 3 % річних, згідно з рахунком-фактурою № KV-0001733 від 30.11.2017р. на суму 2  681,70 грн. за розрахунком позивача 117,15 грн. інфляційних втрат та за розрахунком суду 43,64 грн. 3 % річних, згідно з рахунком-фактурою № KV-0001829 від 31.12.2017р. на суму 1  865,74 грн. за розрахунком позивача 81,50 грн. інфляційних втрат та за розрахунком суду 30,36 грн. 3 % річних. Таким чином, за порушення термінів оплати відповідачем суборендної плати та компенсації комунальних послуг орендаря, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1  219,06 грн. інфляційних втрат та 469,02 грн. 3 % річних. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум не надано, належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/10192/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 23  521,57 грн. суми основного боргу, 1  219,06 грн. інфляційних втрат та 469,02 грн. 3 % річних. Судовій збір в розмірі 1  759,55 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.  ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет" (ідентифікаційний код 34578000, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (ідентифікаційний код 30603572, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68) 23  521,57 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять одну гривню 57 коп.) суми основного боргу, 1  219,06 грн. (одну тисячу двісті дев'ятнадцять гривень 06 коп.) інфляційних втрат, 469,02 грн. (чотириста шістдесят дев'ять гривень 02 коп.) 3 % річних та 1  759,55 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 55 коп.) судового збору. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. 4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 17.10.2018р. Суддя                                                                                                                             С.М. Морозов