Рішення

від 17.10.2018 по справі 910/10370/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2018Справа № 910/10370/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Просвєтової Нелі Вікторівни, м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаб Україна", м. Київ

про стягнення 51 770,00 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Просвєтова Неля Вікторівна (позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаб Україна" (відповідач) суми (залишку) попередньої оплати вартості товару у розмірі 51 770,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки обумовленого сторонами товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018р. відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Просвєтової Нелі Вікторівни про забезпечення позову.

14.08.2018р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 17.08.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.08.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, буд. 40.

29.08.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 17.08.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 28.08.2018р. не вручене під час доставки у зв'язку з тим, що останній за даною адресою не існує (не знаходиться).

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю за 28.08.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

12.10.2018р. до суду від позивача надійшла заява, в якій останній повідомив про те, що ним не отримано відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим просив суд розглянути справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було досягнуто домовленостей (усний договір), за якими відповідач брав на себе зобов'язання передати у власність позивача акумуляторний штабелем SPN 1525 (далі - товар), а позивач - оплатити його вартість.

На виконання усного договору, відповідачем було виставлено позивачеві рахунок-фактуру № 180618-02 від 18.06.2018р. на суму 56 770,00 грн., який відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії платіжного доручення № 719 від 18.06.2018р. було оплачено позивачем.

При цьому, судом встановлено, що у реквізиті названого платіжного доручення про одержувача грошових коштів позивачем зазначено ТОВ "Комплектторг груп", натомість код ЄДРПОУ, рахунок ідентифікують відповідача, а у призначенні платежу вказано про оплату згідно рахунку № 180618-02 від 18.06.2018р.

Здійснення оплати позивачем вартості товару саме на рахунок відповідача додатково підтверджується листом АТ "КБ "Приватбанк" від 13.07.2018р.

Проте як зазначає позивач, а матеріали справи не містять зворотного, відповідачем не виконано своє зобов'язання щодо поставки товару.

02.07.2018р. позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 2 в якому вимагав у відповідача здійснення поставки обумовленого сторонами товару у строк не пізніше 2 (двох) днів з дати отримання цього листа, а у разі невиконання свого зобов'язання з передачі товару вимагав повернення грошових коштів у розмірі 56 770,00 грн.

Як свідчить надана позивачем до матеріалів справи заключна виписка за період з 12.07.2018р. по 12.07.2018р. відповідачем у відповідь на названий лист позивача (згідно призначення платежу) повернуто останньому суму грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн.

13.07.2018р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. 13/7 (докази направлення претензії у справі), в якій повторно вимагав у останнього повернення грошових коштів у сумі 51 770,00 грн., яка попри її отримання 17.07.2018р. (згідно наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення поштового відправлення) була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що ним належним чином виконано зобов'язання та оплачено вартість обумовленого сторонами товару, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати вартості товару у розмірі 51 770,00 грн. (з урахуванням повернення відповідачем частини грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (купівля-продаж).

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи (платіжним дорученням № 719 від 18.06.2018р. та лист АТ "КБ "Приватбанк" від 13.07.2018р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати вартості товару у розмірі 56 770,00 грн.

Судом встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленостей щодо строку поставки обумовленого ними товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Матеріали справи не містять доказів передачі позивачеві товару на оплачену останнім суму.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки сторонами не встановлено строку передачі товару, позивач звернувся до відповідача, зокрема, з листом вих. № 2 в якому вимагав у відповідача здійснення передачі обумовленого сторонами товару у строк не пізніше 2 (двох) днів з дати отримання цього листа, а у разі невиконання свого зобов'язання з передачі товару вимагав повернення грошових коштів у розмірі 56 770,00 грн., у відповідь на який 12.07.2018р. відповідачем повернуто позивачеві частину суми передоплати товару у розмірі 5 000,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що доказів отримання відповідачем листа позивача вих. № 2 від 02.07.2018р. матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем заключної виписки за період з 12.07.2018р. по 12.07.2018р. про повернення відповідачем 5 000,00 грн. вбачається, що вказаний платіж було здійснено останнім у відповідь на лист позивача.

Виходячи з наявних у справі доказів, суд доходить до висновку про те, що строк передачі обумовленого сторонами товару є таким, що настав, а відповідач своїми діями підтвердив неможливість виконання свого зобов'язання щодо передачі у власність позивача обумовленого товару та фактично погодився повернути суми передоплати вартості товару.

У розумінні приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

До аналогічного висновку приходив і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.01.2010р. у справі № 42/423.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів повернення відповідачем вартості передоплати товару у розмірі 51 770,00 грн. матеріали справи не містять.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не подав, обставин, на які посилається позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог належними засобами доказування не спростував.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/10370/18 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума грошових коштів у розмірі 51 770,00 грн. перерахованих останнім як передоплата вартості товару.

Судовий збір у розмірі 1762,00 грн., відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаб Україна" (ідентифікаційний код 41838590, місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, буд. 40) на користь Фізичної особи-підприємця Просвєтової Нелі Вікторівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 33001, АДРЕСА_1) 51 770,00 грн. (п'ятдесят одну тисячу сімсот сімдесят гривень 00 коп.) суми осиного боргу та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.10.2018р.

Суддя С.М. Морозов